Статистика психічного здоровʼя українців: що показують дані 2002–2026 років

Які дані про психічне здоровʼя українців взагалі існують?

1. Перший тип — соціологічні опитування. КМІС, «Рейтинг», Gradus Research і 4Service запитують людей про самопочуття, стрес, звернення по допомогу та інший особистий досвід. Такі дані показують самооцінку респондентів.
2. Другий тип — наукові дослідження зі скринінговими шкалами, наприклад PHQ-9, GAD-7 або PCL-5. Вони допомагають оцінити вираженість симптомів і визначити, скільки людей перевищують заданий поріг за конкретною шкалою.
3. Третій тип — адміністративні дані. Центр громадського здоровʼя, наприклад, рахує пацієнтів у системі електронного здоровʼя, а Держстат — зареєстровані смерті. Так ми бачимо кількість зафіксованих звернень або подій.
4. Четвертий тип — оцінки й прогнози. Саме до них належать заяви про мільйони людей, які можуть потребувати психологічної підтримки: такі числа зазвичай розраховують для планування послуг.

У цій статті ми зібрали всі чотири типи даних і біля ключових показників указуємо організацію, період збору, вибірку та спосіб вимірювання.

Як читати цифри про психічне здоровʼя українців?

Тому дві цифри про нібито те саме можуть сильно відрізнятися просто через спосіб опитування, вибірку або формулювання запитання. Без цього контексту різниця між результатами легко виглядає суперечністю, хоча нею не є.

Наприклад, телефонне опитування дорослих по країні та панель мобільного застосунку серед людей 18–60 років у великих містах цілком можуть показати різні результати — і це не робить одне з них помилковим.

Перед тим як порівнювати показники, варто перевірити пʼять речей:

1. Коли збирали дані, а не коли вийшла публікація.
2. Кого саме опитували: які були вікові межі, де жили учасники та до якої групи вони належали.
3. Скільки було респондентів і як їх набирали.
4. Що саме оцінювали і яким інструментом: самооцінку самопочуття, стандартизований опитувальник або скринінгову шкалу чи діагностичне інтервʼю.
5. Чи є з чим порівняти: чи ставили те саме запитання раніше.

Психічне здоровʼя українців до 2022 року: що встигли виміряти

Національне діагностичне дослідження 2002 року

Найважливіше довоєнне джерело — дослідження World Mental Health, яке проводили з лютого до грудня 2002 року Університет штату Нью-Йорк у Стоні-Брук, КМІС і Асоціація психіатрів України.

У вибірку увійшли 4 725 дорослих із 24 областей і Криму, яких опитували за структурованим інтервʼю WMH-CIDI. Поширеність хоча б одного з девʼяти досліджуваних розладів протягом життя становила 31,6%.

Це залишається єдиним національним дослідженням в Україні, де психічні розлади оцінювали за формалізованим діагностичним інтервʼю. Пізніше подібного дослідження серед дорослих не проводили.

За тим самим дослідженням, критеріям клінічної депресії протягом попередніх 12 місяців відповідали 11,3% жінок. Інтервʼю проводили навчені інтервʼюери за стандартизованим протоколом.

Скринінг депресивних симптомів у STEPS 2019

Іншу картину дає STEPS 2019 Європейського регіонального бюро ВООЗ. Із липня до листопада 2019 року опитали дорослих віком 18–69 років, і за використаним алгоритмом симптоми депресії мали 12,4% респондентів — приблизно кожен восьмий.

Загалом у дослідженні взяли участь 4 409 дорослих. Показник STEPS описує симптоми, визначені за алгоритмом опитування.

Психічне здоровʼя внутрішньо переміщених людей

Окремо досліджували психічне здоровʼя внутрішньо переміщених людей. Із березня до травня 2016 року Лондонська школа гігієни і тропічної медицини, GIP-Tbilisi та КМІС опитали 2 203 дорослих ВПО.

За скринінговими шкалами PCL-5, PHQ-9 і GAD-7 порогові значення мали 32% учасників за ПТСР, 22% — за депресією і 17% — за тривогою.

Учасників залучали в місцях, де можна було безпосередньо контактувати з ВПО, тому ці результати не можна автоматично переносити на всіх внутрішньо переміщених людей в Україні.

Що змінилося після 24 лютого 2022 року?

КМІС регулярно ставить запитання про щастя та стресові ситуації у телефонних опитуваннях із випадковими мобільними номерами. Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка так само повторює хвилі HBSC з однаковими або близькими формулюваннями.

До 24 лютого 2022

• Щасливими або скоріше щасливими себе вважали 71% дорослих (КМІС, збір даних 3–11 грудня 2021 року, n=2000).
• Жодної стресової ситуації протягом року не пережили 29% дорослих (КМІС, збір даних 3–11 грудня 2021 року, n=2000).
• Щонайменше одну стресову ситуацію пережили 67% дорослих (КМІС, збір даних 4–8 грудня 2020 року, n=2001).
• Сильний смуток або безнадійність протягом двох тижнів поспіль: 26% учнівської молоді 10–17 років. HBSC, збір даних 9 квітня – 29 травня 2018 року, n=13 337.
• Своє життя як найкраще можливе за шкалою Кантріла оцінили 74% учнівської молоді 10–17 років. HBSC, збір даних 4 квітня – 28 травня 2014 року, n=11 390.

Після 24 лютого 2022

• Щасливими себе вважали 69% дорослих (КМІС, збір даних 26 листопада – 29 грудня 2025 року, n=1001).
• Жодної стресової ситуації протягом року не пережили 14% дорослих (КМІС, збір даних 26 листопада – 29 грудня 2025 року, n=1001).
• Щонайменше одну стресову ситуацію пережили 80% дорослих (КМІС, збір даних 26 листопада – 29 грудня 2025 року, n=1001).
• Сильний смуток або безнадійність протягом двох тижнів поспіль: 31% учнівської молоді 11–17 років. HBSC, збір даних 1 листопада – 25 грудня 2023 року, n=23 612.
• Своє життя як найкраще можливе за шкалою Кантріла оцінили 65% учнівської молоді 11–17 років. HBSC, збір даних 1 листопада – 25 грудня 2023 року, n=23 612.

Втім, навіть у цих рядах є обмеження. До 2022 року хвилі КМІС не охоплювали Крим та тимчасово окуповані території Донецької і Луганської областей.

Хвилі КМІС із 2024 року охоплюють підконтрольну уряду територію та не включають людей, які виїхали після 24 лютого 2022 року. У HBSC у 2023 році теж змінилася методика: паперові анкети замінили онлайн-форматом, а польовий етап перенесли з весни на листопад–грудень.

Тобто загальний напрямок за цими рядами видно. А от точну різницю між хвилями не варто пояснювати лише змінами в самопочутті людей: змінювалися також вибірка та спосіб збору даних.

Скільки українців відчувають стрес?

Стрес вимірюють дуже часто, але саме тут результати особливо залежать від інструменту. Одні дослідження прямо запитують людину про її стан, інші використовують шкали з підрахунком балів або питають про конкретні стресові події.

Стресові ситуації за даними КМІС

КМІС щороку питає про стресові ситуації протягом року.

• У хвилі 26 листопада – 29 грудня 2025 року 80% опитаних повідомили щонайменше про одну таку ситуацію; вибірка складалася з 1 001 дорослого на підконтрольній уряду території.
• Роком раніше, 2–17 грудня 2024 року, той самий показник становив 87% серед 985 дорослих.

Ці дві хвилі справді можна ставити поруч: запитання й методика тут ті самі. Це значно надійніше, ніж порівнювати відсотки з різних досліджень.

Що показують інші дослідження стресу

Соціологічна група «Рейтинг» дивиться на емоційний стан через інше запитання. У хвилі 15–17 квітня 2026 року 39% опитаних говорили про напруження проти 51% у лютому.

Телефоном опитали 1 000 дорослих: ще 24% описали свій стан як радше спокійний, а 36% не змогли однозначно віднести себе до жодної з цих груп.

Лютневий показник «Рейтинг» наводить у тому самому релізі, однак окрему методологію цієї хвилі не публікує.

У дослідженні Mind frames, яке Rating Lab провів для ЮНІСЕФ і програми «Ти як?», стрес оцінювали за шкалою PSS-10. За даними 5–21 вересня 2024 року, високий або підвищений рівень стресу мали 47% опитаних.

Вибірка була великою — 11 985 респондентів, але до неї входили й діти 10–17 років. Тому цей показник описує змішану вікову групу, а не лише дорослих.

Значно вищий результат отримала компанія 4Service у четвертій хвилі дослідження для програми «Ти як?». Під час збору 12 грудня 2024 – 4 січня 2025 року про високий рівень стресу повідомили 83% опитаних.

В онлайн-панелі взяли участь 2 002 людини віком 18–60 років із міст, де живе понад 50 тисяч мешканців. За своїм дизайном ця вибірка не претендує на репрезентативність для всього населення України.

Тому розрив між 47% і 83% не варто читати як різке зростання стресу в країні: дослідження використовували різні інструменти та працювали з різними групами.

Якщо стрес заважає вам жити, варто поговорити з психологинею або психологом, які працюють зі стресом.

Чи вважають українці себе щасливими?

КМІС ставить запитання «Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?» ще з 2001 року, тому самооцінка щастя — один із небагатьох показників, за якими можна простежити тривалу динаміку.

У хвилі 3–11 грудня 2021 року 71% із 2 000 опитаних дорослих називали себе щасливими або радше щасливими.

У вересні 2022 року, приблизно через сім місяців після початку повномасштабного вторгнення, показник залишався близьким: 68% опитаних вважали себе щасливими, 13% — нещасливими.

Найнижче значення в цьому ряду за останні роки КМІС зафіксував 2–10 грудня 2024 року: щасливими себе вважали 58% респондентів, нещасливими — 16%.

Тоді опитали 1 509 дорослих на підконтрольній уряду території.

Після цього показник зріс: 26 листопада – 29 грудня 2025 року щасливими себе назвали 69% опитаних, а у хвилі 7 травня – 3 червня 2026 року — 71%.

В останній хвилі взяли участь 2 007 дорослих; 16% респондентів відповіли, що не вважають себе щасливими.

КМІС називає подальшу психологічну адаптацію до тривалої війни одним із можливих пояснень цього зростання, але наголошує, що дані не дозволяють встановити причину однозначно.

Тривога, депресія і ПТСР: що показують скринінгові дослідження

Національного дослідження поширеності психічних розладів із клінічним або формалізованим діагностичним інтервʼю після лютого 2022 року в Україні не проводили. Натомість є кілька онлайн-досліджень зі скринінговими шкалами.

Тривога, депресія і дистрес у перші місяці повномасштабного вторгнення

Одне з найчастіше цитованих досліджень провели 19–31 березня 2022 року серед 801 дорослого. Симптоми психологічного дистресу мали 52,7% учасників, тривоги — 54,1%, депресії — 46,8%.

Дослідники використали K6, GAD-2 і PHQ-2. Опитування проходило онлайн за квотною вибіркою — учасників добирали так, щоб витримати наперед задані частки за певними характеристиками. Тому результати описують цю вибірку, а не автоматично все населення України.

ПТСР і комплексний ПТСР серед батьків

Ще одне велике дослідження зосередилося на батьках дітей до 18 років. Приблизно через шість місяців після вторгнення 25,9% учасників відповідали діагностичним вимогам ПТСР за опитувальником ITQ, а 14,6% — комплексного ПТСР.

У дослідженні взяли участь 2 004 дорослих батьків із різних регіонів України. Автори окремо застерігають, що вибірка не була репрезентативною.

Тому 25,9% і 14,6% описують саме цю групу опитаних батьків. Переносити їх на все доросле населення України не можна.

Якщо тривога стала постійним фоном і заважає повсякденному життю, можна обрати фахівчиню або фахівця, які працюють з тривогою. Для роботи з наслідками травматичних подій на платформі також є каталог спеціалісток і спеціалістів з травми та ПТСР.

Що відомо про депресію після 2022 року

Побудувати коректну динаміку депресії «до і після 2022 року» за наявними роботами не вийде. У 2002 році використовували структуроване діагностичне інтервʼю, STEPS 2019 рахував симптоми за алгоритмом, а після початку повномасштабної війни дослідники переважно застосовують скринінгові шкали.

Саме тому ці цифри не складаються в один ряд: кожне дослідження фактично вимірює трохи іншу річ.

Окремо можна подивитися на адміністративні дані Центру громадського здоровʼя. Кількість унікальних пацієнтів із діагнозами групи F00–F99 за МКХ-10, яка охоплює широкий спектр психічних і поведінкових розладів, зросла з 649 171 у 2022 році до 740 016 у 2024-му. Тому ці дані не можна читати як статистику саме депресії.

Ці числа показують, скільки людей потрапили до системи й отримали послуги. На їхнє зростання могли вплинути як реальна потреба в допомозі, так і більша кількість звернень або зміни в обліку.

Якщо знижений настрій тримається довго й помітно впливає на життя, можна звернутися до психологині або психолога, які працюють з депресією.

Психічне здоровʼя дітей і підлітків: дані шкільних опитувань

HBSC в Україні проводить Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка. Його цінність у тому, що частину запитань повторюють у різні роки, тож можна бачити зміни серед учнівської молоді.

Смуток, нервування і пригнічений настрій

• У хвилі 1 листопада – 25 грудня 2023 року взяли участь 23 612 учнів віком 11–17 років. Про сильний смуток або безнадійність протягом двох тижнів поспіль повідомили 31% опитаних.
• У 2018 році за таким самим формулюванням цей показник становив 26%: 31% серед дівчат і 21% серед хлопців. Тоді опитали 13 337 учнів.

Однакове формулювання дозволяє порівнювати ці значення, хоча метод збору змінився: у 2023 році анкета стала онлайновою, а польовий етап перенесли з весни на кінець року.

І при цьому не всі показники погіршилися. За частиною з них підлітки у 2023 році почувалися гірше, а за частиною — краще, ніж у попередніх хвилях.

У 2023 році 66% учнів та учениць повідомляли про роздратованість або поганий настрій щонайменше раз на тиждень, а 63% — про нервування. Для порівняння, у 2014 році щотижневу роздратованість відзначали 45,9% опитаних.

У звіті за 2014 рік 43,5% респондентів також зазначали, що «часто нервували», але формулювання відрізняється від хвилі 2023 року. Тож 43,5% за 2014 рік можна навести для орієнтиру, але не як пряму точку порівняння з 2023-м.

Ще 36% учасників хвилі 2023 року повідомили, що почуваються пригніченими щонайменше раз на тиждень.

Концентрація, самотність і оцінка власного життя

Водночас частка тих, кому важко зосередитися, знизилася з 59% у 2018 році до 47% у 2023-му. Самотність теж згадували рідше: 50% у 2018 році проти 41% у 2023-му.

За шкалою Кантріла оцінка власного життя стала нижчою: як найкраще можливе своє життя оцінили 65% учнівської молоді у 2023 році проти 74% у 2014-му.

Окремий показник відчуття щастя між 2018 і 2023 роками ми не зіставляємо, оскільки в новішій хвилі до шкали відповіді додали проміжний варіант.

Що відомо про молодших дітей

Для молодших дітей даних значно менше. Національних скринінгових оцінок немає, а доступні результати переважно походять з онлайн-опитувань батьків.

В одному з таких досліджень, проведеному приблизно через шість місяців після початку повномасштабного вторгнення, батьки оцінювали реакції дітей на події війни. За відповідями батьків у опитувальнику CATS, пороговим критеріям скринінгу на ПТСР відповідали 17,5% дошкільнят і 12,6% дітей шкільного віку.

Опитувальник CATS заповнили 1 238 батьків. Учасників залучали за принципом доступності, а не шляхом випадкового відбору, тому ці відсотки описують учасників дослідження й не є оцінкою для всіх дітей України.

Якщо зміни в настрої або поведінці дитини тривають і заважають їй у повсякденному житті, можна підібрати дитячу психологиню або психолога.

Власні дослідження qui.help про психічне здоровʼя

Дослідження 2025 року: як українці оцінюють власний стан

У 2025 році анкету заповнили 333 людини. Збір тривав із серпня до листопада, був анонімним, а посилання на опитування поширювали через сайт і соцмережі qui.help.

Вибірка вийшла змішаною за віком і місцем проживання: 12,9% учасників були молодшими за 18 років, а 89,2% жили в Україні. Через це загальні результати варто сприймати саме як зріз усіх учасників опитування.

За даними дослідження qui.help 2025 року, понад 40% опитаних оцінили свій психоемоційний стан як поганий або дуже поганий. Найбільша група — 43,4% — назвала його задовільним, а 16% почувалися добре або дуже добре.

Емоційне виснаження також було дуже поширеним: 57,9% учасників описували себе як радше або повністю виснажених. По 50% респондентів повідомили про проблеми зі сном і постійну напругу.

Про переживання депресивного стану протягом 2025 року повідомили 56,4% учасників: 41,1% — неодноразово, ще 15,3% — хоча б один раз. У самому опитуванні йдеться про субʼєктивний досвід респондентів, без клінічної оцінки.

До психолога або психотерапевта раніше зверталися 40,5% опитаних. Водночас 35,4% відповіли, що не розглядають такої можливості.

Більшість учасників — 70,9% — повідомили, що ніколи не отримували від лікаря діагнозу психічного розладу; 14,1% зазначили, що мають підтверджений діагноз. Інформацію про діагноз повідомляли самі учасники.

Дослідження 2026 року: психологічний стан дітей перед школою

У серпні 2026 року, перед початком нового навчального року, ми зібрали відповіді 915 законних представників дітей віком 6–17 років.

Анкету заповнювали дорослі, тому результати показують те, що батьки або інші законні представники помічають у поведінці й самопочутті дітей.

За даними дослідження qui.help 2026 року, найчастіше батьки помічали небажання йти до школи або повертатися до навчання: 47,9% бачили це часто або майже щодня.

Дратівливість, різкі реакції або частіші конфлікти часто помічали 36,2% респондентів, труднощі з концентрацією — 35,6%. Ще 29,2% повідомили про проблеми із засинанням, часті пробудження або неспокійний сон.

Для 23,5% родин ці труднощі вже помітно або дуже сильно заважали дитині в повсякденному житті. Частка зростала з віком: 21,5% серед дітей 6–9 років, 34,3% у групі 10–12 років, 39,6% серед 13–15-річних і 56,4% серед 16–17-річних.

Остання вікова група невелика — у ній лише 50 дітей, тому показник для 16–17-річних потребує особливо обережного трактування.

Водночас у відповідях було багато позитивних спостережень. Наприклад, 78% респондентів часто або майже щодня бачили, що дитина почувається спокійно й безпечно у звичному середовищі.

Рідше батьки бачили, що дитина регулярно говорить із близьким дорослим про свої почуття: часто або майже щодня це відбувалося у 43,6% дітей.

За професійною допомогою через емоційний або поведінковий стан дитини протягом попереднього року не зверталися 74,2% родин. Для цього запитання аналізували 902 змістовні відповіді.

Серед 809 родин, для яких аналізували причини, що могли заважати зверненню по професійну допомогу, 22,1% не розуміли, яка саме допомога потрібна дитині. Ще 17,3% назвали небажання самої дитини звертатися, а 16,8% — високу вартість.

Середній рівень стресу самих батьків становив 6,61 бала з 10, а 58,8% оцінили його як високий. Цей показник описує самооцінку стресу дорослих у момент опитування.

Скільки українців звертаються по психологічну допомогу?

Національні дані ВООЗ

У квітні 2025 року Європейське регіональне бюро ВООЗ телефоном опитало 4 000 дорослих. Серед людей, яких стосувалися проблеми психічного здоровʼя, 20% зверталися по допомогу щонайменше до одного типу фахівців; вибірка не охоплювала тимчасово окуповану Луганську область і Крим.

У Health Tracker ВООЗ за березень–квітень 2026 року картина була схожою. Серед респондентів, які повідомили про труднощі з ментальним здоровʼям, 13% зверталися до сімейного лікаря, 15% — до фахівця з психічного здоровʼя, 9% — до немедичного спеціаліста.

У цій хвилі також опитали 4 000 людей віком від 18 років. ВООЗ презентує її як повторний замір, хоча у відкритих матеріалах не видно повної ідентичності формулювань усіх запитань.

У тій самій хвилі 76% респондентів повідомили щонайменше про одну трудність, повʼязану з ментальним здоровʼям, за останні 12 місяців.

Що показують Gradus і 4Service

В онлайн-панелі Gradus Research 10–15 січня 2024 року про звернення до фахівця повідомили 8% учасників.

У вибірці було 2 423 людини віком 18–60 років із міст понад 50 тисяч мешканців; опитування проходило через панель мобільного застосунку.

4Service у дослідженні для програми «Ти як?» за 12 грудня 2024 – 4 січня 2025 року повідомляє про 17% тих, хто звертається до психолога за потреби, проти 7% у замірі 2022 року.

Але тут є проблема з прямим порівнянням: хвилю 2022 року проводив Gradus, новішу — 4Service, а повного формулювання запитання в публікації немає. Тож різницю між 7% і 17% краще читати як орієнтир, а не як точну динаміку одного показника.

Звернення через первинну медичну допомогу

Зростання звернень видно й у системі первинної медичної допомоги. За даними МОЗ, оприлюдненими 1 грудня 2023 року, протягом року 85 425 пацієнтів отримали психологічну підтримку від лікарів первинки.

Це абсолютна кількість пацієнтів у межах відповідного пакета Національної служби здоровʼя.

Що заважає українцям звернутися до психолога?

У Gradus Research 10–15 січня 2024 року 29% респондентів не вважали свої проблеми достатньо серйозними для звернення, 25% були впевнені, що впораються самостійно, а 23% називали психологічну допомогу дорогою.

У цьому опитуванні взяли участь 2 423 людини віком 18–60 років із міст понад 50 тисяч мешканців.

У хвилі 4Service для програми «Ти як?» за 12 грудня 2024 – 4 січня 2025 року на перше місце вийшло бажання впоратися самостійно — 39%. Ще 36% опитаних не вважали свої проблеми достатньо серйозними.

У власному опитуванні qui.help 2025 року серед людей, які не зверталися і не планували звертатися, найчастіше називали брак коштів — 44%. Ще 40% відповіли «справляюсь сам(а)», а 27% не вважали свою проблему достатньою для звернення.

Тут відсотки рахували від різних груп. У qui.help відповідали лише ті, хто не звертався і не планував звертатися, а в Gradus і 4Service база була ширшою. Тому напряму зіставляти ці значення не варто.

Для контексту: у дослідженні «Рейтинг» 27–28 березня та 3–4 квітня 2020 року 91% опитаних відповіли, що ніколи не звертаються до психологів. Ще 5% робили це рідко, 3% — іноді.

Опитування 2020 року проходило онлайн із набором через випадкові мобільні номери, тому воно не є прямою точкою порівняння з новішими хвилями. Люди можуть відкладати звернення і тоді, коли тривале навантаження вже помітно впливає на самопочуття. Одним із запитів, із яким звертаються по допомогу, може бути емоційне вигорання.

Скільки фахівців працює у сфері психічного здоровʼя?

Скільки психіатрів: чому цифри ВООЗ різняться

У профілі ВООЗ Mental Health Atlas 2020 для України зазначено 2 463 психіатри — 5,60 на 100 000 населення.

Для порівняння, профіль Atlas 2017 наводить 6,93 психіатра на 100 000, а ситуаційна оцінка ВООЗ 2020 року — 9,8. Різниця між цими значеннями повʼязана з різним охопленням звітності, тому будувати з них динаміку не варто.

Окремого профілю Mental Health Atlas 2024 для України не опубліковано, тому профіль за 2020 рік залишається останнім доступним у цій серії.

Психологи й соціальні педагоги у школах

Окремі дані є про шкільну психологічну службу. У 2023/2024 навчальному році в закладах загальної середньої освіти працювали 7 019 практичних психологів і 4 089 соціальних педагогів.

Cedos отримав ці цифри через запити на публічну інформацію; вони стосуються саме закладів загальної середньої освіти.

Підготовка лікарів первинної ланки

Паралельно розширюється підготовка лікарів первинної ланки. За повідомленням МОЗ від 26 липня 2026 року, навчання за програмою ВООЗ mhGAP пройшли понад 23 тисячі лікарів первинки.

МОЗ подає це як накопичувальну кількість навчань, початковий момент відліку в повідомленні не уточнюється.

Психологи поза системою охорони здоровʼя

Для психологів, які працюють поза системою охорони здоровʼя, загального національного обліку немає. Тому офіційно порахувати всіх практикуючих психологів в Україні наразі неможливо.

Що відомо про психічне здоровʼя українців за кордоном?

Загальноєвропейські та міжнародні опитування

Найширше географічне охоплення має щорічне дослідження УВКБ ООН разом із партнерами. У хвилі за травень–липень 2024 року 23% людей повідомили про проблеми психічного здоровʼя, які впливають на щоденне функціонування.

Показник охоплює десять країн і базується на даних про 8 540 осіб. Анкету за членів домогосподарства заповнював один респондент, тому частина інформації є оцінкою з боку іншої людини.

У 2023 році за тим самим показником було 19%. УВКБ ООН застерігає, що учасників не відбирали випадково з усієї сукупності українських біженців, тому вибірка може сильніше представляти більш уразливі групи.

Серед перешкод у доступі до підтримки 14% респондентів назвали мовний барʼєр; на це запитання відповіли 1 682 людини.

Одне з найбільших європейських опитувань провело Агентство ЄС з основоположних прав 22 серпня – 29 вересня 2022 року. Кожен другий респондент повідомив, що після приїзду до країни перебування часто або завжди почувався пригніченим і засмученим.

У блоці про добробут відповіли 13 226 людей віком від 16 років у десяти країнах ЄС. Агентство одразу зазначає, що відкрита онлайн-вибірка не є репрезентативною для всіх українців, які виїхали до Європи.

Що показують дослідження в окремих країнах

Є й окремі національні дослідження.

У Чехії PAQ Research і Національний інститут психічного здоровʼя 5–22 вересня 2022 року виявили 45% опитаних дорослих біженців з України мали виражені симптоми депресії та/або тривожних розладів за використаними скринінговими шкалами.

У дослідженні взяли участь 1 347 людей; використовували PHQ-8 і GAD-7, а онлайн-вибірку зважували за регіоном, статтю, віком і освітою.

У Великій Британії, в опитуванні Управління національної статистики 17 жовтня – 7 листопада 2022 року 72% власників українських гуманітарних віз оцінили своє психічне здоровʼя як добре або дуже добре.

Загалом відповіли 3 148 людей. У тому самому опитуванні 93% зазначили, що ніколи не користувалися послугами у сфері психічного здоровʼя.

Найсвіжіший із наведених тут замірів стосується Польщі. У дослідженні «Рейтинг» 21–25 серпня 2026 року 26% опитаних дорослих біженців часто або дуже часто переживали надмірну тривогу чи паніку, з якими не могли впоратися.

В онлайн-панелі взяли участь 1 000 дорослих біженців у Польщі. Ще 31% переживали такі стани інколи, а 40% — рідко або ніколи.

Поставити ці країни поруч і вирішити, де українцям психологічно «краще» чи «гірше», за цими цифрами не можна. У дослідженнях різняться запитання, роки проведення і спосіб набору учасників.

Чого статистика не показує: прогалини в даних

Немає актуальної статистики причин смерті й чисельності населення

Одна з найбільших прогалин — офіційна статистика причин смерті. Останній звітний рік, за який Держстат оприлюднив такі дані, — 2021-й.

У 2021 році Держстат зареєстрував 5 914 смертей від навмисного самоушкодження, або 15,5 на 100 000 наявного населення. Показник не охоплює тимчасово окуповані території.

Після початку повномасштабної війни публікацію частини статистики призупинили на підставі Закону № 2115-IX від 3 березня 2022 року. Закон № 4505-IX від 18 червня 2025 року відновив обовʼязок подавати статистичну звітність, однак нові дані про причини смерті ще не оприлюднені.

Станом на вересень 2026 року останнім доступним звітним роком залишається 2021-й.

Ще одна проблема — відсутність актуального знаменника для розрахунків. Центр громадського здоровʼя зазначає, що офіційних статистичних даних про чисельність населення України після 2021 року немає.

Тому адміністративні показники за 2022–2024 роки доводиться подавати переважно в абсолютних числах, без коректного перерахунку на 100 000 населення.

Бракує національних досліджень психічних розладів

Так само бракує нового національного дослідження поширеності психічних розладів із формалізованим діагностичним інтервʼю.

Останній такий національний вимір серед дорослих датується 2002 роком. Після 2022-го доступні переважно скринінги та самооцінки на різних вибірках.

Є обмеження і в самих вибірках. У багатьох дослідженнях воєнного часу учасників не відбирають випадково з усього населення: їх набирають через онлайн-панелі, добирають за наперед заданими характеристиками або залучають через інших учасників дослідження.

У результаті окремі групи, зокрема чоловіки, люди старшого віку та мешканці тимчасово окупованих територій, можуть бути представлені слабше.

Немає актуального обліку фахівців

Немає й свіжого національного обліку фахівців: для психіатрів останнім повним профілем ВООЗ залишається 2020 рік, а єдиного реєстру психологинь і психологів немає взагалі.

Тому оцінювати, як змінилася кількість фахівців за роки повномасштабної війни, за наявними даними складно.

Про які групи даних особливо мало

Окремої репрезентативної картини немає і для ветеранів та ветеранок. Міністерство у справах ветеранів не оприлюднювало дослідження їхнього психічного здоровʼя з повною методологією та розміром вибірки.

У відкритій аналітиці відомства трапляються відсотки без достатніх даних про вибірку. Для людей, яким потрібна підтримка після військового досвіду, на qui.help є фахівчині та фахівці, які працюють з ветеранами й родинами військових.

Мало національних даних і про молодших дітей. Репрезентативної оцінки поширеності тривоги, депресії чи ПТСР серед дітей до 15 років немає.

Ті цифри, які є, переважно походять із батьківських онлайн-опитувань або локальних досліджень.

Ще одна помітна прогалина — поширеність вживання алкоголю. Нам не вдалося знайти після 24 лютого 2022 року національне опитування дорослих із опублікованими методом, розміром вибірки та датами збору даних.

Звідки беруться оцінки про 9,6 і 15 мільйонів

Окремо існують прогнози того, скільком українцям може знадобитися допомога. 25 липня 2023 року МОЗ повідомило, що близько 15 млн українців можуть потребувати психологічної підтримки через війну, посилаючись на «аудит потреб».

Методологію цього аудиту в повідомленні не описано. Інша відома оцінка ВООЗ — 9,6 мільйона людей, які можуть мати психічний розлад, — розрахована на основі глобального співвідношення, застосованого до населення України.

Ці оцінки використовують для планування системи допомоги. Напряму порівнювати їх із результатами опитувань або клінічних досліджень населення України не варто.

Перелік досліджень, на які спирається ця стаття

Дані, зібрані до 24 лютого 2022 року

Дані, зібрані після 24 лютого 2022 року