Тривожний розлад. Я вже втомився(((
Вітаю.
Я чоловік 39 років, дружина діти.
Вже восьмий місяць лікую сильний тривожний розлад, після складних психоемоційних обставин плюс постійний фон війни.
Третій місяць на дозуванні есциталопрам 20мг і гідазепам як швидка допомога, і останні 3-4 тижні було все практично добре, тривога пішла, майже налагодився сон. Бо коли тривога вирує зовсім не можу заснути, через це на ранок ще більша тривога, замкнуте коло. Останні чотири дні знову з'явилася тривога, (панічних атак немає і не було) тільки сильні хвилі тривоги і довго тримається по декілька годин, плюс зʼявилися вегетативні прояви (пітливість, тремор, чути серцебиття і так далі).
Це нормально на такому терміні лікування така просадка? у мене, як і у всіх нас зберігаються побутові стреси і війна з постійними обстрілами. Пару місяців тому проходив психотерапію, потім мені сказали, що у мене є всі вправи і далі немає сенсу маю сам відпрацювати.
Скажіть, будь ласка, це нормально що на 8 місяці таке загострення / просідання? до зими можна впоратися та вийти на нормальний рівень, чи є шанс на моїх препаратах? дуже переживаю, бо я єдиний годувальник у сім'ї. 🤞🥺Хоч би дожити до своїх 40 років.
Дякую
Ответы
16Вітаю)
Ліки та психотерапія — це не два взаємовиключні способи лікування. Це дві різні складові, які можуть доповнювати одна одну.
Медикаментозне лікування впливає насамперед на біологічну сторону стану: роботу нейромедіаторних систем, рівень тривоги, настрій, сон, фізіологічне напруження та інші симптоми. Тобто ліки теж впливають на роботу мозку й усього організму.
Психотерапія також не є лише «розмовами». Через роботу з думками, емоціями, поведінкою, реакціями на стрес і способом взаємодії з власними симптомами поступово змінюються закріплені патерни реагування. Ці зміни теж пов’язані з роботою мозку та нервової системи.
Тому це можна уявити як дві сторони одного лікування: ліки допомагають впливати на біологічні механізми та зменшувати симптоми, а психотерапія допомагає змінювати психологічні й поведінкові механізми, які підтримують тривогу та депресивні симптоми.
Те, що раніше настала ремісія, а зараз знову з’явилася тривога, не означає, що попереднє лікування було неефективним або що з вами «щось не так». Тривожні й депресивні стани можуть мати періоди покращення та загострення.
У такій ситуації важливо не лише зняти симптоми, а й подивитися, що зараз підтримує тривогу, які зміни відбулися у житті та які навички можуть допомогти знову стабілізувати стан.
Доброго дня, читаючи вашу історію можу сказати , що вам потрібно продовжувати психотерапію. Ви задаєте питання чи нормальна просадка - якщо у вас буде нормальна , коректна психотерапевтична допомога то просадка не буде так відчуватися , чи її не буде зовсім . Ви маєте велике навантаження і велику відповідальність, по піклуйтеся про себе.
Вітаю, Вадим. Те, що після кількох тижнів покращення знову з’явилася тривога, справді може сильно лякати, особливо коли вже був період, коли стало значно легше. Але саме по собі таке погіршення не означає, що лікування перестало працювати або що ви повернулися на початок.
При тривалому тривожному стані на фоні постійного стресу, побутових труднощів і війни можливі періоди коливань навіть тоді, коли медикаментозне лікування дає результат. Водночас заочно неможливо визначити, чому саме зараз симптоми повернулися. Погіршення стану варто обговорити з вашим психіатром, який призначив препарати.
Щодо психотерапії , то на мій погляд, вона вам зараз необхідна, в якості допомоги та супроводу при медикаментозному лікуванні. Те, що вам свого часу сказали «ви вже маєте всі вправи, далі працюйте самі», не означає, що треба повністю відмовитися від психологічного супровіду. На це вказує і ваш фізичний стан - зʼявилися вегетативні прояви (пітливість, тремор, чути серцебиття і так далі). Психотерапія — це не лише набір вправ. Це робота на розуміння механізмів, причин, які запускають в вас стан тривоги, це робота над зміною реакцій саме на ті фактори, які запускають стан тривоги, щоб поступово повертати відчуття контролю.
Ви вже пройшли великий шлях за ці 8 місяців. Те, що зараз стало важче протягом останніх кількох днів, ще не означає, що весь попередній результат втрачено.
Якщо хочете, можете звернутися до мене на консультацію. Разом розберемо вашу ситуацію та визначимо з чого зараз найкраще почати працювати на покращення вашого стану.
Вадим, вітаю! Вам вже багато відповіли з приводу лікування, тому не буду повторюватись. Єдине, що хочеться сказати, що психотерапію варто б було продовжувати. Бо за короткий термін важко подолати тривожний розлад. Тривожність завжди абстрактна поки з нею не розбиратися: з якого приводу ця тривожність, чого боїтесь, з чим боїтесь не справитись. Якщо вирішите продовжити, звертайтесь, буду рада познайомитися і допомогти.
Те, що з вами відбувається, — це абсолютно типовий перебіг лікування, а не відкат у нульову точку. Одужання від важкого тривожного розладу ніколи не йде рівною прямою. Воно завжди нагадує хвилі: стабілізація, потім тимчасова просадка, а далі — новий рівень стійкості.
Чому це сталося на 8-му місяці
Хронічний фон. Доза есциталопраму 20 мг ефективно вирівнює рівень серотоніну, проте вона не ізолює від реальності. Війна, загрози, вибухи та тягар відповідальності єдиного годувальника сім'ї створюють колосальне фонове навантаження.
Виснаження нервової системи. Коли зовнішній стрес накопичується, вегетативна система реагує першою: з’являються тахікардія, тремор і пітливість. Це банальний викид адреналіну, безпечний для організму.
Страх повернення симптомів. Коли тривога спалахнула після майже місяця ремісії, ви злякалися, що лікування більше не діє. Саме цей страх і розтягує напад на години.
Чи вийде вийти в норму до зими
Так, шанси дуже високі. Той факт, що ви вже мали 3–4 тижні майже повного спокою та відновлення сну, підтверджує: схема працює, нейрохімія відгукується, а ресурс у вас є. Такі епізоди загострення зазвичай тривають від кількох днів до пари тижнів і минають.
Що варто зробити зараз
Напишіть своєму лікарю-психіатру та повідомте про симптоми. Можливо, знадобиться точкове коригування прикриття для сну на кілька днів, щоб перервати коло виснаження.
Застосовуйте навички з психотерапії: дихання з подовженим видихом, м'язову релаксацію та роботу з катастрофічними думками.
Вашому життю та серцю нічого не загрожує. У 39 років ресурсу тіла достатньо, щоб упоратися з цим кризом. Ви точно зустрінете свої 40 років і впевнено пройдете цей період. Можна повернутися в терапію, процес відновлення буде швидше
Вітаю!
Перш за все, хочу вас підтримати. Те, що ви відчуваєте зараз — це виснажливо, але такий відкат на 8-му місяці лікування є абсолютно нормальним і очікуваним явищем, особливо в наших нинішніх умовах.
Ваша нервова система зараз працює в умовах подвійного навантаження: внутрішній процес відновлення плюс постійний зовнішній стрес (війна, обстріли, відповідальність за сім'ю). Ліки створили «подушку безпеки», і коли стан покращився, організм трохи розслабився.
Проте будь-який новий тригер або накопичена втома можуть тимчасово повертати вегетативні симптоми (тремор, серцебиття, пітливість) — це не регрес до початку, це просто тимчасовий сигнал нервової системи, що вона перевантажена.
Щодо шансів вийти на стабільний рівень до осені-зими — вони високі. Есциталопрам у робочому дозуванні працює, і повернення симптоматики не означає, що він перестав діяти. Проте щодо фармакотерапії та коригування схеми обов'язково варто проконсультуватися з вашим психіатром.
Як я працюю з такими запитами у психотерапії:
Перший етап — Стабілізація та саморегуляція. Ми дивимося, які саме вправи та тілесні техніки працюють саме для вас, як вони впливають на ваш стан під час хвиль тривоги, та повертаємо відчуття контролю над тілом і сном.
Другий етап — Безпечний простір та робота з причинами. Коли гостра тривога знижується, ми поступово занурюємося в глибші причини: страх не впоратися з роллю годувальника, гіпервідповідальність, фоновий страх за життя. Психотерапія — це не просто «вивчити вправи і піти», це процес, де є безпечне місце для проживання цих важких почуттів.
Третій етап — Підтримуюча терапія. Закріплення результатів, створення стійких опор, щоб ви могли спокійно витримувати зовнішні стреси без відкатів у гостру тривогу.
Ви вже зробили величезну роботу за ці 8 місяців. Ваше тіло вчиться жити по-новому, і йому потрібен час та підтримка, а не лише вимоги «бути сильним». Ви обов'язково впораєтеся.
Якщо відчуваєте потребу відновлювати роботу в терапії — буду рада допомогти.
Вітаю, Вадим! Якщо я Вас правильно зрозуміла, то Ви в роботі з психологом отримали техніки стабілізації психоемоційного стану. Це важливо, це способи самодопомоги. Але при тривожному розладі важливою є ще й терапевтична робота, пошук причин тривоги, робота з тривожними думками тощо. При зміні самопочуття, коли вже є медикаментозне лікування, доречно консультуватися з психіатром, інформувати його про ці зміни для коригування лікування. Буду рада допомогти, звертайтеся, готова до співпраці.
Добрий день, Вадим. Щодо медикаментозного лікування рекомендувала б звернутися до психіатра, у якого лікуєтесь, можливо треба переглянути призначення або дозування, це все дуже індивідуально. Також хочу зауважити, що в роботі з сильною тривогою зазвичай і часто недостатньо тільки психологічних вправ та навичок самодопомоги при тривозі, а також лише медикаментозного лікування. Важлива більш глибша психологічна робота, робота з думками, почуттями, можливо внутрішніми конфліктами .. причинами виникнення тривоги, ресурсуванням, формуванням стресостійкості.
Запрошую в терапію, працюю з такими запитами
Доброго дня, дякую що написали. Звичайно при постійному стресі дуже важко повернутись до нормального стану. З приводу ліків краще проконсультуватись із своїм психіатром. Що стосується терапії - так звичайно виконуйте вправи які вам рекомендували але дуже важливо проходити підтримуючу терапію хочаб один раз на тиждень. Це дуже допомагає. Звертайтесь, буду рада допомогти.
Вітаю!
Так, тимчасові хвилі загострення тривоги на тлі лікування- доволі поширене явище, особливо коли є постійний фоновий стрес (війна, побутові навантаження), який організм продовжує "обробляти" навіть при позитивній динаміці. Поява вегетативних проявів (пітливість, тремор, серцебиття) без панічних атак часто свідчить про накопичену тілесну напругу(з якою варто попрацювати в терапії), а не про неефективність препарату-це варто обговорити з лікарем, який призначав есциталопрам.
Щодо психотерапії: якщо відчуваєте, що самостійна робота з вправами зараз не дає результату, це нормальний привід повернутися до терапевта чи знайти іншого-8 місяців це не той термін, коли варто триматися "на своїх силах" наодинці.
Вітаю, Вадиме. На Ваше питання чи нормально, що після 8міс лікування відбулось погіршення стану, однозначної відповіді дати складно, замало інформації. Я б порадила звернутись спочатку до лікаря-психіатра, який робив призначення ліків, а потім вже все ж таки піти у психотерапію. Видів психотерапії дуже багато, авжеж можна розгубитися до якого фахівця піти, розумію. Звертайте увагу на спеціалізацію фахівця, з чим працює. Я клінічний психолог і працюю з такими запитами. Звертайтесь, буду рада допомогти. Бажаю Вам здоровья.
Дуже співчуваю вашому стану. Жити в постійній напрузі, тривозі та з порушеним сном, намагаючись при цьому залишатися опорою та єдиним годувальником для родини в умовах війни - це величезне навантаження.
Щодо ваших запитань та ситуації загалом, хочу виділити декілька важливих моментів:
Так, тимчасові відкати або відкатні хвилі під час лікування тривожного розладу трапляються. Проте будь-які зміни в симптоматиці - це привід якнайшвидше звернутися до вашого лікаря-психіатра. Вона зможе оцінити стан, за потреби відкоригувати схему або дозування.
Щодо психотерапії та «вправ» - звучить сумно, що вас залишили лише з набором інструментів для самостійної роботи. Медикаментозна терапія створює необхідний «буфер» і знімає гостроту симптомів саме для того, щоб людина мала ресурс увійти в глибинну психотерапевтичну роботу. Вправи та техніки - це добре для саморегуляції в моменті, але вони не замінюють людського контакту, емоційного проживання та контейнування вашої тривоги.
Вам зараз потрібна не просто інструкція, що робити, а стабільний, безпечний простір і постійна емоційна опора. Якщо попередній напрямок терапії вичерпав себе, варто розглянути інші модальності, зокрема гештальт-терапію. Це дуже бережний і холістичний (цілісний) підхід. Він не форсує подій і не вимагає «швидких результатів», а дає можливість працювати в безпечному темпі, шар за шаром досліджувати причини тривоги, спиратися на терапевтичний контакт і поступово відновлювати відчуття контролю над власним життям.
Якщо вам відгукується і ви шукаєте бережний супровід на цьому шляху, я буду рада підтримати вас в терапії. Тримайтеся, ви робите дуже багато для себе та своєї сім'ї.
Вітаю, Вадиме! При медикаментозному лікуванні тривоги важлива супутня психотерапія, важливо мати не тільки вправи для швидкого зняття симптомів, а дослідити причини цієї тривоги. Адже щось запустило цей механізм та тримає Вас і досі. При прийомі препаратів можуть бути різні індивідуальні реакції в залежності від індивідуальної чутливості, та загальні побічні дії. Медикаментозно рідко можно вилікувати тривогу, тільки знизити її на певний час, якщо Ви не знаєте, що її спричинило. Щось відбулося у Вашому житті, можливо поки що Ви не здогадуєтесь, шо саме.
Запрошую в роботу, щоб разом дослідити причини Вашого стану та знайти рішення для вирішення Вашого питання.
Звертайтесь, буду рада зустрічі!
Вітаю! Бачу, що вас тривожить що кілька тижнів було добре, а тут знову повернулися тривога й тілесні симптоми. На тлі постійного стресу, побутового навантаження і війни такі коливання стану можливі, але я б не називала це просто «нормою» і не робила висновків про ефективність лікування лише за цими чотирма днями. Я б радила повідомити про це вашому психіатру, описавши вашу динаміку змін.
Те, що у вас уже був період у декілька тижнів, коли тривога майже пішла і сон налагодився є важливим моментом. Чотири складні дні не перекреслюють цей прогрес. З психотерапією теж не обов’язково все зводиться до «у вас є вправи, працюйте самі». Коли симптоми повертаються, можна разом розібрати, що саме зараз підтримує тривогу, страх, провокує безсоння і постійне прислуховування до тіла, і як не заходити знову в це замкнуте коло. Вам зараз не потрібно довести собі, що ви здатні назавжди позбутися тривоги. Дивіться на стан не як на провал, а як на період, який потрібно спокійно розібрати й пройти. І разом з психологом це може бути легше, бо навіть якщо ви знаєте всі вправи, наявність іншої людини яка вас чує, підтримує і супроводжує дає відчуття, що ви не одні і сили впоратись з цим.
Вадим, доброго ранку.
З приводу препаратів - усе індивідуально і варто бути на звʼязку з фахівцем, який їх призначив. Адже реакція у кожної людина може бути індивідуальною.
Хочу зауважити, що препарати дійсно допомагають справлятися з наслідками, ефективно. Але з причиною працює саме терапія.
Запрошую на консультацію, з цим станом добре працює саме КПТ, підхід #1. Працюю у комфортному темпі і буду рада допомогти на цьому життєвому етапі