Хочу бути енергійною поки я молода
Постійно сумний настрій і відсутність активного бажання щось робити, дуже боюсь плину часу і постійно відчуваю, що не встигаю жити і «насолоджуватись моментом». Ця тривога дійшла до абсурду по типу «я не встигаю насолоджуватись осінню, а я так люблю осінь». Намагаюсь практикувати позитивне мислення, але в наших реаліях це важкувато.
Просто ні про що не думати і жити життя звучить добре, але на практиці це не легко чомусь
Відповіді
8Вітаю, користувач Випадковий перехожий!
Необхідно трохи більше знати, чому не встигаєте- багато справ? перенавантаження навчанням, роботою або якимось обов'язками чи справами? Чи багато часу витрачається на тривожні думки? Якщо перша гіпотеза(перенавантаження справами), то може допомогти трохи примусово зупинити себе та подумати , як оптимізувати час, що його "з'їдає", є спеціальні методики , які допомагають керувати часом та знаходити ресурсні активності(діяльність , яка наповнює, допомагає відновлятися). Якщо друга гіпотеза і домінують тривожні думки , які заважають відчути ту саму красоту моменту, то скоріш за все я б рекомендувала Вам консультування та роботу з психологом. Це може бути, наприклад, консультування у когнітивно-поведінковому підході, в якому робота йде з думками(багато інструментів) та з поведінкою(тобто з тим, що людина робить зазвичай , що підживлює її стан та що змінити в тих діях та думках на більш адаптивний спосіб). Знаєте , позитивне мислення- це не завжди корисно, мисленню краще бути об'єктивним, щоб ліпше розуміти себе та свої потреби, вчасно допомогти собі самостійно або з психологом. Ще можу порекомендувати майндфулнес- подосліджуйте термін в інтернеті- це дуже дієва практика, розвиває здатність свідомо зосереджуватися на поточному моменті, помічаючи свої думки, почуття та тіло. Є розгорнуті рекомендації в відкритому доступі , як практикувати майндфулнес, а можно з психологом. В будь якому випадку, Ви розумієте , що щось йде не так в житті, Ви шукаєте відповіді на свої питання- це вже початок той самої внутрішньої подорожі до самої себе , яка точно приведе до рішень й до той самої мети - насолоджуватися життям .
Добрий день! Можливо, сум і відсутність радості вказують на незадоволення справжніх потреб та бажань і прийшов час змін. Запрошую подосліджувати це ♥️
… я уявляю осінь, сумний настрій, а ще теплий плед, гарячий чай та приємну розмову з другом біля каміну. Можливо, дивно починаю, але така метафора спала мені на думку… Отже, хочу поділитись своїми роздумами.
Я почула у фразі «бути енергійною поки молода», що тільки у молодому віці відбувається щось таке цінне та цікаве і потрібно поспішати особливо проживати цей період, відчути його, насолодитись, запам ятати. А далі ніби то життя не має… Здається, що так може думати людина вже зрілого віку, яка сумує за своїми молодими роками, яка не змогла прйняти свій зрілий вік і комфортно у ньому розміститись.
Якщо таку фразу говорить молода людина, то, я думаю, що вона могла ідеалізувати цю зрілу людину; сприйняти її досвід, як істину, думати, що саме так і буває. Але є різний досвід, і ми знаємо багато надихаючих прикладів активного, творчого довголіття.
Постійно сумний настрій та відсутність бажань може вказувати на депресію. Тому я пропоную звернутись до лікаря, щоб це первірити. І ще пійти у терапію. Дуже поєтично про роботу з депресією сказав Юнг. «Депресія подібна до жінки в чорному. Якщо вона прийшла, не жени її геть, а запроси до столу, як гостю, і послухай те, про що вона збирається сказати». Депресія у 19 може розгортатись навколо екзистенційної кризи, дорослішання, неможливості сепарації, непрогорьованих втрат
Цей парадокс - «я не встигаю насолоджуватись осінню, а я так люблю осінь» - насправді дуже поширений. Він виникає тоді, коли «насолода» перетворюється на ще один обов'язок або завдання у списку справ. В сучасних реаліях намагатися практикувати токсичний позитив - це як наклеювати яскравий кольровий пластир на глибоку рану.
Коли ви перебуваєте у дефіциті внутрішнього ресурсу, мозок не може виробляти радість за наказом. «Просто ні про що не думати» не виходить, тому що тривога - це спроба вашого мозку захистити вас і проконтролювати те, що контролювати неможливо - час і зовнішні обставини.
Вітаю! Іноді сама вимога «насолоджуватися життям», особливо в контексті, який цьому не дуже сприяє, може створювати додаткову напругу. Ніби до всього, що відбувається, додається ще й думка: «Я маю проживати цей час якось - бути енергійною, радіти, не втрачати жодної миті». Але сумний настрій, апатія чи відсутність бажання щось робити не обов’язково означають, що ви недостатньо позитивно мислите або «не вмієте жити моментом». Іноді за цим можуть стояти потреби чи почуття, для яких поки мало місця. Наприклад, злість на обставини, розчарування, що частина молодості проходить на такому фоні, або горювання за тим, що відкладається або відбувається не так, як хотілося. Цим почуттям теж потрібне місце. Але часом ми самі можемо їх знецінювати, не хотіти когось обтяжувати своїми скаргами, боятися, що ці почуття нас затягнуть та намагатися швидше «переключитися» на позитивне. І тоді замість того, щоб почути, що з нами відбувається, і доторкнутися до цих переживань, ми їх намагаємося уникнути. Терапія - це якраз місце для зустрічі зі складними почуттями в безпечному середовищі.
Вітаю! Вам просто зараз не вистачає сил і це нормально, враховуючи наші реалії. Дозвольте собі побути сумною. Звинувачувати себе і змушувати радіти осені - це призводить до погіршення почуття, заганяє Вас у глухий кут. Спробуйте просто помічати дрібниці, робити невеликі кроки. Як варіант, можна здати аналізи на вітаміни, інколи буває, що просто організму не вистачає ресурсу. Якщо відчуваєте, що потребуєте підтримки та допомоги, звертайтеся. Рада буду допомогти.
Вітаю. Відчувається, як сильно ти прагнеш жити і відчувати це життя на повну, але схоже, що твій внутрішній ресурс і контекст зараз просто не дають цього зробити. Виходить болісний конфлікт між "дуже хочу" і "не можу". А коли намагаєшся "ні про що не думати" або змусити себе до "позитивного мислення", то ніби воюєш із своїм реальним станом, і на це ще додадково уходять сили.
Щоб вийти з цього, спробуй трохи зменшити тиск на себе. Що, якщо замiнити "Я маю насолоджуватися цією осінню" на "Я просто проживаю цю осінь такою, якою я є зараз - можливо, дещо сумною, дещо повільною"?
І замість того, щоб змушувати себе "радіти", спробуй повертатися в "момент" через фокусування на простих фізичних відчуттях: смаку чаю, відчуттях як ноги торкаються землі, як відчувається на обличчі цей прохолодний вітерець...
Життя вже відбувається з тобою просто зараз, навіть коли ти сумуєш чи сидиш без сил. І ти не запізнюєшся жити - ти вже живеш життя, просто воно саме зараз ось таке.
Якщо брати зараз реалії життя, то чи залишилася Ви в Україні, чи перехали, – все одно багато щоденної невизначеності. І мозок хоче подолати цю невизначеність, захистити. За наявності страху і тривоги про те, що "життя проходить", або "я не отримую достатньо задоволення", то дійсно, буває неможливо відчувати миті радості та задоволень повною мірою. Тоді, можливо, просто бути уважнішими до життя навколо себе і помічати при цьому все, що відбувається з Вами, як ви думаєте, як відчуваєте, які емоції та відчуття в тілі?