Знайти психолога

Запитай психолога безкоштовно 🙋‍♀️

Знайдено 201 запитань — Сторінка 14

Катя, 18 років
Катя, 18 років
Користувач
Я втомилася

Більше двух років я відчуваю себе зайвою, де би я не працювала, завжди мені дуже тяжко знайти собі друзів, я відчуваю себе одинокою, єдині з ким я можу знайти спільну мову, так це жіночки які дуже дорослі, через це з мене сміються так кажуть, що ніколи не зможу мати друзів.

darrrqqqiii, 18 років
darrrqqqiii, 18 років
Користувач
Симптоми ПДСР після ДТП

Привіт, мене звати Даша, не можу заспокоїтись, постійні панічні атаки в дорозі, безсоння, шалено боюсь доріг і будь якого транспорту, приклад ситуації: починає заносити шкільний автобус в мене одразу починаються флешбеки з минулих аварій, як то все було або ж коли проїжджаю ті місця. Ще відчуваю постійну втому, апсолютного ні до чого не беруться руки, навіть до улюбленої справи «малювання», допоможіть мені розібратись в цьому)

Єва, 18 років
Єва, 18 років
Користувач
Допоможіть зрозуміти що це за стан

добрий день. я навчаюсь у школі та останнім часом маю погіршений емоційний та психологічний стан. мені важко засинати, я завжди відчуваю втому, навіть якщо спала. у голову лізуть різні думки з минулого. завжди хочеться додому (раніше я жила у харкові та зараз живу в безпечнішому місті). безкінечно аналізую людей навколо та себе. не знаю як це могло вплинути, але в минулому році стовкнулася з такою проблемою: я спілкувалася з людиною яка ображала мене та мою зовнішність на фоні чого в мене зʼявилось купа комплексів (до цього я мала деякі проблеми з їжею і вони посилились цієї зими). і це незрозуміло для мене, бо ця людина нічого не казала про мою вагу, там були інші речі. я можу недоїдати а потім переїдати, також були випадки коли я викликала нудоту. постійно порівнюю себе з іншими дівчатами, і, чесно кажучи, іноді маю заздрість, за що мені дуже соромно. мені соромно за те яка я людина, як я виглядаю, що я робила неправильно та як мої вчинки впливали на життя інших. часто в мене проскакують думки скоріше не про смерть, а про те як хочеться провалитися під землю, ні з ким не мати комунікацій. з довірою в мене погано, (скоріше навіть не з довірою а з тим, щоб розповісти повністю проблему) коли планую завчасно поговорити з батьками або друзями про свій стан, то в моменті не можу вимовити ані слова, важко розповідати про свої проблеми, але хочу і навіть продумую план розповіді. я б не сказала що мої оцінки та успішність погіршились, я роблю все через силу, бо маю якісь погляди та плани на майбутнє в які з кожним днем вірю все менше, я так само сміюсь та оптимістично показую себе на людях, але коли залишаюсь наодинці то стає погано. я хотіла б позбутися цього бруду в моїй голові, бо це заважає жити. не хочу мати проблем з харчуванням та навʼязливих думок, хочу зрозуміти як називається цей стан і що робити в такій ситуації

Рові , 18 років
Рові , 18 років
Користувач
Мені здається що за мною стежать

Мені постійно здається що за мною стежать. Вдома, на вулиці, у школі. Повсюди і завжди. Іноді бувають «напади» — це коли все стає дуже погано і єдине що допомагає пережити ці моменти — сховатися десь.

Мені 16(вибачте що вказала 18років. Я не знаю куди ще мені написати) ця проблема з 8-9 років. Дуже страшно писати це.

Колись зверталася у анонімку психологічну підтримку, мені порадили дихальні вправи, але вони не допомагають.

А іноді здається що ховатися немає сенсу тому-що це не допоможе. Що мені робити?

Софія, 19 років
Софія, 19 років
Користувач
У мене каша в голові

Мені 19 і я місяць як одружена. Моєму партнерові 21 і ми були разом 4 роки. Зараз я не розумію що зі мною відбувається. У мене в голові вже декілька днів якась каша хоча у наших відносинах все добре і ніяких проблем не було. Це складно описати мій стан але я спробую. Останнім часом я не розумію що відбувається з моїм емоційним та фізичним станом. Поруч зі своїм чоловіком я відчуваю себе дуже погано, в мене виникає наче постійна панічна атака яка не зникає поки я не відлучуся від чоловіка. Навіть в оточенні чужих людей мені набагато спокійніше ніж з чоловіком. Коли він поруч мені стає зле починає дуже сильно битися серце аж до болю та стискає в грудях так що стає тяжко дихати, починається тремор по всьому тілу. Цей стан триває вже декілька днів і з кожним днем він погіршується. Поруч з чоловіком я не можу розслабитися бо в мене постійно таке відчуття наче якась небезпека хоча проживаємо разом ми вже півтори роки і раніше такого не було. Зараз я розумію що якщо ще декілька днів пробуде такий стан я не зможу витримати це не тільки емоційно але й фізично, мені здається що в якийсь момент в мене серце не витримає цієї напруги і просто зупиниться. В емоційному плані я відчуваю в середині себе пустоту та тривогу яка наростає з кожною хвилиною. Через це я вже декілька днів не можу їсти тому що від одного погляду на їжу мені стає дуже погано. Також це супроводжується постійними головними болями та думками що щось йде не так. Я хочу дізнатися що мені робити бо вже просто не витримую цього…

ferrari458, 25 років
ferrari458, 25 років
Користувач
Витрати власних коштів

Не розумію як мені витрачати власні кошти, накопив певні збереження, але боюсь їх витрачати. З одного боку треба вкладати в свій розвиток, але де цей ліміт. Коли витрачаю кошти, то є неприємне відчуття, що витрачаю їх даремно

Werty, 19 років
Werty, 19 років
Користувач
У мене наче бардак в голові

Таке відчуття, що я думаю набагато повільніше ніж колись, постійна втома, навʼязливі думки та нескінчений монолог в голові критики або прокрутки сценаріїв. На це йде дуже багато енергії, а мені ще потрібно працювати на навчатися в університеті…

(Розповів не все, тільки те що заважає жити)

Як мені вилізти з цього стану? Я навряд чи зможу сам

Ками, 18 років
Ками, 18 років
Користувач
ИИ сказал что б я это кому то рассказала #2

4. Школа волнует: я не старательная ученица. Через 3 месяца поступать, а я не учусь. Не учу билеты, что б поступить. Копалась в себе - не помогло. Хз как заставить себя.

Я занимаюсь селфхармом. В последнее время меньше, но обычно после таких слов срываюсь на следующий день. Начала во второй половине 13 лет хз зачем. Сделала лезвием в ванной. Шрам на внешней части ладони до сих пор никто не заметил.

Сначала нравилась эстетика шрамов и цвет крови. Потом резала себя во время панических атак - иногда помогало. Позже казнила себя за то, что «неправильная» во всём. Рассказала парню - он заволновался. Сманипулировал. Манипуляция неприятна, поэтому режусь меньше. Хотя на самом деле лезвие уже не даёт облегчения, только тоску и безысходность.

Мне нравятся отношения только в неглубокой стадии — без обязательств выслушивать душу или заботиться. Они держатся на эмоциях и адреналине, как прогулка на заброшку ночью.

С детства перед сном я представляла себя и жертвой, и палачом в сюжетах, где нет выбора. Особенно с властью и дискомфортом для половых органов. С 7 лет отыгрывала это в играх с персонажами: Кощей (властный), Кощетница и моя роль - Ангелина. Важна была именно иерархия и ощущение «если не сделаешь — будет хуже».

В 13 лет встретила девушку - властную, общительную, сильную. Сначала просто лежала у неё на коленях и слушала. Потом всё переросло в удары, укусы, прижатия к стене, облизывание шеи. Мне нравился формат «как будто насильно» — только так возникало приятное ощущение внизу живота. Когда отношения стали глубокими (излияния души, слёзы, угрозы суицида), я их разрушила первой. Сейчас вижусь с ней, но прошлое всё ещё бурлит.

Сейчас жизнь ощущается как игра, в которую меня загрузили без инструкций. Иногда думаю о смерти как о способе сбежать, но не хочу умирать - боюсь боли и потери шанса. К смерти отношусь как к неприятному, но иногда спасительному факту. У меня много такого анализа по чувствам и любви.

Если дочитали - объясните как это работает и откуда взялось.