як виправити свою тривожність у стосунках? ревнощі, хоча я впевнена у собі. недовіра, хоча людина мені на 100% вірна. в мого хлопця завжди з дитинства був приклад: мати зраджувала тату, тато зраджував мамі, брат зраджував своїй дружині і так з усіма родичами. це нанесло йому велику травму. навіть його колишня зрадила йому. в наших стосунках повна довіра з його сторони, він знає, що я йому не зраджу і про ревнощі він навіть не каже, бо дуже спокійна людина і не бажає конфліктів (скажемо так, що розуміє, що це лише його надумки в голові і страхи). я теж впевнена в тому, що він не зрадить. але ця срана тривога не дає мені спокійно жити. в це лише дрібниця з того, що є. справа в тому, що ми на відстані та не маємо можливості багато бачитись, але всеодно неймовірно кохаємо один одного та не плануємо розходитись. кожен раз, коли хтось йде гуляти/випиває, ми маємо про це один одному казати, тому що для нас це важливо - знати, в якому стані ми один з одним розмовляємо. людина сказала мені, що буде о якійсь годині, майже пообіцяв. я його чекала ввечері вдома, щоб поговорити, подзвонити, просто поспілкуватися. наступає вже десята година, а він мені не пише. потім виходить на звʼязок, і каже, що ще затримається, бо гуляє з друзями. мене охоплює неймовірна тривога та істерика. я починаю скандал. тільки після того, як ми посварились до сліз і так далі, я розумію, що я його образила своїми висловами та неадекватною поведінкою, адже він постійно працює та спілкується зі мною, але хоче проводити час зі своїми друзями також. я не можу сказати собі стоп в істериці саме через тривогу, через ці кляті думки і так далі. що робити? пити заспокійливі? на лікаря грошей нема, на жаль. розходитись він і я не хочемо, бо кохаємо
тривожність у стосунках
Відповіді
3У вашій історії я бачу кілька важливих точок:
1) Ви впевнені в ньому раціонально.
Тобто голова розуміє: він не зрадить.
2) Тіло не вірить.
Коли він затримується - для нервової системи це не «він з друзями». Це «мене покинули / я не важлива / я не в безпеці».
Відстань підсилює тривогу.
3) Дистанція - це постійна зона невизначеності. А для тривожної психіки невизначеність = загроза.
4) У нього є травматичний досвід зрад у сім’ї.
Це означає, що тема вірності в парі - дуже чутлива. Навіть якщо він спокійний, ця історія вже є в полі ваших стосунків.
Тривожність у стосунках не виправиться однією порадою, тож запрошую в індивідуальну роботу.
Працюю з тривогою. Звертайтесь. Попрацюємо.
Схоже, що проблема не у вашому партнері і навіть не у фактах зради, а у внутрішній тривозі, яка активується, коли між вами з’являється дистанція або невизначеність. У психоаналітичному розумінні ревнощі часто виникають там, де є страх втратити важливий об’єкт і залишитися покинутим. Тому розуміння того, що партнер вірний, не завжди заспокоює - тривога живе глибше, ніж раціональні аргументи. Зазвичай у таких випадках важливо не боротися з почуттями силою волі, а поступово досліджувати, що саме у цих ситуаціях запускає страх і які внутрішні переживання за ним стоять. Робота з психологом дійсно може допомогти з цим, але навіть самостійне уважне ставлення до своїх реакцій - уже перший крок.