Готові до змін на краще?
Знайти психолога
Коротко про головне
- Гедоніст — людина, яка сприймає задоволення як центральну цінність. У побуті так називають того, хто високо цінує приємні переживання.
- Гедонізм має кілька філософських значень. Любов до комфорту сама по собі ще не визначає світогляд людини.
- Прагнення до задоволення можна поєднувати з відповідальністю, близькістю та особистісним розвитком.
- Гедонізм і ангедонія — різні поняття: перше стосується поглядів і цінностей, друге — зниження інтересу або здатності відчувати задоволення.
Хто такий гедоніст і що таке гедонізм простими словами?
ⓘ
Гедоніст — це людина, яка вважає задоволення головною цінністю. У побуті так часто називають того, хто любить насолоджуватися життям. Гедонізм обʼєднує філософські погляди на те, чому люди прагнуть задоволення, яку цінність воно має і як впливає на вчинки [1].
Слово походить від давньогрецького hēdonē — «задоволення». Йдеться про приємні переживання в широкому сенсі: від смаку їжі до радості спілкування або спокою [1].
У розмові гедоністом можуть назвати людину, яка любить смачні сніданки, затишний дім, подорожі чи неспішні вихідні. Але любов до приємних речей ще не пояснює її світогляду: для неї можуть бути не менш важливими близькість, справедливість, відповідальність і розвиток.
Прикметник «гедоністичний» означає пов’язаний із гедонізмом або прагненням до задоволення. Наприклад, ви ходите на танці, тому що вам приємно рухатися під музику. У цьому разі ви обираєте заняття заради задоволення. Якщо водночас хочете навчитися танцювати краще, те саме заняття дає вам і насолоду, і можливість розвиватися [2].
Хто придумав гедонізм?
ⓘ
У давньогрецькій філософії одним із ранніх представників гедонізму був Арістіпп із Кірени. Згодом власне вчення про задоволення розвинув Епікур. Водночас гедоністичні ідеї існували в різних традиціях, тому приписувати їх виникнення одній людині було б неточно [3].
Таймлайн, як змінювалося уявлення про задоволення:
- IV століття до н.е. Арістіпп і кіренська школа: найвище благо — це задоволення теперішнього моменту [3].
- IV-III століття до н.е. Епікур: хороше життя — це свобода від болю й тривоги, а не гонитва за враженнями [4].
- I століття до н.е. Філодем пише про задоволення від музики та їжі. Його тексти згорять під час виверження Везувію і будуть прочитані аж у XXI столітті [8].
- Кінець XVIII століття. Єремія Бентам пропонує рахувати задоволення за кількома параметрами й оцінювати вчинки за їхніми наслідками для всіх [9].
- XIX століття. Джон Стюарт Мілл заперечує, що всі задоволення рівноцінні, і розрізняє вищі й нижчі [10].
- 1974 рік. Роберт Нозік формулює мисленнєвий експеримент із машиною досвіду [11].
- 2010-ті й 2020-ті. Дослідники вимірюють гедонічні мотиви опитувальниками й перевіряють, як вони пов’язані з благополуччям [2].
Як розумів задоволення Арістіпп?
З Арістіппом пов’язують кіренську школу, яка вважала задоволення найвищим благом і наголошувала на приємних переживаннях теперішнього моменту [3].
Цей підхід зосереджувався на безпосередньому досвіді насолоди, зокрема тілесної. Водночас джерел про ранню кіренську школу збереглося небагато, тому окремі погляди самого Арістіппа та його послідовників не завжди легко розмежувати [3].
Чому Епікур цінував прості задоволення і спокій?
Для Епікура хороше життя було пов’язане зі свободою від тілесного болю та душевного неспокою. Він цінував дружбу й поміркованість і радив враховувати, чи не спричинить сьогоднішня насолода більше страждань у майбутньому [4].
Епікурівський підхід допомагає зрозуміти, чому гедонізм не обов’язково означає постійну гонитву за яскравими враженнями. Простий обід, відчуття безпеки або розмова з другом також цінні. У цьому вченні вибір задоволень вимагав роздумів про їхні наслідки [4].
Текст про задоволення, який ми прочитали через 2000 років
У 79 році нашої ери виверження Везувію поховало під попелом бібліотеку на віллі в Геркуланумі, близько 800 сувоїв. Папіруси обвуглилися й стали такими крихкими, що розгорнути їх було неможливо.
У 2024 році учасники змагання Vesuvius Challenge прочитали понад 2000 грецьких літер з одного такого сувою за допомогою томографії та машинного навчання, не розгортаючи його.
Текст виявився роздумами про задоволення: про музику, їжу й про те, чи стає приємне приємнішим, коли його мало. Автор, імовірно, епікуреєць Філодем, заперечує цю ідею: рідкісна їжа не обов’язково смачніша за ту, якої вдосталь [8].
Схожа думка є і в сучасній психології. Те, наскільки ми цінуємо приємне, залежить не лише від самої речі, а й від порівняння та звикання [6].
Які є види гедонізму?
ⓘ
Психологічний гедонізм пояснює людську мотивацію через задоволення та уникання болю. Ціннісний гедонізм визначає, що має внутрішню цінність, а етичні гедоністичні підходи — як варто діяти. Це різні філософські питання [1, 3].
Порівняймо ці підходи на простих прикладах.
| Підхід | Основна ідея | Простий приклад |
| Психологічний гедонізм | Усі мотиви, за цією теорією, зводяться до задоволення й уникання болю. | Теорія пояснює допомогу іншому через очікуване приємне переживання. |
| Ціннісний гедонізм | Лише задоволення має позитивну внутрішню цінність. | Приємні переживання вважають благом самі по собі. |
| Етичний гедонізм | Дії оцінюють через задоволення та страждання. | Обирати дію, яка принесе найбільше сумарного задоволення та найменше страждань усім, кого вона торкнеться. |
Психологічний гедонізм — філософська теорія, а не доведене пояснення всіх людських вчинків. Етичні гедоністичні підходи теж різняться: одні зосереджуються на власному задоволенні, інші враховують задоволення всіх, кого стосується рішення.
Останній підхід є основою гедоністичного утилітаризму: вчинок оцінюють за тим, скільки задоволення та страждань він загалом принесе всім людям, на яких вплине [1, 3].
Спроба порахувати задоволення
Наприкінці XVIII століття англійський філософ Єремія Бентам запропонував оцінювати задоволення за сімома ознаками:
- Наскільки воно сильне
- Як довго триває
- Наскільки ймовірне
- Як скоро настане
- Чи призведе до нових задоволень
- Чи не настане від нього протилежне відчуття
- Скількох людей воно торкнеться
Бентам пропонував оцінювати, наскільки вчинок є правильним, через порівняння його наслідків: скільки задоволення або негараздів він принесе всім, кого торкнеться. Ці ознаки мали допомогти зробити таке порівняння послідовним [9].
На практиці звести переживання різних людей до спільної шкали не вдалося, і саме тут з’явилося заперечення Джона Стюарта Мілла: задоволення відрізняються не лише кількістю, а й якістю, тому прості розваги й складні інтелектуальні заняття не можна порівнювати в тих самих одиницях [10].
Ця суперечка досі жива. Коли сьогодні намагаються виміряти щастя опитуваннями, дослідники стикаються з тим самим запитанням: що саме ми рахуємо?
Як гедоністичний погляд проявляється в повсякденному житті?
ⓘ
У побуті орієнтація на задоволення може проявлятися у виборі приємних занять, комфортного середовища та часу для відпочинку. Конкретні вподобання різняться: одна людина любить нові враження, інша — знайомі спокійні ритуали.
У повсякденному житті це може виглядати так:
- У відпочинку: залишити вільний вечір для улюбленого фільму, прогулянки або зустрічі з друзями.
- У роботі: враховувати, наскільки подобаються щоденні завдання та середовище, обираючи місце праці.
- У покупках: придбати річ, якою приємно користуватися, зважаючи на власний бюджет.
- У хобі: займатися музикою, танцями чи малюванням заради самого процесу.
- У спілкуванні: цінувати гумор, тепло, близькість і задоволення від часу разом.
Одна й та сама дія може мати різні мотиви. Хтось танцює, бо це приємно, хтось — щоб удосконалити навичку, а хтось поєднує обидві причини. Такий спосіб розрізняти мотиви використовують і дослідники благополуччя [2].
Чим гедонізм відрізняється від егоїзму та прагнення до розкоші?
ⓘ
Гедонізм стосується цінності задоволення, егоїзм — пріоритету власних інтересів, а прагнення до розкоші — бажання дорогих або вишуканих умов життя. Ці орієнтації можуть перетинатися, але жодна не є обов’язковою ознакою іншої [3].
| Поняття | Що перебуває в центрі | Приклад |
| Гедонізм | Цінність задоволення. | Цінувати приємний час разом із друзями. |
| (Нездоровий) егоїзм | Пріоритет власних інтересів. | Ігнорувати узгоджені потреби іншого заради власної вигоди. |
| Прагнення до розкоші | Дорогі або вишукані умови життя. | Купувати колекційний годинник із діамантами заради його ексклюзивності та престижу. |
Наприклад, приготувати смачну вечерю для себе й близьких можна заради спільного задоволення. Витратити спільні гроші на власну розвагу всупереч домовленості — вже питання ставлення до інтересів інших.
Водночас увага до власних потреб не завжди шкодить оточенню. «Здоровим егоїзмом» називають уміння дбати про себе й захищати свої межі, поважаючи права інших: наприклад, відмовитися від додаткового завдання, коли ви перевтомлені.
Розбиратися у своїх бажаннях легше, коли ви розумієте, де закінчуються ваші рішення й починаються права іншої людини. Про це докладніше — у матеріалі про особисті кордони.
Що таке гедоністичні пари?
ⓘ
Гедоністичними парами в популярних матеріалах називають партнерів, для яких важливе задоволення від спільного життя [5].
Партнери можуть мати приємні спільні ритуали: готувати вечерю, подорожувати, дивитися кіно або залишати час для близькості. Однак важливо й те, як вони підтримують одне одного, коли виникають труднощі.
Психологи, що працюють із цією темою
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
Орієнтація на задоволення сумісна з розмовами про гроші, домашні справи, межі та підтримку. Корисно домовлятися про те, що подобається кожному, на що вистачає ресурсів і як діяти, якщо бажання розходяться.
Наприклад, один партнер може хотіти вечірки, а інший — тиші вдома. Рішенням може стати окремий відпочинок і спільний час наступного дня.
Чи робить гедонізм людину щасливою?
ⓘ
Задоволення може бути частиною щасливого життя, але воно не гарантує щастя. Дослідження пов’язують прагнення до насолоди з приємними емоціями, а прагнення до розвитку — з відчуттям сенсу. Ці мотиви можуть доповнювати одне одного [2].
Чим задоволення відрізняється від сенсу та самореалізації?
ⓘ
Задоволення — це те, наскільки вам приємне заняття. Сенс пов’язаний із тим, чому воно для вас важливе, а самореалізація — з можливістю розвивати здібності й робити те, що цінуєте. Наприклад, гра на інструменті може одночасно приносити насолоду й давати відчуття, що ви зростаєте як музикант [2].
У психологічних дослідженнях гедонічними називають мотиви, пов’язані з насолодою та комфортом. А евдемонічні мотиви — це прагнення до щастя через розвиток своїх здібностей і дій відповідно до власних цінностей.
Простими словами, ви робите щось, бо це допомагає вам зростати або має для вас сенс, навіть якщо сам процес не завжди приємний. Наприклад, учитеся грати складну мелодію, щоб опанувати інструмент [2].
Психологи Вероніка Гута та Річард Раян у чотирьох дослідженнях вивчали, як ці мотиви пов’язані з благополуччям. Прагнення до насолоди й комфорту сильніше пов’язувалося з приємними емоціями та безтурботністю, а прагнення до розвитку й дій відповідно до своїх цінностей — із відчуттям сенсу.
Учасники з високими показниками обох мотивів одночасно мали більше приємних емоцій, ніж ті, хто переважно прагнув розвитку, і більше відчуття сенсу, ніж ті, хто переважно прагнув насолоди. Отже, переваги поєднання залежали від того, який саме показник порівнювали [2].
Це не універсальна формула щастя. Проте результати показують, що задоволення й особистісний розвиток не обов’язково конкурують. При цьому кожному заняттю не потрібно одночасно приносити насолоду та навчати вас чогось.
Що таке гедонічна адаптація?
ⓘ
Гедонічна адаптація — процес, за якого емоційна реакція на зміни з часом може слабшати. Те, що спочатку дуже радувало, поступово стає звичним, хоча сама зміна може залишатися корисною [6].
Наприклад, зручне робоче крісло спершу тішить щодня, а потім ви перестаєте помічати його так часто. Це не означає, що покупка втратила всю цінність: працювати може бути так само комфортно, навіть коли початкове захоплення минуло.
Психологи Кеннон Шелдон і Соня Любомирська провели тримісячне дослідження за участю 481 студента, опитуючи їх тричі. Результати підтримали модель із двома процесами: приємні емоції від позитивної зміни з часом слабшають, а бажання отримувати ще більше позитивних вражень зростає [6].
Здоровий і проблематичний гедонізм: у чому різниця?
ⓘ
Здоровим гедонізмом у повсякденному житті можна назвати прагнення до задоволення з увагою до свого стану, можливостей і потреб інших. Проблематичним воно стає, коли через повторювану гонитву за насолодою виникають труднощі зі сном, роботою, фінансами або стосунками.
Зауважимо, що «здоровий» і «проблематичний гедонізм» у цьому розділі — описові формулювання для порівняння поведінки, а не клінічна класифікація людей.
Здоровий гедонізм
- Ви обираєте приємні заняття з урахуванням свого бюджету, часу й стану.
- Можете змінити план або зупинитися, якщо наслідки вас не влаштовують.
- Враховуєте домовленості та право інших людей відмовитися.
- Залишаєте місце для відпочинку, важливих справ і довгострокових цілей.
Проблематичний гедонізм
- Повторювані витрати на розваги залишають вас без коштів на необхідне.
- Заради миттєвого задоволення регулярно порушуються важливі домовленості.
- Приємне заняття витісняє сон, роботу або інші справи й створює труднощі.
- Ви помічаєте небажані наслідки, але вам складно змінити поведінку.
Зважайте на частоту й наслідки своїх звичок. Кілька серій у вихідний можуть бути приємним відпочинком. Якщо ж через перегляд ви регулярно недосипаєте й наступного дня не можете зосередитися на роботі, варто переглянути цю звичку.
Щоб краще зрозуміти свої звички, спробуйте відповісти:
- Мені справді подобається це заняття, чи я продовжую автоматично?
- Як я почуваюся після нього і які наслідки помічаю наступного дня?
- Чи залишається місце для інших важливих для мене речей?
- Чи враховую я свої можливості й домовленості з іншими?
- Чи можу я дозволити собі відпочинок без вимоги спочатку виконати абсолютно все?
Здорова здатність отримувати задоволення включає також здатність іноді його не отримувати. Я можу хотіти приємного, шукати радості й комфорту, але водночас витримувати нудьгу, сум, фрустрацію, невизначеність. Мені не потрібно негайно позбуватися дискомфорту, щоб продовжувати жити й діяти. Тому в практиці я б звертала увагу на те, як людина робить свій вибір у житті. Чи вдається їй витримати фрустрацію, маючи довготермінові цілі? Як людина ставиться до невдач та помилок? Чи залишається в неї свобода вибору, коли зʼявляється дискомфорт? Чи може вона витримати неприємне переживання, не намагаючись негайно його усунути? Часто це можна відслідкувати саме в психотерапевтичних стосунках.
Гедонізм і ангедонія: у чому різниця?
ⓘ
Гедонізм стосується поглядів на задоволення та його цінність, а ангедонія — зниження інтересу або здатності відчувати задоволення. Ангедонія може бути симптомом депресії та інших розладів і станів. Вона не означає, що людина просто не хоче насолоджуватися життям [7].
Ці поняття описують різні речі. Людина може вважати задоволення важливим, але в певний період майже не відчувати його. І навпаки: можна отримувати радість від життя, не поділяючи гедоністичних поглядів.
Якщо одне хобі набридло, цього недостатньо, щоб говорити про ангедонію. Але якщо звичні заняття перестали цікавити чи радувати, варто звернутися до фахівця — психіатра або психотерапевта. Фахівець оцінить й інші зміни у вашому стані, щоб зʼясувати можливі причини [7].
Ну і я тут звернула б увагу саме на формулювання. Набридло — це про появу нудьги в цій діяльності, а ангедонія — про неможливість отримання задоволення від нещодавно приємної активності. Це не питання цікавості-нудьги.
Більше про цей досвід — у статті «Ангедонія: симптоми, причини, лікування». Замість вимоги «навчитися радіти» людині може бути потрібна підтримка й зʼясування причин змін.
Чому може бути складно дозволяти собі відпочинок і задоволення без почуття провини?
У самому питанні «чому складно дозволяти» вже є відповідь: ніби для відпочинку потрібен чийсь дозвіл. Якщо говорити мовою Транзактного аналізу, це може бути пов’язано із засвоєними в сімʼї посланнями, які згодом звучать як голос Внутрішніх Батьків: «Поки все не зроблено, я не можу відпочивати», «Якщо я зупинюся, то нічого не досягну», «Інші працюють, а я тут відпочиваю», «Відпочинок — для тих, хто вже всього досяг». Якщо сімʼя жила в нестатках, людина може прийняти рішення: «Я досягну всього, щоб більше так не жити». У Транзактному аналізі сценарний процес «Поки не…» описує ситуацію, коли відпочинок відкладається до завершення справ або досягнення мети: «Ось тоді я нарешті зможу видихнути». Коли людина все ж відпочиває, це може здаватися порушенням засвоєного правила «спершу все зроби», і тому замість спокою зʼявляється провина. Відпочинок — такий самий природний і необхідний процес, як видих: неможливо весь час лише вдихати.
Як психолог може допомогти розібратися у своїх бажаннях і цінностях?
ⓘ
З психологом можна досліджувати власні бажання, почуття провини за відпочинок і конфлікт між особистими цінностями та чужими очікуваннями. Мета такої роботи — краще зрозуміти свій досвід і знайти рішення, які вам підходять.
Для консультації не потрібно спочатку визначати, чи ви гедоніст(ка). Можна почати з конкретного запиту:
- «Я відпочиваю, але постійно думаю, що мала б працювати».
- «Я добре знаю, чого від мене хочуть інші, але не розумію власних бажань».
- «Ми з партнером по-різному уявляємо приємні вихідні й через це сваримося».
- «Я повторюю заняття, яке вже створює труднощі, і хочу розібратися, чому».
- «Я ніби керуюся пошуком задоволення, але коли дістаюся до моменту Х, то вже нічого й не хочеться».
Якщо вам близькі такі питання, на qui.help можна знайти психологів, які працюють із особистим розвитком. Разом із фахівцем ви можете обговорити свої пріоритети, труднощі та бажані зміни.
Приклад ситуації
Одна з клієнток платформи описала, як терапія допомогла їй говорити про власні почуття й думки: «Вона створює безпечний простір, де можна досліджувати свої почуття, думки і складні теми без страху осуду, а в мене їх не мало…»
Це особистий досвід клієнтки, а не гарантія результату. Якщо ваш запит пов’язаний зі стійкою втратою інтересу й задоволення, розкажіть про це фахівцю: може знадобитися й оцінка лікаря [7].
На qui.help можна обрати психолога й домовитися про першу консультацію, щоб обговорити свій запит і формат роботи.
FAQ
Так, цінувати задоволення можна й водночас виконувати зобовʼязання, враховувати потреби інших та планувати майбутнє. Відповідальність проявляється в конкретних рішеннях: чи дотримуєтеся ви домовленостей, як розпоряджаєтеся спільними ресурсами, чи берете до уваги наслідки.
Наприклад, можна любити подорожі й заздалегідь узгоджувати відпустку та бюджет. Саме слово «гедоніст» не визначає, наскільки надійною буде людина в роботі або стосунках.
Якщо бажання розходяться, обговоріть, на що кожен готовий погодитися, та зафіксуйте спільне рішення. Як власні цінності впливають на відповідальність і розбіжності з іншими, читайте в матеріалі «Конфлікти й цінності».
Ні, орієнтація на задоволення не вимагає дорогих речей або особливого статусу. Приємним може бути звичайний сніданок, улюблена музика, тиша вдома чи час із близькими.
Водночас любов до дорогих речей сама по собі ще не пояснює світогляд людини. Щоб зрозуміти власний вибір, корисніше запитати, що саме вам подобається в певному досвіді та чи відповідає він вашим можливостям. Наприклад, чи радує вас сама річ, чи передусім її престиж і реакція оточення?
Щоб краще зрозуміти свої фінансові переконання, прочитайте про установки щодо грошей.
Є дослідницькі опитувальники, які оцінюють гедонічні мотиви, наприклад прагнення до насолоди та комфорту [2]. Вони допомагають описати мотиви, але не визначають, якому філософському світогляду ви маєте відповідати.
Якщо проходите онлайн-тест, перевірте, хто його створив і що саме він вимірює. Для самопізнання також можна спостерігати, які заняття ви обираєте, навіщо та як почуваєтеся після них. Звертайте увагу також на те, чи змінюються ваші мотиви залежно від настрою, втоми та обставин.
Для такого спостереження можна скористатися добіркою «31 запитання собі для самопізнання і рефлексії».
Так. Приємне заняття може одночасно допомагати вам розвивати здібності: наприклад, вивчення мови через цікаві фільми або гра на музичному інструменті. Дослідники розглядають гедонічні та евдемонічні мотиви як такі, що можуть співіснувати [2].
Водночас кожному відпочинку не обовʼязково ставати навчанням. Ви можете залишати окремий час для розвитку й окремий для занять, які просто подобаються, без вимоги доводити їхню користь. Такий розподіл можна змінювати залежно від ваших потреб, сил і поточних пріоритетів.
Якщо обираєте напрям розвитку, у матеріалі про постановку цілей є запитання, які допоможуть уточнити, навіщо вам бажаний результат.
Ні. Прагнення до задоволення може передбачати тимчасові зусилля й незручності заради майбутнього результату. В епікурейському підході важливо оцінювати наслідки: іноді варто прийняти певний дискомфорт, якщо це допоможе отримати більше задоволення або уникнути більшого страждання згодом [4].
Наприклад, навчання нової навички може вимагати терпіння, хоча результат приноситиме радість. Так само складна розмова з партнером може бути неприємною, але може допомогти узгодити потреби. Тому любов до задоволення сама по собі не означає відмови від зусиль, обовʼязків або складних рішень.
Якщо справлятися з труднощами самостійно складно, прочитайте, коли варто звернутися до психолога.
Причини можуть різнитися: власні вимоги до продуктивності, чужі очікування, незавершені зобовʼязання або конфлікт між бажаннями та цінностями. За одним почуттям неможливо визначити його джерело.
Спробуйте помітити, які думки виникають, наприклад: «я марную час», «це не заслужено», «хтось буде незадоволений». Далі варто перевірити, чи справді ці думки відповідають реальному стану речей.
Якщо провина постійно заважає відпочивати, цей досвід можна обговорити з психологом. Відрізнити провину за реальну шкоду від постійного самозвинувачення допоможе матеріал про різні види почуття провини.
Почніть із конкретних бажань: що саме хоче кожен, скільки на це потрібно часу й коштів та чи обовʼязково робити це разом. Можна чергувати спільні заняття, шукати прийнятний для обох варіант або залишати час для окремого відпочинку. Не кожна відмінність потребує однакового рішення.
Якщо суперечки повторюються, обговоріть також відчуття тиску, справедливість домовленостей і право відмовитися без покарання чи образ. У таких розмовах корисно розуміти власні межі та межі партнера.
Практичні способи говорити про свої потреби й чути одне одного зібрано у статті про те, як вирішувати конфлікти в парі та домовлятися.
