Ангедонія: симптоми, причини, лікування

Іноді людина приходить на терапію та каже: «Я нічого не відчуваю». Говорить це тихо, ніби соромлячись. І в цій тиші наче все: розгубленість, втома, крик, що не знайшов виходу.

Цей стан не завжди відразу впадає у вічі. Він не завжди драматичний чи помітний іншим. Але всередині він ніби повільно відводить людину з життя, позбавляючи фарб, смаку, бажання.

Цей стан називається ангедонією.

Слово ангедонія походить від грецької: (ἀν – приставка заперечення (не-), ἡδονή (hedoné) – задоволення, насолода, радість). 

Ангедонія буквально означає: “відсутність задоволення” або “нездатність переживати радість”.

Що таке ангедонія?

Ангедонія – це стан, при якому людина втрачає здатність відчувати задоволення, інтерес, збудження та задоволення від життя. Це не просто поганий настрій чи втома, а екзистенційна порожнеча, емоційний параліч.

Відбувається втрата емоційного відгуку: радість, інтерес, потяг, мотивація – все, що раніше плекало (люди, справи, дотики, смак, музика) – все стає “плоским”, “ніяким”.

Ангедонія – це не просто відсутність радості. Це мовчання психіки, яка втомилася кричати в порожнечу. Це заморожене бажання жити, яке одного разу було відкинуто, злякано, затоптано чи занедбано.

Ангедонія також не дорівнює лінощам, примхам або поганому настрою.

Якщо розглянути з погляду гештальт-терапії – цей стан не є “проблемою задоволення”, а представляє збій у процес формування та завершення гештальту – втрата здатності розпізнавати, проживати та завершувати свої потреби.

Хоча важливо також відзначити, що ангедонія — це не ворог. Це не те, що треба терміново «лагодити». Це мова. Симптом як послання. Вона приходить не зруйнувати, а розповісти: про щось у житті стало неможливо говорити інакше.

Тож ангедонія може говорити про втрату орієнтирів у тілі та світі, втрату живого зв’язку між «я хочу» і «я отримую». Це розповідь не просто про задоволення — це про зміст, присутність та контакт.

Цей термін уперше увійшов до психіатричної лексики наприкінці XIX століття і часто використовується як ключовий симптом депресії, але може зустрічатися і поза нею — як тимчасовий або хронічний стан, що відображає глибоку внутрішню відгородженість від життя.

Ангедонію можна також розглядати як виклик ідентичності, здатності до контакту, жвавості та пов’язаності з собою та іншими.

Симптоми ангедонії

Ангедонія, як я вже казала, — це не просто «сум», це емоційне оніміння, нездатність відчувати. Вона може довго залишатися невпізнанною, особливо у людей, які звикли «функціонувати», бути «гаразд», але всередині відчувати порожнечу.

Нижче я навела точніші ознаки, якими можна помітити ангедонію в себе та в близьких.

В рамках клінічної депресії ангедонія включається як один із двох ключових симптомів депресії, поряд із пригніченим настроєм.

DSM-5 трактує ангедонію як: «Явне зниження інтересу чи задоволення майже від усіх видів діяльності, більшу частину часу та майже щодня».

1. Втрата інтересу до того, що раніше тішило

• Раніше любив готувати, читати, спілкуватися. Тепер все стало несмачним, сірим.
• Не хочеться робити навіть приємних дрібниць: заварити смачний чай, включити улюблену музику, вибрати одяг.

Думки: «Я пам’ятаю, що раніше це мені подобалося. Але тепер просто ніяк».

«Мені нічого не хочеться», «Це безглуздо», «Я не побачу радості більше».

2. Емоційне оніміння

• Радість, смуток, збудження, цікавість – все ніби через скло.
• Відчуття внутрішньої «мертвості», знебарвлення сприйняття світу
• Цинічне чи відсторонене ставлення до життя та подій
• Спогади про радість не викликають жодних почуттів – лише «пам’ять про те, що це було приємно»
• Почуття стали пласкими або взагалі зникли.
• Відсутність емоційного відгуку навіть на важливі події (наприклад, народження дитини, зустріч із другом)
• Утруднене розпізнавання емоцій (алекситимія)
• Часто супроводжується внутрішньою фразою: Я нічого не відчуваю.
• Немає радості від улюблених занять
• Байдужість до того, що раніше надихало
• Втрата почуття прихильності до близьких
• Відсутність задоволення навіть від добрих новин.

3. Зниження мотивації та ініціативи

• Кожна дія – зусилля: навіть підвестися з ліжка або піти погуляти.
• З’являється почуття безглуздості дій: навіщо йти, якщо нічого не зміниться?
• Немає відгуку навіть потенційно радісне: кіно, зустріч, поїздка.
• Зниження концентрації та когнітивної гнучкості

4. Відсутність тілесного задоволення

• Їжа стала несмачна, «ніякий» — їж, бо треба.
• Тіло не дає відчуттів задоволення від дотиків, ванни, одягу, сексу. Тіло як «з вати»
• Почуття стають плоскими, тупими, ніби вимкнені. Тілесні імпульси притуплені: дихання не глибоке, рухи уповільнені.
• Відчуття відокремленості від себе, думок та зовнішнього світу (деперсоналізація).

5. Втрата образу майбутнього

• Важко уявити, що може бути щось бажане попереду.
• Відсутність мрії, інтересу до планування немає очікування хорошого. Людина перестає займатися хобі, уникає спілкування.
• Думки про майбутнє викликають байдужість чи тривожну порожнечу. Людина не бачить сенсу у майбутніх планах

6. Тілесні симптоми (фізіологія та сприйняття тіла)

• Відсутність тілесного задоволення (анестезія): дотик, тепло, секс, смак, аромат – все «не».
• Поверхневе, не глибоке дихання, наче «затісне».
• Тіло здається важким, замороженим, малорухливим.
• Відсутність сексуального потягу (лібідо).
• Зниження апетиту чи відсутність задоволення від їжі.
• М’язова напруга, особливо у грудях, горлі, животі.
• Проблеми зі сном (часто неглибокий, що не дає відпочинку).
• Міміка обличчя ослаблена, погляд – згаслий або застиглий.
• Відчуття, що тіло не «відгукується» – не дає зворотний зв’язок, не радіє руху.
• Людина багато спить або, навпаки, страждає на безсоння.

7. Поведінкові симптоми

• Зниження соціальної активності: людина уникає спілкування, зустрічей, розмов.
• Втрата інтересу до хобі, творчості, улюблених занять.
• Повторювана поведінка без задоволення: механічне виконання звичок.
• Відмова від спонтанності: все відбувається за інерцією, за потребою.
• Зниження або припинення догляду за собою (гігієна, одяг, зовнішність).
• Складність «втягнутися» в процес: все вимагає зусиль, навіть просте.
• Поведінка стає монотонною, сповільненою, економною.

8. Соціальні симптоми

• Зменшення потреби в контакті: навіть близькі стосунки стають «порожніми».
• Відчуття емоційного відчуження: «Я ніби не тут», «Я поруч, але не включений».
• Складність відгукуватись на почуття інших людей (навіть на кохання).
• Зниження емпатії: начебто чужі переживання не чіпають.
• Відмова від участі у святах, спільних справах, розмовах.

9. Екзистенційні та глибинні симптоми

• Парадоксальне відчуття: «Я живу, але мене ніби немає».
• Відчуття, що життя йде повз – ти в ньому не береш участі.
• Відсутність образу майбутнього, мети, сенсу.
• Стійке почуття: «Я втратив себе».
• Туга, яка не має причини.
• Відмова від мрій, фантазій – вони здаються «несправжніми».
• Важко повірити, що ще може бути хорошим, живим, значимим.

Важливо не сплутати ангедонію з:

• Втомою та вигорянням – де спрага радості залишається, але не вистачає ресурсів.

• Апатією — більш поверховим станом, де зберігається потенціал відчування, коли відбувається втрата мотивації, ініціативи, вольового імпульсу. Фокусом буде порушення дії (ініціювання, включеності). І якщо при ангедонії людина може щось робити, але не отримувати при цьому насолоди, то при апатії людина нічого не робить зовсім і навіть не бажає. Все стає все одно.

• Деперсоналізацією – дисоціація від свого «я», тоді як ангедонія – дисоціація від задоволення. Тобто за ангедонії людина пам’ятає і усвідомлює себе, але доступу до задоволення немає.

Ангедонія має як клінічний, так й глибоко символічний стан.

Для наочності як метафори, що описує ангедонію, можна привести міф про богиню Персефону, викрадену Аїдом і виведену в підземний світ. За її відсутності Земля стає безплідною — приходить зима, все завмирає.

Ангедонія як зима душі: стан емоційного підземелля, оніміння, в якому радість стає недоступною.

Ангедонія – це душа, яка йде в землю, щоб прорости навесні.

Але важливо: це не кінець, а стадія циклу. Персефона повертається – і разом із нею повертається й весна.

Причини ангедонії (у різних підходах)

Ангедонія може бути наслідком глибокої життєвої втоми, кризи ідентичності, неможливості бути собою у світі, який видається безглуздим чи ворожим.

Вона також може бути формою захисту від болю – неможливості сумувати, проживати страх, самотність, розпач. Вона, як пустеля після бурі.

Біологічні причини

• Порушення дофамінового регулювання
• Побічний ефект деяких медикаментів
• Хронічний стрес, виснаження надниркових залоз

Психологічні причини

• Наслідки депресії
• Захисний механізм після травми («щоб не відчувати біль – я не відчуваю нічого»)
• Вивчене безсилля: коли задоволення – «не для мене»
• Травматичне розчарування – втрата «права на радість»
• Часто пов’язаний із втратою сенсу, порушенням здатності переживати близькість та задоволення

Причини у руслі теорії прихильності

• Рання емоційна депривація
• Батьки не відгукувалися на радість дитини
• Сором за прояви задоволення, енергії, бажання

Екзистенційні причини:

• Криза сенсу, втрата життєвого вектора
• Трагічні події (війна, втрата, еміграція)
• Зіткнення з абсурдом, смертю, самотністю.

Повторюся, ангедонія – це втрата задоволення, це симптом, який може вказувати на щось особливе, тому важливо не «зняти симптом», а рухатися до поступового відновлення здатності відчувати, хотіти, радіти.

Коли ти більше не радієш, це не означає, що ти зламався.

Ангедонія як симптом не потребує придушення – вона потребує дослідження.

Коли ангедонія проявляється тілесно — це як несвідоме бере владу над тілом і каже: «Якщо ти не хочеш чути свою душу, я говоритиму через біль і мовчання тіла. Ти довго був один. Ти не міг бути собою. Ти завмер, бо інакше було надто боляче. Але ти живий, і я не кінець, я пауза перед поверненням».

Що допомагає у роботі з ангедонією

1. Психотерапія (особливо гештальт, екзистенційний, тілесний підхід)

• Повернення доступу до почуттів, робота з витісненим болем, відновлення контакту з собою.

• Дослідження: чому психіка відключила задоволення? Що за цим стояло?

2. Медикаментозна підтримка (визнана лікарем)

При важких формах (депресія, ПТСР) антидепресанти можуть тимчасово “звільнити канал” до почуттів.

Важливо, щоб медикаменти йшли разом із терапією, а не натомість.

3. Тілесні практики, сенсорне пробудження

М’які рухи, робота з тілом, дихання, дотик, вода, аромати.

Ангедонія йде не через «мотивацію», а через живий контакт із тілом.

4. Теплий контакт з іншою людиною

Навіть мінімальне співчуття, підтримка, присутність поряд з тобою включає вітальність.

5. Час, ритм, ніжність до себе

Важливо не вимагати від себе «повернутися до радості», а помітити хоч живе в чомусь малому.

Це як розігріти змерзле тіло – не смолоскипом, а теплою ковдрою.

Чи може ангедонія пройти сама?

Ангедонія може «пройти» сама у випадках, коли ангедонія пов’язана, наприклад, з реакцією на тимчасову перевтому, сильний стрес, гормональні зміни. Психіка може відновити свої функції з часом, особливо якщо людина поступово повертається до себе через відпочинок, тепло відносин, підтримку, природу, тіло.

Іноді навіть зміна середовища, ритму життя, поява «сенсу» може, хіба що несвідомо, «розморозити» живі почуття.

Але важливо: це, швидше, відноситься до короткочасної чи ситуаційної ангедонії, а не до глибокої, затяжної.

У глибших випадках ангедонія стає наслідком витісненого болю, замороженого горя, тривалого конфлікту із собою або внутрішньої заборони на відчуття (наприклад, «відчувати небезпечно», «якщо я знову зрадію, все знову зруйнується»).

Тоді вона не йде, а просто чекає, поки людина почне з нею встановлювати контакт, а не боротися.

У такому разі вона часто вимагає дбайливого супроводу — психотерапії, відносин, у яких почуття допустимі.

Ще ангедонія може давати такі послання

• «Я не відчуваю задоволення, тому що ти не вдома. Повернись до мене».
• «Ти надто довго жила, забувши про мене – тіло».
• «Ти зреклася себе заради чужого. А я сумую за тобою».
• «Ти втратила смак життя. Але його пам’ятаю. І ми можемо розпочати спочатку».

Що може допомогти при ангедонії?

Повільна тілесна робота, без мети «отримати задоволення», а заради «відчути хоч щось».

• Робота з межами, шкірою, диханням – повернення до тіла.
• Діалог із симптомом – письмова практика, де ваша ангедонія щось «каже».
• Усвідомлена ревізія: чиє бажання я живу? кого я обслуговую замість себе?

Що важливо пам’ятати:

• Ангедонія – це не лінь і не примха, а серйозний сигнал про порушення внутрішньої жвавості.
• Це може бути тимчасовим станом, особливо при стресі, втраті, вигорянні.
• Це «лікується» та відновлюється, особливо за підтримки.

Вправи при ангедонії

Нижче я наводжу кілька вправ або ритуалів (кому як зручніше) щодо повернення собі чутливості до радості.

«Поверни мені смак»

Допомагає повернути собі здатність відчувати задоволення через смак та усвідомлений прийом їжі.

1. Виберіть один продукт, який раніше приносив радість (у дитинстві, юності або в житті до …).
2. Оформіть прийом їжі і саме цього продукту як обряд: гарний стіл, свічка, абсолютна тиша.
3. Їжте повільно, прислухаючись до смаку, запаху, текстури, не поспішаючи.
4. Після першого шматочка покладіть ложку/вилку і закрийте очі.
5. Запитайте себе: “Де в мені народжується задоволення?”

Спробуйте уявити, що не просто їсте, а що ви впускаєте життя, радість, переживання. Це м’який акт відновлення контакту з собою і з радощами життя.

Дотик до живого (через тканину, шерсть, дерево, глину)

Допомагає через тілесні сенсорні опори розбудити забуті сліди насолоди від світу.

Для цього:

1. Візьміть до рук щось тепле, живе, нерівне: вовняний шарф, глиняну чашку, шматок дерева, камінь.
2. З заплющеними очима проведіть пальцями по поверхні.
3. Відчуйте, начебто ви торкаєтеся не предмета, а когось живого, важливого.
4. Зупиніться там, де тіло «оживає» і щось відчуває.

Задоволення може повертатися через тактильну пам’ять, минаючи контроль та захист.

“Я – скриня для радості”( робота з образом)

Уява допомагає запустити багато реакцій тіла, щоб допомогти нам розслабитися або отримати задоволення.

Для цього:

1. Уявіть, що Ви — глиняна посудина або скриня, спустошена та запилена.
2. Уявіть, як із небес, землі, дерева чи рук іншої істоти у Вас починає повільно литися тепла, мерехтлива субстанція (світло, вода, молоко тощо).
3. Відчуйте, у якій частині тіла вона осідає.
4. Якщо десь з’являється опір, просто дихайте туди, без натиску.

Ця вправа стане актом відновлення внутрішньої ємності – здатності вміщувати почуття, зокрема радість.

Запрошую у психотерапію

Я постаралася для Вас висвітлити тему не чутливості до задоволення та задоволення з різних боків, щоб ви могли не лякатися цього стану, не лаяти себе за нього і не прагнути швидко позбутися його, а зацікавитися своїм внутрішнім світом, який з якоїсь причини став не чутливим до радості та задоволення.

Навіть якщо «не відчувається», важливо не залишатися в цьому на самоті. І якщо ви дізналися себе в симптомі ангедонії або просто відчули відгук, навіть найслабший – знайте: ви не самотні.

У терапії можна дбайливо, крок за кроком, повертати собі чутливість. Я не обіцяю швидких рішень. Але я знаю, як бути поряд, коли порожньо. Як підтримувати, доки не з’являться перші проблиски бажання, інтересу, смаку до життя.

Якщо ви відчуваєте, що готові, я запрошую вас у цей шлях.

Моє завдання – не вести, а супроводжувати. Бути провідником туди, де колись обірвалася жива нитка почуттів, і де тепер дуже повільно може проростати щось справжнє.

Навіть якщо зараз все здається “ніяким” – це теж початок. Початок контакту. Початок повернення себе. Адже, як я вже казала, ангедонія – не просто відсутність радості. Це мовчання психіки, яка втомилася кричати в порожнечу. Це заморожене бажання жити, яке одного разу було відкинуто, злякано, затоптано чи занедбано.

Але навіть у найглухішій порожнечі можлива зустріч. Повільна, щадна, тілесна, справжня.

І, можливо, саме з цієї порожнечі колись народиться перша іскра.