Порівняння з братом
Я вже це не витримую я завжди порівнюю себе щ братом хоча він молодший за мене і мені завжди здається що він краще за мене по моїх спостереженнях це так і є він буквально швидше за мене у всьому що я роблю деколи місяцями і мені не допоможуть тут вже банальні фрази не порівнюй себе з ним ти краща по своєму і він теж хоча це не так тут чітко видно що він краще за мене у зовнішності у фінансах у друзях у спілкуванні у житті просто в загальному навіть батьки більше говорять за нього ніж за мене через це мені так обідно я просто плачу
Відповіді
2Вітаю, Аліна. Те, що Ви описуєте, схоже на сценарій, де Ваше внутрішнє «Я» визначається лише через зовнішні атрибути (гроші, зовнішність, друзі). Ви не бачите своєї самоцінності (цінності за фактом існування), а бачите лише свою самооцінку, яка повністю залежить від перемоги над суперником. А оскільки «суперник» - це рідний брат, це створює нескінченний цикл провини та образи.
Банальні фрази, звісно, Вам не допоможуть, бо вони заперечують Ваші почуття (біль і гнів).
Я працюю з самооцінкою і самоцінністю в інтегративному підході і запрошую Вас у простір, де Ваш біль буде почутий, а порівняння з іншими поступиться місцем знайомству з Вашою справжньою цінністю. Через дбайливі стосунки, роботу з живими емоціями та образами я допоможу Вам вийти з тіні чужих успіхів і відчути самодостатність, яка не залежить від досягнень брата чи оцінок батьків.
Аліно, дуже відчувається, наскільки вам боляче і як довго ви живете з цим відчуттям порівняння. Те, що ви плачете і не витримуєте - не перебільшення, а ознака того, що ця тема справді сильно зачіпає. І у вашій ситуації справа не тільки в браті, а у відчутті, що вас ніби менше помічають і менше цінують. Це може ранити набагато сильніше, ніж самі порівняння.
Коли нас постійно порівнюють або коли здається, що іншу дитину більше хвалять, дуже легко почати дивитися на себе чужими очима і бачити тільки свої «мінуси». Тоді з’являється відчуття, що інший завжди кращий, навіть якщо це не зовсім об’єктивно.
Важливо сказати одну річ: те, що брат швидше або успішніше у чомусь - не означає, що ви гірша людина або що у вас «менше шансів на життя». У 18 років дуже багато ще тільки формується, і люди розкриваються в різному темпі. Але я розумію, що зараз вам від цього не легше, бо біль не в теорії, а в реальному відчутті: "зі мною щось не так".
Схоже, що вам зараз особливо бракує відчуття власної цінності і підтримки. І це не те, що можна просто "перестати думати" - з такими переживаннями часто потрібно розбиратись глибше, обережно і поступово.
Ви точно не слабка через те, що вам боляче. Навпаки - ви чесно говорите про свої почуття, і це вже важливий крок.
Якщо відчуєте, що хочете розібратись з цим не наодинці - запрошую на консультацію. Я психолог-сексолог, працюю з самооцінкою і складними сімейними переживаннями. Іноді достатньо кількох розмов, щоб перестати постійно відчувати себе "гіршою" і знайти більше опори в собі. Ви не одна з цим станом. 💛