Спроси психолога бесплатно 🙋‍♀️

Здравствуйте. Обращаюсь за первичной консультацией для уточнения диагноза и коррекции лечения.

Принимаю Золофт почти год (с 10.05.2025), дозировка 2,5 таблетки, но нерегулярно (иногда 2 или пропуски). Ранее были диагнозы: депрессия, ПТСР, СДВГ. Сейчас сомневаюсь в их точности и эффективности терапии.

Состояние: постоянная усталость, отсутствие мотивации, сложности с гигиеной и социальной активностью. Быстро истощаюсь от общения, стремлюсь к изоляции, большую часть времени провожу в кровати (видео/игры). Интересы появляются кратковременно (например, рисование), но быстро исчезают. Были 2 эпизода краткой (20–30 мин) сильной эйфории, не похожей на обычное настроение.

Анамнез: детство в условиях насилия и алкоголизма в семье, физическое насилие до ~11 лет, строгий контроль, ограничение свободы, тяжёлые конфликты между родителями. Часто уходила к родственникам.

С 12 лет — сильная эмоциональная привязанность к сестре, со временем перешедшая в зависимую связь: выраженная ревность, страх потери, резкие эмоциональные реакции. Были подавление эмоций, самоповреждающее поведение. Около года назад — попытка суицида на фоне сильной ревности, после чего отношения ухудшились. Также был импульсивный поступок в отношениях с человеком, который ей нравился, сейчас есть вина.

Сейчас при контакте с сестрой — смесь пустоты, тоски, напряжения и сильной ревности. В романтических отношениях такой зависимости нет.

В целом: нестабильные отношения, резкие переключения от привязанности к раздражению, импульсивность (траты, самоповреждение), эмоциональная нестабильность. Предполагаю ПРЛ, так как состояние сильно зависит от отношений и внешних факторов.

Прошу уточнить диагноз и скорректировать лечение при необходимости.

помогите,задели мой триггер..ревности. От близкого человека с которым давно не общались,без нее я этого не ощущала только стали ближе общаться она упомянула "друга". я на работе,в истерику впадать не могу,что делать,как черт возьми справится с этим,я хочу порезать себя,ударить,хоть что то ...работа не помогает отвлечься

Добри день! Хочу поділитися з вами своєю проблемою. Вся річ в тому, що я не хочу ходити в школу. Не через недосипання чи навчання, а через куріння електронними сигаретами по класах. У мене в класі є залежні до куріння однокласниці. Вони курять на кожній перерві так ще й звуть до себе старших. Буває в класі курило по 50 чоловік і це кожного дня. Що я тільки не робила. Мама і до директора ходила, до класного керівника. Вже геть поліція перевіряє клас, але все марно. Просити їх не курити теж марно адже вони мене терпіти не можуть і роблять все проти мене, а клас їх підтримує і теж проти того що я не хочу таких ігор.

Мені дуже лячно бо це не просто неприємний запах, а справжня хімія якою я дихаю 7 годин кожного дня у мене були такі випадки що підвищувалася температура тіла, було погано дихати (не могла вдихнути на всі груди) першіло в горлі та найменше, найлегше - кашель. Зараз у мене свербить в легенях, але кашлю нема і це дуже некомфортно. Я розумію що це дуже шкодить моїм легеням і може призвести до поганих наслідків, але у мене немає ніяких виборів. Що мені робити? Як мені з цим впоратися і вижити? Я вже тікаю з уроків! Допоможіть!

у меня последние два месяца ухудшилось состояние, правда. Мне не описать насколько мне тяжело сейчас морально, физически и финансово.(денег на психолога нет)

и после всех слов искуственного интелекта или психологов в интернете, начали появляться мысли о том что я хочу именно умереть, именно пропасть, никогда не просыпаться и больше не видеть этот мир, я не хочу видеть звезды, солнце, не хочу чувтсовать кровать по утрам, или еду с кофе. Я не хочу просто "не чувтсвовать боль" я хочу просто не существовать!

может быть связанно с моим состоянием? вопрос задан просто так. Я уже не смогу помочь себе сама.

Мені нема шо сказать , бо коли на мене так кричать ні за шо , то бажання потім далі з цією людиною говорить чи ще шось нема.

Це її слова які вона мені сказала

Це можна ісправить чи вже все?

Я би хотів

Я вибачався вже скільки разів

Казав шо жалкую шо так зробив

Але поки без прогресу

Здравствуйте! мне 16, живу с родителями, учусь на онлайне, и совсем нет сил.

Я ложусь спать в десять вечера и сплю до семи вечера.

Это не зависит от того во сколько я лягу, если я лягу в восемь я все равно просплю весь день, если я лягу в шесть утра так же.

Мать орет говорит что нужно просто вставать через силу умываться и тд тп, но у меня СОВСЕМ нету сил, конечно я могу заставить себя встать, но я все равно захочу спать, я хочу спать всегда, постоянно, у меня просто уже нет сил.

Я не слышу будильники, звонки в дверь, на телефон, вообще никак.

Что это, что делать?

Які правила по вибору професії? Не можу визначитись, чи є дієві профтести?

Не знаю какой пункт выбрать из категорий, и так же не знаю что мне делать..

Мне 16, я вешу около 47 при росте 157, и у меня есть старшая сестра которая весит меньше, при таком же росте, все постоянно сравнивают и шутят о том что я младше а вешу больше, видимо оттуда проблемы и начались.

Я ненавижу себя, правда ненавижу, я чувствую спбя неуверенно когда гуляю с кем либо, если к нам подходят знакомиться, я загибаюсь и думаю что это только к моей подруге. А если гуляю

одна и на менчя кто то посмотрит, так вотбще беда! сразу мысли что со мной что-то не так.

Я не верю что меня полюбят, если меня одеть в одну и ту же одежду с сестрой и показать парню- меня точно не выберут.

начала мало есть, за сегодня две груши и гранат, совсем нет голода. Плюсом у меня апатия и проблемы в жизни, которые тоже стоило бы решать с психологом.

Просто до ужаса ненавижу себя и свое тело.

Щирі вітання тим, хто читає, звертаюсь з наступним повідомленням.

Певний час я стараюсь зрозуміти себе та знайти баланс між своїми почуттями, емоціями та станами, але є немало нюансів, які я не розумію до кінця сам.

1. Моментами мені страшно від розуміння того, що від мене можуть піти близькі мені люди, тому що я можу не відповідати їх очікуванням, які вигадав сам

2. Інколи я ловлю себе на думці, що я не до кінця розумію почуття любові, я був у відносинах і я не можу сказати, що я любив людину саме так, як це може бути, я міг сказати люблю, але це не відгукується всередині і не закладається емоція у це

3. Я ставлю нереальні цілі, які хочу досягнути у короткий проміжок, потім знищую себе думками про те, що не можу нічого, якщо не зміг досягти цього, хоч я і розумію це, але тільки після невдалого результату, ніяк не до моменту поставлення цілі

4. Моментами я відчуваю пустоту всередині, типу, я знаю що і як робити, щоб досягти цілі, я знаю як не пропасти, я знаю що і до чого, але мені всеодно, просто немає насолоди від цього

5. Я часто думаю про майбутнє, згадую минуле і не можу піймати момент насолоди зараз, я розумію те, що майбутнього фактично не існує, в нього немає точного визначення, тобто я можу придумати собі, що людина від мене піде у майбутньому, хоча немає ніяких причин для цього, але я вже закриюсь від неї зараз, а в інші моменти я звертаюсь до минулого, щоб різними думками про ситуації, які вже минули якось забити голову та втекти від того, що є в моменті

6. Я часто думаю, що мене ніхто не розуміє, що всім на мене байдуже та ніхто мене любить, хоча в інший момент я розумію, що це тупо моє сприйняття і те що думаю породжує те що буде ззовні, тобто не є правдою те, що я придумав, але моментами подібна думка дозволяє закритись від когось

7. Моментами я не розумію сенс життя, я не можу сказати, що в мене були якісь бажання зробити собі боляче, але були думки із серії: «у чому сенс жити далі, якщо я досяг того, що мені вистачає?» це така нейтральна думка

8. Сюди влізло, буде друга частина

Вітаю.

Вперше хочу спробувати терапію але не впевнений що до методу.

Багато чого сталося, вигорання, без емоційний стан, апатія, відсутність жаги жити, заздрість.

Чи метод взагалі не грає ролі і це не те?

На що взагалі варто дивитися при виборі спеціаліста?