Невдача в професійній діяльності
Вітаю! Підкажіть, як впоратися з цією ситуацією, яка склалася? Запросили працювати на табір менторкою в інше місто, довго готувалася, купила квиток, зібрала речі та поїхала. З трьох таборів, які відгукнулася, обрала більш відповідний. Планувала ціле літо попрацювати. Подолала сотні кілометрів (до Мукачівського району). Як тільки приїхала на табір, почала освоюватися та включатися в роботу, підійшла «старша» і сказала, що група дітей не набралася і мені прийдеться або в цей день їхати, або ж на наступний додому. Те, що така відмова неприємна, то одне, друге, болюче – найрідніші люди не підтримали, а навпаки, нападали за те, що не реалізована, що не слухаюся їх, обираю сама шлях, їжджу куди-небудь, несерйозна та багато інших цькувань і принижень. Я почала швидко діяти та знайшла інший табір, на який буду їхати. Але от усередині якась порожнеча й невідомість, ніби це знову може повторитися, що знову так «відшиють» і я ганебно буду почуватися. У якійсь мірі почуваю себе невдахою, що даремно народилася на цей світ, доля підкидає мені лиш неприємні сюрпризи попри працьовитість і наполегливість. Не знаю, як жити з цими почуттями, ніби нема далі виходу…
Ответы
8Вітаю, працюю в методі Позитивної психотерапіі,
Я можу бути корисною там, де всередині багато напруги, але немає слів.
Там, де ніби все «нормально», але жити - важко.
Там, де повторюються одні й ті самі сценарії у стосунках, і незрозуміло, чому так відбувається.
Я працюю з різними запитами:
Особисті, сімейні та професійні кризи;Виснаження, тривога, втрата сенсу та складні емоційні стани; Теми меж, самоцінності та залежності від чужої думки;
Досвід втрат, розлучень та різких життєвих змін.
Можу бути опорою в моменти, коли здається, що сил зовсім немає. І можу бути поруч, коли потрібно розібратися глибше: не просто з симптомами, а з тим, що стоїть за ними.
Я не даю готових рецептів і не приймаю рішення за клієнта. Моя задача - допомогти вам почути себе, зрозуміти свої реакції, побачити власні ресурси і поступово відновити здатність робити вибір.
Можливо відгукнеться, буду рада допомогти
Вітаю. Те, що з вами сталося, більше схоже не на невдачу, а на болісне зіткнення з обставинами, на які ви не могли вплинути. Ви підготувалися, наважилися поїхати, швидко зорієнтувалися в складній ситуації та навіть знайшли інший варіант роботи. Це говорить не про слабкість чи неспроможність, а про вашу життєстійкість.
Особливо боляче, коли до розчарування додається відсутність підтримки від близьких. Тоді невдача переживається значно гостріше й може народжувати думки про власну неспроможність або безвихідь. Але ваші почуття зараз зрозумілі й природні після такого досвіду.
Якщо відчуваєте, що хочете глибше розібратися з цими переживаннями, страхом повторення ситуації та повернути відчуття опори на себе, запрошую до психологічної роботи.
Вітаю. Те, що з вами сталося, справді боляче. Але в цій історії я бачу не невдаху, а людину, яка ризикнула, поїхала в інше місто, шукала можливості й навіть після розчарування змогла знайти інший варіант. Важливо не те, скільки труднощів випадає на нашому шляху, а те, як ми з ними справляємося.
Зараз вас, схоже, ранить не лише ситуація з табором, а й брак підтримки від близьких та страх, що подібне може повторитися. Із цими почуттями не обов’язково залишатися наодинці. Якщо відчуваєте, що хочете краще зрозуміти себе, відновити опору та розібратися з цими переживаннями, запрошую вас у терапію.
Вітаю!
Досить багато разів стикалась з такими станами в житті особисто.
Я б працювала в контексті подивитися, що за тією порожнечею, що за почуття і переживання. Як до родини так і до організація, яка досить в аб'юзивній формі порушили кордони.
Я би працювала в нарощенні внутрішньої стійкості і опор. Подивилася про механізми прив'язаності та працювала б над "взрощенням" самоцінності і віри в себе, в свої вибори. Вчила б проживати фрустрацію та справлятися з викликами.
Ви достатньо багато робите, але без підтримки досить складно робити значні кроки чи вибори.
То ж, запрошую на консультацію🫶
Вітаю! Мені дуже шкода, що найближчі люди вам не підтримали… Ви все зробили правильно, сподівалися на роботу та корисний досвід у роботі з дітьми (а це доречі, найскладніша робота мій погляд). З вашої сторони всі умови були виконані! Які саме емоції ви відчуваєте? Бо у вашій ситуації їх можна бути дуже багато. І узнавши, які саме, ми зможемо полегшити їх переживання!
Привіт, хочеться підтримати тебе в цьому моменті. Насправді мало хто в житті стикається з ідеальними батьками, які завжди підтримують. Це велике виключення. Такі реалії життя.
Перше важливе - це усвідомити, що підтримки там, де її хочеться, немає. Друге - знайти підтримку в іншому: в собі, в інших людях, в терапевті. Це не простий шлях, довгий, але вартий того. Додам ще, що коли прийде усвідомлення і прийняття, то це зовсім не означає, що переживання болю піде. Ми живі люди і нас болить.
І хочеться сказати, що ти справляєшся, і ти зробила дуже багато. Ти наважилася поїхати в інше місто, пройшла сотні кілометрів, а коли ситуація не склалася, не опустила руки і знайшла інший варіант. Просто іноді життя підкидає неприємні моменти. І те, що сталося, не робить тебе невдахою. Невдалою була ситуація, а не ти. Бережи себе.
ви зіткнулися не з невдачою, а з дуже боліснім розчаруванням і браком підтримки в момент, коли вона була особлива потрібна. Ваші почуття зараз зрозумілі й важливі. те, що сталось, не робить вас невдахою. Із цим не обовʼязково залишатися наодинці - запрошую вас у терапію. Разом ми зможемо знайти опору, прожити цей досвід і повернути відчуття цінності.
Вітаю вас.
Так щемко й боляче читати🫂
Якось не хочеться банальних фраз про шкода чи розумію.
А от питати вас про те, що саме ви хочете - дуже хочеться.
Так дійсно буває, що не від вас залежить відмова і всі ваші зусилля вже варті великої похвали.
Запрошую вас на зустріч ♥️