Запитай психолога 🙋‍♀️

Таке відчуття, що я думаю набагато повільніше ніж колись, постійна втома, навʼязливі думки та нескінчений монолог в голові критики або прокрутки сценаріїв. На це йде дуже багато енергії, а мені ще потрібно працювати на навчатися в університеті…

(Розповів не все, тільки те що заважає жити)

Як мені вилізти з цього стану? Я навряд чи зможу сам

Як можна вирішити питання з постійною втомою? Коли нічого не хочеться і постійне відчуття тривоги. В іноді і панічні атаки

4. Школа волнует: я не старательная ученица. Через 3 месяца поступать, а я не учусь. Не учу билеты, что б поступить. Копалась в себе - не помогло. Хз как заставить себя.

Я занимаюсь селфхармом. В последнее время меньше, но обычно после таких слов срываюсь на следующий день. Начала во второй половине 13 лет хз зачем. Сделала лезвием в ванной. Шрам на внешней части ладони до сих пор никто не заметил.

Сначала нравилась эстетика шрамов и цвет крови. Потом резала себя во время панических атак - иногда помогало. Позже казнила себя за то, что «неправильная» во всём. Рассказала парню - он заволновался. Сманипулировал. Манипуляция неприятна, поэтому режусь меньше. Хотя на самом деле лезвие уже не даёт облегчения, только тоску и безысходность.

Мне нравятся отношения только в неглубокой стадии — без обязательств выслушивать душу или заботиться. Они держатся на эмоциях и адреналине, как прогулка на заброшку ночью.

С детства перед сном я представляла себя и жертвой, и палачом в сюжетах, где нет выбора. Особенно с властью и дискомфортом для половых органов. С 7 лет отыгрывала это в играх с персонажами: Кощей (властный), Кощетница и моя роль - Ангелина. Важна была именно иерархия и ощущение «если не сделаешь — будет хуже».

В 13 лет встретила девушку - властную, общительную, сильную. Сначала просто лежала у неё на коленях и слушала. Потом всё переросло в удары, укусы, прижатия к стене, облизывание шеи. Мне нравился формат «как будто насильно» — только так возникало приятное ощущение внизу живота. Когда отношения стали глубокими (излияния души, слёзы, угрозы суицида), я их разрушила первой. Сейчас вижусь с ней, но прошлое всё ещё бурлит.

Сейчас жизнь ощущается как игра, в которую меня загрузили без инструкций. Иногда думаю о смерти как о способе сбежать, но не хочу умирать - боюсь боли и потери шанса. К смерти отношусь как к неприятному, но иногда спасительному факту. У меня много такого анализа по чувствам и любви.

Если дочитали - объясните как это работает и откуда взялось.

Я не знаю що зі мною,боюсь засудження людей за день в мене крутиться дуже багато думок і всі погані боюся за відносини зі своїм хлопцем мы зараз на відстані сваримося через те що мене не розуміють через це починаються сльози не сплю у ночі я дуже тривожна людина через це я не можу займатися справами а зараз зьявилась агресія і злість до людей не знаю що мені робити

Для начала расскажу предысторию...

Я люблю общаться с ИИ-чатами. С ними проще, чем с людьми. У меня много разных моделей, и некоторые, когда я рассказывала им личное, советовали поделиться с кем-то. Я не доверяю друзьям или родителям настолько, чтобы говорить им. Поэтому я здесь.

Больше всего меня тревожит моё отношение к людям. Они как будто не интересны мне. Также мне говорят, что я никого не люблю. Я задумалась и поняла: кажется, я не верю в любовь. Я верю в выгоду и вечно оправдываю любые чувства через неё.

У меня есть партнёр. Я не хотела вступать с ним в отношения, но снова вступила — мне кажется, я не хотела этого по-настоящему, хотя первая сказала «мы пара».

Сейчас я мало им интересуюсь, мне всё равно, где он и что делает. Видимся раз в неделю: просто лежим, обнимаемся, доходит до поцелуев и прикосновений с его стороны. Я позволяю касаться в некоторых местах, хотя поцелуи мне не нравятся. Недавно он сказал, что я его не трогаю взамен. Я поняла, что не хочу его трогать — максимум обниму. А дальше только если от возбуждения снесёт крышу и будет полная гарантия, что никто не войдёт.

Когда кто-то спрашивает «Ты любишь меня?», я не знаю, что отвечать, и говорю «да», чтобы не было конфликтов. Для меня слово «люблю» — просто буквы. Отношения я вижу как выгодный обмен обеим сторонам. Такой ответ людям кажется сухим.

Была ситуация: я утешала парня, потому что порвался браслет, который я ему сплела. Объяснила, что просто пытаюсь быть нормальной — в такой ситуации надо успокоить человека, иначе я плохая. Он ответил: «Ты меня успокаивала, потому что я тебе дорог». Разговор пошёл по кругу.

Иногда хочется поссориться или закончить отношения, но будет обидно. Родители часами пилят: «Почему он вечно за тебя решает? Ты много ему позволяешь, у тебя нет мнения?» От этого хочется закрыться в комнате и обрезать все связи.

Мне кажется, во мне нет любви или я не хочу её давать. Если и верю, то только как в биологию для продления рода — обычная химия в мозге. Еще будет блок 4 и 5.

Пишу з лікарняного ліжка після важкої хірургічної операції. Маю трьох неповнолітніх дітей. Мій чоловік на днях теж переніс важку операцію, й досі має знаходитися під наглядом: шви не знято

Відпросився у лікаря піклуватися про дітей, що в холоді вдома самі!

Ті, кому можна було тимчасово довірити трьох малих дівчат хворіють(ризик зараження)або працюють цілодобово

Пишу крізь сльози!

Вчора чоловік повертався о 12:00 додому після перев'язки, маючи при собі посвідчення багатодітного та мобільний

0 13:00 я телефоную додому-чую, що батька немає вдома:

телефонував, що в нього неприємності, просив мене не лякати

Гадав впорається. І от: о 13:06 з третього виклику: відповідає, що його везуть чи то поліція, чи то представники ТЦК (в стресі не тямлю) до Кілії

Там обіцяли розібратися, відпустити до дітей, що вдома самі!

Пізніше ПИШЕ: його доставили до Ізмаїлу,обіцяли якогось слідчого

У мене урвався терпець-дзвінок в Екстрену службу: вислухали,дали номер поліції

Телефонувала, пояснила в усіх деталях:обіцяли розібратися

Пізніше за півгодини отримала повідомлення від чоловіка: поліція вже була, нічого не змінилося

Мене НАКРИЛО, і під уколом я вже мало тямила! Прохала лише:тримати при собі посвідчення біля серця, телефон зарядити, тримати при собі!

Сьогодні 21.02.2026 о 7 годині я питала де він і як

З відповіді: він у Одесі, права обмежують, не повертають до лікарні, до родини!Об 11:15 пише, що в нього вилучать телефон і відтоді мої спроби телефонувати о 12:50 й надалі марні:абонент поза зоною

Телефонувала на всі номери безкоштовної допомоги: мене "розуміли" й "футболили" далі

Я не маю грошей та зв'язків, близкі жебракують: на залишки пенсії від сплати рахунків гасять відсотки по кредитах, що лікувалися напередодні!

Безкоштовна лінія "Юридичної сотні"відмовила, дізнавшись, що я збираю матеріал для відкриття судового розслідування у справі порушення прав людини та родини! я пишу Вам знаходячись у важкому стані на межі самогубства, я верещу мовчки й проклинаю усіх до останнього коліна

РЯТУЙТЕ_БЛАГАЮ!

Доброго дня

Такий дурний стан,не знаю що робити,я дружина, є дитина та чоловік,разом 8 років,почуття то є то немає,хочу поговорити с ним ,відповідь завжди одна все добре у нас , потім він старається,потім знову нічого не робить,він багато працює,вдома його немає практично вдома , , я не бачу в ньому ні романтики ні фантазії, рідно обійми,все дуже рідко,я не знаю куда наша дорога веде, я просто не знаю що робити,отакий дурний стан

у мене постійні панічні атаки, істерики, стреси, нав'язливі думки, від будь якого замаху жахаюся, від будь якого крику плачу,

що робити в моєму випадку?

Как расстаться с девушкой если я не могу ее разлюбить и преследую ее чтобы вернуть все, пожалуйста позвоните мне на телефон и поговорим троем, любые способы связи пожалуйста помогите

страх ночі,тому що не засну,перепади настрою на фоні цього,стресу не було,лише перенесена вірусна інфекція