Спроси психолога бесплатно 🙋‍♀️

Ненавижу свое тело сколько себя знаю, у меня широкие плечи и грудная клетка, поэтому я могу лишь с завистью смотреть на девушек в топах летом.

Худею как могу и думаю что поможет, но с моим ростом 155 тяжело это делать. Я не ем, максимум один раз в день, и то через силу.

Как полюбить себя? я пыталась, выходила из зоны комфорта, подбирала одежду под мой тип, но я готова раздирать себя ногтями от ненависти, и рыдать от видео в интернете где у девушек все идеально.

Живу в Прифронтовому місті, та знаю що мені стане легше коли я переїду у інше місто, але поки що немає такої можливості.

В мене вже два роки немає сил вставати на ОНЛАЙН навчання, засинаю на уроках, а з ліжка встаю тільки після шостої години, коли і починаю робити базові речі типу чистити зуби.

Моя старша сестра, хоче знайти мені психолога, але чим він мені допоможе? скаже щось типу ложитися раніше, вставати через силу, та тдтп.

Чи як?

Доброго дня. Хочу коротко описати свій стан.

Зараз я не хочу зустрічей і більше потребую спокою. Деякі люди не розуміють, що у мене є своє життя, і продовжують кликати мене до себе, хоча я цього не хочу. Я не знаю, як правильно сказати «ні», щоб не було тиску.

Також були ситуації, коли люди позичали в мене гроші і не повернули. Я хочу, щоб вони їх віддали.

Ще хочу додати, що зараз я не п’ю алкоголь через ліки, але мене все одно кличуть на посиденьки.

Підкажіть, будь ласка, чи це нормальна реакція і як правильно ставити межі з людьми.

Зараз у мене непростий період на роботі. Відчуваю сильну втому та виснаження, тримати звичний рівень продуктивності складно. Концентруватися важко, мозок швидко виснажується. Через це зменшила кількість соціальних контактів і зустрічей, хочу побути на самоті, щоб відновити сили.

Я проходжу лікування антидепресантами, є побічні ефекти: сильна втома, зниження концентрації, мозок швидко виснажується, відчуття «заторможеності». Через це я часто думаю, що я «тупа», «погана», що не справляюся і нічого не виходить. Також хвилююсь через фінанси, бо зараз дохід менший і це ще більше виснажує.

Хочу отримати поради, як адаптуватися до побічних ефектів, підтримувати концентрацію та енергію, організувати роботу і відновлення, щоб не погіршити стан, і як впоратися з негативними думками про себе та фінансовою тривогою.

Доброго дня.

Я на стадії розлучення.

Чоловік сильно ображає,зневажає.

Ображає його мама,а він не заступається за мене.

Є двоє малих діток.

Постійно виганяє мене.Каже іди до себе додому.

Як знайти в собі сили піти?

Та почати все спочатку ?

Добри день. Маю проблеми зі сном, депресія, думки про самогубство і повна втрата контролю над собою і свої життя

Доброго дня, мені останній час дуже тяжко, я нічого не хочу, я знаходжусь в Польщі, кожна проблема це якась величезна справа

Через це я дуже нервуюсь останнім часом, думки йдуть і йдуть

Не можу постійно думати

З дитинства маю навязщіві думки, постійно, якщо я не зроблю це так, то трапиться щось

І через це я дуже тривожусь, я хочу щось змінити та не мати постійні думки, як це зробити правильно мені?

Доброго дня, вже певний період часу , я відчуваю стрес і постійно маю навʼязливі думки про майбутнє,як і що взагалі буде. Через стрес , у мене тепер проблеми зі сном , без медикаментів справді важко заснути. Також так як я знаходжусь в іншій країні , після університету я не змогла знайти роботу, тому зараз мене забезпечує мама, але вже за місяць я поїду на роботу. Окрім того що я стресувала без приводу , сьогодні моя мама показала мені свої емоції , і я в цілому її розумію , їй теж страшно і незрозуміло що буде далі. В неї проблеми з коліном,можливо буде операція, тому вона одразу почала казати,що залишиться в інвалідному візку,вона нікому не потрібна, і сама нічого не зможе зробити і її фрази, які вибили мене з колії «дай Бог зможеш забезпечити себе сама», « молись щоб не залишилась зі мною сидіти коли я буду на інвалідному». Це була моя остання крапля коли мене просто розтоптало. Після цього, я звісно теж почала надумувати різного, і знову ще один день в стресі. Це дуже виснажує

Доброго дня в мене дуже сильна агресія і постійно зриваюся на дітях. І останнім часом не хочеться нічого робити по домашніх справах. Не можу зрозуміти що зі мною таке. Ніхто навіть не підтримує.

я сприймаю розмову до мене як атаку, мені здається, що всі до мене погано ставляться, я постійно зі сльозами на очах, мені хочеться комусь поскаржитись, як до мене чи несправедливо чи погано відносяться. І саме цікаве що я розумію, що все добре і це не є приводом для сльоз чи вияснення стосунків, а всередині завжди піднімаються якісь образи і навʼязливі думки, до всіх оточуючих