Запитай психолога безкоштовно 🙋‍♀️

Ось ще трохи коротша версія, збережений основний сенс:

З початкової школи я був більш усвідомленим і кмітливим за інших. У середній школі мама казала, що я розумний і добре, що маю власну думку. Потім почалась війна, мені було 12.

Останні два роки я чітко відчував, що відрізняюсь: мені легко спілкуватись із людьми будь-якого віку, я добре тримаю діалог. Але періодично з’являлось виснаження й відсутність настрою. Півтора року тому я звернувся до онлайн-психолога, тести показали високий результат на щось типу РДУГ, порадили піти до лікаря, але я не пішов.

Влітку перед 10 класом біля мого дому прилетіли шахеди. Я прокинувся від звуку, без паніки сказав мамі лягати в коридор і сам ліг. Ми кілька разів падали на підлогу, поки вдягались і спускались у підвал. Страх був лише в момент, коли лежиш і чуєш звук ближче — повна безсилість. Коли вибух був не в нашому будинку, я одразу діяв далі.

Через кілька тижнів після мого 16-річчя шахед зруйнував хату в селі, де я виріс. Тато залишився живий, але від дому — руїни. Мені було дуже боляче, за два дні я плакав більше, ніж за все життя. Згодом ми розібрали завали.

Ще через кілька тижнів помер дідусь. Він був близький, але я майже нічого не відчував — лише розгубленість на похороні.

Зараз усе стало гірше: постійна пустота, складно зосередитись, ніби живу на автопілоті. Настрій є тільки коли зайнятий — з друзями, в іграх, на гітарі. Я гублю думки, забуваю слова, важко формулюю речення. Став дуже забудькуватим: щоб згадати вчорашній день, треба прокручувати його по кроках. Постійно плутаюсь і забуваю.

Жити так можна, але це сильно заважає. І навіть коли писав цей текст, хотів додати щось важливе і забув. (мені 16, але прошу поради як знайти себе)

Всю жизнь на себе все тяну финансово и морально,а сейчас сдалась начала брать микро кредиты сначала один потом ещё и по накатной, что бы погасить проценты по другим влезла в долги и не могу остановиться. Ничего не интересно все безразлично ничего не радует.

• Кароче когда я была в 6 классе то меня отец начал насиловать и насильно брать , а так же лапать... Раньше я говорила взрослым об этом но мне сказали что родной отец не может так поступить с родной дочерью , он скидал мне деньги типа за молчание а я просто боялась что его могут посадить за это... Я не могу больше никак терпеть это ведь уже мне почти 16 а он и дальше продолжает это делать, 4 лет уже прошло.... Вот 5 будет скоро совсем летом у меня, я боюсь говорить об этом из-за этого слишком замкнута к людям ... Боже как же я устала , я хочу просто забыть всё что он сделал и сказал, дома он был так я ночью боялась даже заснуть ведь когда я засипала то он приходил в комнату и прямым текстом делал плохие вещи мне .. Сейчас когда я сказала матери об этом то она меня избивала 5 дней и говорила что я в этом виновата а отец наоборот сказал что это я его справоцыровала чтобы он сделал это.. сука как же я виновата в этом, я просто скоро умру только об одной мысли , я не могла тебе сказать об этом в тверзом состоянии ведь я до сих пор себя виню за всё что он делал а я говорила но мне не верили , надеюсь что ты не будешь слишком ругаться на меня за это , и да я знаю что это я виновата в том что родной отец меня насиловал.. Я не знаю что делать ведь мне говорят что я виновата в том что родной мне человек насиловал меня, родную дочь... ( Извините мне скоро 16 , просто мне обязательно нужно чтобы помогли ведь не справляюсь с мыслями уже...)

• И извините что на русском языке, я просто с такой области что разговор идёт только на нём ... Помогите пожалуйста разобраться в этом..

• Це поле для чого?що я маю тут ввести?

Добрий день. Маю проблему з батьком. Мої батьки розлучились коли мені був 1 рік і я не памʼятала батька до 13 років, і саме тоді я подумала що варто звʼчзатись і мама організувала зустріч вона пройшла жахливо і після і до того мама ніколи не говорила про батькк у сімʼї ніби просто це ігнорували і все. Мені важко бо я відчуваю що втратила все і недолюблена ним. Я не маю ні одного спогада з ним і мені важко через те що хтось має а я ні і боляче і як з цим боротись?

Доброго дня, я дівчина мені 22 роки, зустрічалась з хлопцем майже 3 роки, робив пропозицію, але разом не жила він часто п'є, кожен день пиво, кожні вихідні алкоголь міцніше + баня там п'є і після бані хоче пити, + завжди зотів щоб я з ним теж пила алкоголь, коли трезвий нормальний стоє йому випити так він починає скандалити, принижувати мене, може казати тіпа йди роби що хочеш, потім зупиняти, я з ним розійшлась вже як рік назад, але дуже сильно його любила і ше люблю, то були моменти що ми мирились, але я дізнаватися шо коли він зі мною як мирився то до нього старша жінка ходила під 40 років він прикривав шо тіпа їсти готує бо він шо з голоду має померти? Тіпа якщо я зараз не готую, я кажу а це ти рахуєш нормальним маючи мене щоб приходила інша? А він знову був п'яний і сказав " ти радуйся шо ще так, бо може ще більше приходити до мене" і прикривав що в нього з нею нема та ти подивись на неї, до кого ти ревнуєш така сяка, хотя сам спав з нею і потім зі мною. Я кароче це все узнала і рішила його заблокувати і все на цьому. А ще з моменту як він зробив пропозицію і скільки ми були разом пройшов мвйже рік і то більше, хотів щоб я жила з ним, терпіла його алкоголь якщо хочу заміж і мовчала, а офіційно сім'ю то грошей не було на весілля навіть. Правильно я зробила що рішила припинити з ним все?

в таком возрасте, я искал всё, что могло указать на вещества. в то время, я не особо был знаком как другие ищут эти вещества. и вот, на протяжении 5-6 лет, меня преследует мысли о новом употребление. на данный момент мысли постоянные. но, бывает что могут исчезнуть на 2-3 дня, а после вернутся с толчком.

что делать с этим? как бороться?

денег сейчас как таковых нет.

но я буду рад – если мне хоть кто-то немного поможет.

Доброго дня, мене звати Роман мені 17 недавно почав відносини спочатку все здавалося кольорово все дуже подобалося а зараз боюся їх продовжувати здається що я ще не готовий що ще замалий а одночасно і боюся втратити її то а вдруг більше не знайду дівчину вдруг буде запізно хоча я з нею вроді і не бачу майбутнього я дуже боюся якихось змін у моєму житті як наприклад коли треба буде переселятися з батьківського дому тому я незнаю що мені краще зараз зробити чи розстатися з нею чи продовжувати але боюся зробити їй боляче чи може я з часом привикну до цих стосунків

Мне 24, я в отношениях уже год . До этого были отношения в которых я врала и врали мне, меня не ценили, а я наоборот делала все. Сейчас в отношениях новых уже год. В начале отношений были моменты моего вранья, из-за этого и недоверие со стороны парня. Начались ссоры, причина- мой холод и какое то безразличие , парень говорит что он видит что он у меня не в приоритете , и его значимость для меня отсутствует. Я сама за собой это замечаю . Когда он приезжает домой , мне лень готовить, иногда я забываю за элементарные вещи по типу сказать спасибо . Я каждый раз испытываю неловкость и стыд . Я думаю что всю свою заботу, и тд оставила в прошлых отношениях. Как вернуть себя ? Я не узнаю себя .

Мне 33 года,у меня трое детей,полтора года назад я разошлась с мужем и это для меня вроде радостно,но я осталась без фин поддержки,так как раньше деньги приносил муж и мне работат не разрешал.Мы живём на съемной квартире,я работаю онлайн но даже чтоб просто сесть и работать у меня нет сил.Мне хочется лежать все время,спать,не хочу ни куда ходить,ни кого кроме детей не хочу видеть.Постоянно мучает чувство вины что я не все могу дать детям.И в голове вроде понимаю что нужно больше времени уделять работе,но заставить себя не могу.Такое чувство что я все время жду чего то,что то изменится к лучшему но и тут понимаю что пока я не приложу усилий то ни чего не изменится.Я поправилась хорошо,не люблю свое тело в зеркале и не могу заставить себя заниматься или хотя бы не есть так много сладкого.Я не знаю что мне делать и как с этим справится.Как стать активной.Может можно начать пить какие то антидепрессанты?