Доброго дня. Був день, коли до нас повинні були прийти майстри по ремонту з 9-18.
Не було ясно коли конкретно прийдуть.
Чоловік казав, щоб я була вдома і дитина залишилася дома, бо він не знав чи отпустять його з роботи ( я в школу одвожу та забираю дитину).
Я порадилась зі своєю мамою та вона сказала, що я все зможу і все встигну.
Та на ділі виявилося не просто.
Я сиділа вдома і чекала. В мене донька в 1 класі. Може в школі просидіти весь день і не ходити в туалет зовсім. Або у вчителя спитає, сходить " помаленькому".
" По великому "ще соромиться і звонить іноді мені - я приходжу і допомагаю чим можу, сторожу її, та папір даю, бо в школі нема, а вчитель іноді нагадає учням щоб з собою взяли з класу , іноді ні.
Я якто подумала, в той день може висидить весь день, в майстри прийдуть ввечері, коли вдома будемо. Також поклалася на вчителя, що нагадає.
Я була вдома. Прийшли майстри, і донька подзвонила. Я залишила їх вдома,побігла до школи. Донька хотіла в туалет, я взяла папір, але я нервувала, вона сказала, щось не получається, може пізніше, я побігла додому.
Вже прийшовши зі школи, донька сказала, захотілося в туалет, не витерпіти, пішла там, але не було папіру.
Лише на сходах біля унітазу суха серветка була, трохи скомкана, мабуть після когось. Вона взяла її і витерла попу. Ще сказала, що хотіла і раніше в туалет, та запереживала, що я спішу, і не вийшло зі мною.
Я тепер просто лікті кусаю, як приказка є.
Сама дорога людина із-за мене в таких умовах опинилася.
Я дуже переживаю які наслідки після такого для здоров'я. Хоча у лікаря питала, якщо вдома покупалися і переодяглися - нічого страшного.
Як же так вийшло і ніхто не нагадав дитині. І я ж вчила , як не в нічого то просто одягтися. Але їй показалося, треба витиратися.
Дуже " гризу себе морально" що не послухала чоловіка. Бо вже було, як мати послухаю - то щось не дуже виходить. Як десь погані ситуації бувають- туди зовсім не ходимо потім. А тут же школа - не кинешь раптово.
Відповіді
5Вітаю Вас! Я тільки можу уявити, як ви втомилися від цього почуття провини. Знаєте, в житті неможливо все проконтролювати і передбачити наперед. Але захисні механізми психіки діють навпаки і змушують нас тривожитися і контролювати.
Дитині не потрібна ідеальна мама і Ви маєте право на помилки, і про це пиши в своїй книзі: "Достатньо хороша мати" британський психоаналітик та педіатр Дональд Вінніконт .
В центрі ідеї «достатньо хорошої матері» лежить відмова від фантазії про ідеальне батьківство та визнання цінності звичайної, живої матері, яка помиляється.
"Достатньо хороша мати" — це не про планку, до якої треба дотягнутися, а про довіру до власної інтуїтивної турботи та до того, що для дитини важливіше стабільна, жива присутність. І ви були поруч, ви відгукуєтесь на дитину і ви вже "достатньо хорошо"
Запрошую Вас в роботу щоб дозволити собі просто бути мамою, без почуття провини та тривоги.
З повагою, клінічний психолог, психотерапевт з додатковою кваліфікацією дитячої нейропсихології Ірина Т.
Доброго дня, Ніка. Ви описуєте свої дуже виснажливі емоції, переживання, думки, докоряєте собі. В вашій історії я чую багато тревоги, відчуття провини, гіперконтролю, гіпер відповідальності.
Таке враження, що Ви не дуже довіряєте собі, коли йдеться про Вас і вашу дитину. Мені здається, що справа навіть не в тому, яке рішення було би правильним в той день, чи лишитися з донькою вдома, чи відвести в школу, і що робити з туалетом. Запитайте себе, якби Ви залишили доньку вдома, було би Вам дійсно спокійно, чи карали би себе за те що вона пропускає заняття без поважної причини?
По великому рахунку нічого жахливого не сталося, якась ліва серветка це не стільки про небезпеку для здоровʼя, скільки про брезгливість. В решті решт донька старалась, щоб все було як треба, самостійно сходила «по великому» в школі, без вашої допомоги. Так з дітьми бувають такі казуси коли вони вчаться самостійності. Ще й не такі бувають. Багато хто з дітей недолюблює шкільні туалети. Ви пишете, що ваша сама дорога людина опинилася в таких важких умовах. Але якщо чесно, то мені здається що у доньки більше дискомфорту викликає ваше хвилювання ніж та серветка і шкільний туалет. Тому і увагу варто звернути саме на вашу батьківську тривогу, вона виснажує Вас, заважає вашій доньці і Вам насолоджуватися життям, її дорослішанням.
Так ми не ідеальні батьки, хоча і любимо своїх дітей до нестями, школи не ідеальні, вчителі не ідеальні, багато чого в цьому світі не ідеально. Зовсім точно, що ми не можемо все проконтролювати, але гарна новина в тому, що це не потрібно.
Якщо у Вас буде бажання поговорити про це все, про те як стараєтесь, про що переживаєте, звідки ця тривога, та що з нею робити- звертайтесь.
Здравствуйте, Никуся! К сожалению, у меня ещё нет статьи про комплекс вины, который однозначно есть у Вас, скорее всего, благодаря родителям. Но зато есть статья про навязчивые мысли, и она есть на этом сайте - https://www.qui.help/blog/naviazlyvi-dumky-prychyny-ta-metody-podolannia-tryvohy/
Если мой метод Вам интересен - может поработать со всеми проблемами!
В любом случае - успехов Вам!
Доброго вечора, Ніка.
Дуже чую, як сильно ви себе зараз картаєте. Але з професійного погляду — нічого небезпечного для здоров’я дитини в цій ситуації не сталося, особливо якщо ви вже її помили й переодягли (і лікар це підтвердив).
Те, що вам так болить, — більше про вашу високу відповідальність як мами. Ви не проігнорували доньку — ви були поруч і реагували.
Те, що вас так «гризе», — більше про вашу внутрішню материнську тривогу і високі вимоги до себе, ніж про реальну шкоду для дитини.
Зараз донька лише вчиться самостійності — для першого класу це нормально. М’яко допоможіть їй: покладіть у рюкзак серветки і спокійно проговоріть, що робити в туалеті без мами.
І тут якраз м’яко починається тема сепарації:
дитина поступово вчиться обходитися без мами в побутових моментах. І це процес, а не те, що відбувається за один день.
Якщо відчуваєте, що тривога і самозвинувачення накривають вас часто — з цим теж можна і варто працювати, щоб вам самій стало легше. Я багато років працювала вчителем в початковій школі і знаю, як допомогти дитині пройти адаптацію в школі. Запрошую до себе в терапію
Добрий вечір, авторе. А яке у вас запитання до психолога?