Тривожний розлад. Я вже втомився(((
Вітаю.
Я чоловік 39 років, дружина діти.
Вже восьмий місяць лікую сильний тривожний розлад, після складних психоемоційних обставин плюс постійний фон війни.
Третій місяць на дозуванні есциталопрам 20мг і гідазепам як швидка допомога, і останні 3-4 тижні було все практично добре, тривога пішла, майже налагодився сон. Бо коли тривога вирує зовсім не можу заснути, через це на ранок ще більша тривога, замкнуте коло. Останні чотири дні знову з'явилася тривога, (панічних атак немає і не було) тільки сильні хвилі тривоги і довго тримається по декілька годин, плюс зʼявилися вегетативні прояви (пітливість, тремор, чути серцебиття і так далі).
Це нормально на такому терміні лікування така просадка? у мене, як і у всіх нас зберігаються побутові стреси і війна з постійними обстрілами. Пару місяців тому проходив психотерапію, потім мені сказали, що у мене є всі вправи і далі немає сенсу маю сам відпрацювати.
Скажіть, будь ласка, це нормально що на 8 місяці таке загострення / просідання? до зими можна впоратися та вийти на нормальний рівень, чи є шанс на моїх препаратах? дуже переживаю, бо я єдиний годувальник у сім'ї. 🤞🥺Хоч би дожити до своїх 40 років.
Дякую
Відповіді
23Вітаю!
Можу допомогти вам з вашим запитом. Важливо суміщати медикаментозне лікування з терапією, буду рада бути поруч з вами протягом лікування, як терапевтка.
При тривозі важлива психотерапія. Підвищена тривожність - це не тільки властивості психіки, а і вплив фону - оточення та подій, що зараз відбуваються. Можно дозволити собі свої почуття та не намагатися в моменті приглушити їх, а також шукати, що зараз є стабільним у житті і на що можна спиратися. Наприклад, відносини з близькими, звичні повсякденні справи, відпочинок.
Мені здається важливим подивитися на це не лише як на «просідання» медикаментозного лікування. У вашому описі багато відповідальності: дружина, діти, ви — єдиний годувальник, і тому повернення тривоги може переживатися майже як загроза всій сім'ї: «якщо я не впораюся, що з ними буде?».
Можливо, саме тому зараз важливо не лише намагатися самостійно прибрати симптоми, а дослідити, що стоїть за цією тривогою — страх втратити контроль, бути неспроможним, не витримати відповідальності, залишитися без опори.
Терапія це стосунок, і в ній варто досліджувати власні механізми тривоги.Можливо все таки варто подумати про продовження терапії. Не тому, що ви «не впоралися» з вправами, а тому, що тут може бути важливим не стільки навчитися ще краще контролювати тривогу, скільки зрозуміти, про що вона для вас і що саме робить її такою сильною.
Вітаю! Так, таке можливо, особливо на тлі тривалого хронічного напруження та об’єктивної загрози, яка впливає на сон, відчуття безпеки, можливість планувати майбутнє, роботу та сім’ю і тд.
Водночас ви згадуєте складні психоемоційні обставини, після яких усе почалося. Можливо, там є ще одна важлива частина вашої історії, яку варто прояснити. Тривожний розлад потребує психотерапевтичного супроводу щоб не лише зменшувати симптоми тривоги, а й розібратися, що їх підтримує та що відбувається з вами зараз. Якщо попередня терапія була переважно протокольною і обмеженою певною кількістю зустрічей, можливо, зараз варто спробувати інший формат психотерапевтичної роботи.
Пане Вадиме, зверніться до лікаря, який призначив лікування. Можливо, треба корекція. Так буває. Запрошую на розмову. Поговоримо більш конкретно. Бережіть Себе
Вітаю, Вадиме!
Психотерапія і фармакотерапія тут не взаємовиключні, вони можуть доповнювати одна одну.
Ви вже 8 місяців приймаєте антидепресант + гідазепам і зараз пишете про відкат. На мою думку є важливим, щоб ваш психіатр про це знав і був зараз у курсі того, що з вами відбувається. Обов’язково зв’яжіться з ним. Таке може траплятися, і лікар вже вирішить, чи потрібно щось змінити або скоригувати в лікуванні.
А в терапії ви можете дивитися на те, що відбувається з тривогою вже з іншого боку. Ліки допомагають зменшити саму силу тривоги, щоб вона не накривала вас так сильно. А ви можете розбиратися, звідки вона береться саме у вас, що її запускає, як ви в ці моменти реагуєте, чого лякаєтесь і що відбувається всередині. І поступово шукати інший спосіб бути з цим, щоб тривога не керувала вами так, як раніше.
Бережіть себе!
Вітаю. Записуйтесь на консультацію, допоможу вам.
Вітаю)
Ліки та психотерапія — це не два взаємовиключні способи лікування. Це дві різні складові, які можуть доповнювати одна одну.
Медикаментозне лікування впливає насамперед на біологічну сторону стану: роботу нейромедіаторних систем, рівень тривоги, настрій, сон, фізіологічне напруження та інші симптоми. Тобто ліки теж впливають на роботу мозку й усього організму.
Психотерапія також не є лише «розмовами». Через роботу з думками, емоціями, поведінкою, реакціями на стрес і способом взаємодії з власними симптомами поступово змінюються закріплені патерни реагування. Ці зміни теж пов’язані з роботою мозку та нервової системи.
Тому це можна уявити як дві сторони одного лікування: ліки допомагають впливати на біологічні механізми та зменшувати симптоми, а психотерапія допомагає змінювати психологічні й поведінкові механізми, які підтримують тривогу та депресивні симптоми.
Те, що раніше настала ремісія, а зараз знову з’явилася тривога, не означає, що попереднє лікування було неефективним або що з вами «щось не так». Тривожні й депресивні стани можуть мати періоди покращення та загострення.
У такій ситуації важливо не лише зняти симптоми, а й подивитися, що зараз підтримує тривогу, які зміни відбулися у житті та які навички можуть допомогти знову стабілізувати стан.
Доброго дня, читаючи вашу історію можу сказати , що вам потрібно продовжувати психотерапію. Ви задаєте питання чи нормальна просадка - якщо у вас буде нормальна , коректна психотерапевтична допомога то просадка не буде так відчуватися , чи її не буде зовсім . Ви маєте велике навантаження і велику відповідальність, по піклуйтеся про себе.
Вітаю, Вадим. Те, що після кількох тижнів покращення знову з’явилася тривога, справді може сильно лякати, особливо коли вже був період, коли стало значно легше. Але саме по собі таке погіршення не означає, що лікування перестало працювати або що ви повернулися на початок.
При тривалому тривожному стані на фоні постійного стресу, побутових труднощів і війни можливі періоди коливань навіть тоді, коли медикаментозне лікування дає результат. Водночас заочно неможливо визначити, чому саме зараз симптоми повернулися. Погіршення стану варто обговорити з вашим психіатром, який призначив препарати.
Щодо психотерапії , то на мій погляд, вона вам зараз необхідна, в якості допомоги та супроводу при медикаментозному лікуванні. Те, що вам свого часу сказали «ви вже маєте всі вправи, далі працюйте самі», не означає, що треба повністю відмовитися від психологічного супровіду. На це вказує і ваш фізичний стан - зʼявилися вегетативні прояви (пітливість, тремор, чути серцебиття і так далі). Психотерапія — це не лише набір вправ. Це робота на розуміння механізмів, причин, які запускають в вас стан тривоги, це робота над зміною реакцій саме на ті фактори, які запускають стан тривоги, щоб поступово повертати відчуття контролю.
Ви вже пройшли великий шлях за ці 8 місяців. Те, що зараз стало важче протягом останніх кількох днів, ще не означає, що весь попередній результат втрачено.
Якщо хочете, можете звернутися до мене на консультацію. Разом розберемо вашу ситуацію та визначимо з чого зараз найкраще почати працювати на покращення вашого стану.
Вадим, вітаю! Вам вже багато відповіли з приводу лікування, тому не буду повторюватись. Єдине, що хочеться сказати, що психотерапію варто б було продовжувати. Бо за короткий термін важко подолати тривожний розлад. Тривожність завжди абстрактна поки з нею не розбиратися: з якого приводу ця тривожність, чого боїтесь, з чим боїтесь не справитись. Якщо вирішите продовжити, звертайтесь, буду рада познайомитися і допомогти.
Те, що з вами відбувається, — це абсолютно типовий перебіг лікування, а не відкат у нульову точку. Одужання від важкого тривожного розладу ніколи не йде рівною прямою. Воно завжди нагадує хвилі: стабілізація, потім тимчасова просадка, а далі — новий рівень стійкості.
Чому це сталося на 8-му місяці
Хронічний фон. Доза есциталопраму 20 мг ефективно вирівнює рівень серотоніну, проте вона не ізолює від реальності. Війна, загрози, вибухи та тягар відповідальності єдиного годувальника сім'ї створюють колосальне фонове навантаження.
Виснаження нервової системи. Коли зовнішній стрес накопичується, вегетативна система реагує першою: з’являються тахікардія, тремор і пітливість. Це банальний викид адреналіну, безпечний для організму.
Страх повернення симптомів. Коли тривога спалахнула після майже місяця ремісії, ви злякалися, що лікування більше не діє. Саме цей страх і розтягує напад на години.
Чи вийде вийти в норму до зими
Так, шанси дуже високі. Той факт, що ви вже мали 3–4 тижні майже повного спокою та відновлення сну, підтверджує: схема працює, нейрохімія відгукується, а ресурс у вас є. Такі епізоди загострення зазвичай тривають від кількох днів до пари тижнів і минають.
Що варто зробити зараз
Напишіть своєму лікарю-психіатру та повідомте про симптоми. Можливо, знадобиться точкове коригування прикриття для сну на кілька днів, щоб перервати коло виснаження.
Застосовуйте навички з психотерапії: дихання з подовженим видихом, м'язову релаксацію та роботу з катастрофічними думками.
Вашому життю та серцю нічого не загрожує. У 39 років ресурсу тіла достатньо, щоб упоратися з цим кризом. Ви точно зустрінете свої 40 років і впевнено пройдете цей період. Можна повернутися в терапію, процес відновлення буде швидше
Вітаю!
Перш за все, хочу вас підтримати. Те, що ви відчуваєте зараз — це виснажливо, але такий відкат на 8-му місяці лікування є абсолютно нормальним і очікуваним явищем, особливо в наших нинішніх умовах.
Ваша нервова система зараз працює в умовах подвійного навантаження: внутрішній процес відновлення плюс постійний зовнішній стрес (війна, обстріли, відповідальність за сім'ю). Ліки створили «подушку безпеки», і коли стан покращився, організм трохи розслабився.
Проте будь-який новий тригер або накопичена втома можуть тимчасово повертати вегетативні симптоми (тремор, серцебиття, пітливість) — це не регрес до початку, це просто тимчасовий сигнал нервової системи, що вона перевантажена.
Щодо шансів вийти на стабільний рівень до осені-зими — вони високі. Есциталопрам у робочому дозуванні працює, і повернення симптоматики не означає, що він перестав діяти. Проте щодо фармакотерапії та коригування схеми обов'язково варто проконсультуватися з вашим психіатром.
Як я працюю з такими запитами у психотерапії:
Перший етап — Стабілізація та саморегуляція. Ми дивимося, які саме вправи та тілесні техніки працюють саме для вас, як вони впливають на ваш стан під час хвиль тривоги, та повертаємо відчуття контролю над тілом і сном.
Другий етап — Безпечний простір та робота з причинами. Коли гостра тривога знижується, ми поступово занурюємося в глибші причини: страх не впоратися з роллю годувальника, гіпервідповідальність, фоновий страх за життя. Психотерапія — це не просто «вивчити вправи і піти», це процес, де є безпечне місце для проживання цих важких почуттів.
Третій етап — Підтримуюча терапія. Закріплення результатів, створення стійких опор, щоб ви могли спокійно витримувати зовнішні стреси без відкатів у гостру тривогу.
Ви вже зробили величезну роботу за ці 8 місяців. Ваше тіло вчиться жити по-новому, і йому потрібен час та підтримка, а не лише вимоги «бути сильним». Ви обов'язково впораєтеся.
Якщо відчуваєте потребу відновлювати роботу в терапії — буду рада допомогти.
Вітаю, Вадим! Якщо я Вас правильно зрозуміла, то Ви в роботі з психологом отримали техніки стабілізації психоемоційного стану. Це важливо, це способи самодопомоги. Але при тривожному розладі важливою є ще й терапевтична робота, пошук причин тривоги, робота з тривожними думками тощо. При зміні самопочуття, коли вже є медикаментозне лікування, доречно консультуватися з психіатром, інформувати його про ці зміни для коригування лікування. Буду рада допомогти, звертайтеся, готова до співпраці.
Добрий день, Вадим. Щодо медикаментозного лікування рекомендувала б звернутися до психіатра, у якого лікуєтесь, можливо треба переглянути призначення або дозування, це все дуже індивідуально. Також хочу зауважити, що в роботі з сильною тривогою зазвичай і часто недостатньо тільки психологічних вправ та навичок самодопомоги при тривозі, а також лише медикаментозного лікування. Важлива більш глибша психологічна робота, робота з думками, почуттями, можливо внутрішніми конфліктами .. причинами виникнення тривоги, ресурсуванням, формуванням стресостійкості.
Запрошую в терапію, працюю з такими запитами