Запитай психолога 🙋‍♀️

доброго дня, турбує тривожність та тахікардія

перевіряла повністю свій організм -все в нормі

турбує сильна тахікардія і коли виходжу з дитиною гуляти то починається сильна тахікардія страх

не хочу пити антидепресанти,хочу щоб наладить можливо мислення, емоції , постійні накручування

надіюсь я не одна така(

Добрий вечір, вже не знаю , що робити , втомилася від того , що не відчуваю радості зовсім , все ніби не так , життя не має сенсу та не бачу майбутнього взагалі. Коли хтось чи з приводу роботи чи просто знайомі кажуть , що я в чомусь не розуміюся або що роблю щось не так , відразу сльози та думки про те , що я ніхто і напевно краще б мене зовсім не було . Будь-яка невдача посилає на такі думки , ніби я гірша за всих інших людей. Через це сильна невпевненість у собі , яку я хочу подолати та не знаю як. Також до всього цього ситуація в країні, новини , війна , загиблі родичі , відсутність світла , тривоги також дуже вливаюсь . Не знаю як тримати нормальний психологічний стан у такому випадку .

Буду вдячна за будь-яку пораду )

Я не розумію що мені робити. Розійшлась з хлопцем через втрату почуттів, через постійні сварки і думки що більше негативу ніж позитиву. Розрив був по моїй ініціативі але зразу ж коли поставила остаточну крапку зʼявились сумніві і думки «а може все ж таки не треба було» «а може він дійсно мій найліпший варіант» а може з колишнім не вийде(кинула також через почуття до колишнього), «а може я більше нікого не знайду» «може він дійсно для мене найкращий варіант» Він хороша людина, іноді з ним було добре, він мені іноді допомагав фінансово, був поруч і так далі, але якось не було з ним емоцій, пристрасті та мене це дуже якось відштовхнуло від нього. Що мені робити? Як зрозуміти чи почуваю до нього щось чи просто боюсь залишитись одна? Як зрозуміти чи це взагалі та людина, чи готовий він дійсно заради мене змінитись, чи всі зміни тимчасові?

Так в общем с помощью джибити чата я определил такую ситуацию но она не так критична как он описывает.

Он выделил такие пункты.

сильный стресс после расставания/развода

эмоциональное выгорание, тревогу, апатию

проблемы с обычным общением

поток мыслей, самобичевание

ощущение, что «психологически повесился», но сейчас понемногу выкарабкиваешься.

Но мне кажется что я просто перегружаю свою нервную систему при этом ещё и физически вымотанный.

Но хотел бы выделить что все же есть проблема с обычным общем так как после развода точнее стресса связанным с ним утратил или же заблокировал не знаю как объяснить часть памяти .

Розійшовся з дівчиною, це наш другий розрив, перший був по її ініціативі, потім по її ж ініціативі, все повернули, причина розтавання була на фоні стресу, проблеми, сказала що почуття вже не ті, коли все вляглось, вона захотіла повернутись, зараз причина другого роставання така сама, я не можу відпустити людину, хочу знову зійтись, як діяти, і можливо повторення ситуації, вона тривожник? І на душі дуже брляче

В мене є проблема . Відсутність емоцій , бажань , та сил . Я практично нічого не відчуваю , позитивного так точно , перестали цікавити речі , які мене раніше захоплювали. Через деякий час пропали і бажання. Але я деякий час трималася , робила на автоматі. В потім в мене зникли і сили. Я ледь дотягую себе до туалету. Що я тільки не пробувала робити , до моменту зникання сил. Шукала щось нове постійно , пробувала. Але мені стало гірше . І я не знаю що з цим робити .Як справитися самостійно ?

Відчуваю апатію, вигорання, тривожність, немає сил щось зробити, але знаю , що мушу ( є дитина), тому й роблю

Немає бажання щось зробити для себе

Постійний стрес, втома, приплив негативних думок.

Одним словом, знаю, що мені погано і не знаю як це виправити.

Виговоритись немає кому, не хочуть слухати і засуджують, постійно « ти себе накручуєш, придумуєш» і тд.

Та і не знаю , що розказувати(

Як собі допомогти?🥺

У мене з чоловіком практично ідеальні здорові стосунки, але є один момент, над яким я часто задумуюсь: в інтимному житті ми обидва надто турбуємось про комфорт та задоволення одне одного, але не про своє власне. Як не прикро, але я визнаю, що моє статеве життя було більш яскраве та пристрасне, коли я була в аб'юзивних стосунках з іншим чоловіком, після якого я дуже довго відновлювала власну ідентичність і згадую це як кошмарний сон. А тут я відчуваю довіру, тепло, турботу, абсолютну безпеку, неймовірне відчуття "я вдома", але такої іскри "поганої дівчинки" немає. Ми обидва обережні, переймаємось, щоб у процесі не зробити боляче чи навіть неприємно (навіть якщо це може бути доречно на мою думку). І я, по-перше, іноді думаю, чи можна це змінити. Або навіть чи варто? Чи можливо взагалі поєднувати безпечні стосунки та яскравий секс "на межі"?

Чи може травма проявлятися через 12 років?

12 років тому в нашій сімʼї сталася трагедія - мого батька вбили у нашому підʼїзді на нашому поверсі. Я памʼятаю про це щодня усі ці роки на рівні болісних спогадів. Одного дня це дуже коротка думка, іншого - це година горювання, і це стало фоновою частиною мого життя.

Але от останнім часом я часто підіймаюся додому сходами у темному підʼїзді через відключення світла, і зрозуміла, що майже панікую. Я боюся, що хтось нападе, постійно озираюся, важко дихаю, освітлюю ліхтарем усі сторони, тримаю напоготові гострі ключі відмахуватися. Мушу додати, що місяць тому у підʼїзді була спроба нападу на мою сусідку, тому мій страх наче повʼязаний з цим, але й не повністю. Скоріше він наче активував те, що сиділо дуже глибоко в мені. І так, я думаю про батька в ці моменти підняття сходами до квартири.

Мені цікаво, чи може бути таке, що ефекти від пережитої травми можуть прокидатися через стільки років? Чи це щось інше? Дякую!

Я зазначила више що мене торбує