Запитай психолога 🙋‍♀️

Доброго дня, я хочу крові, не знаю по якій причині, дивилась я аниме про вампів, але я не та хто дуже восприїмчива до яких лібо серіалів, я хочу своєї крові нікого іншого тільки своєї це ужасне відчутя я прокусила руку але крові багато не було. Це почалося сьогодні раном

Прошу Вас пояснить мне что происходит с моей женой. Я военный и она куда то уезжает сегодня и не хочет говорить честно, говорит что едет по работе до понедельника не будет дома,.. Но говорит будет на связи . Такое было уже и так же всё и раньше было , только там она по грибы поехала... И потерялась со связи до позднего вечера

Останнім часом, приблизно пару місяців, у мене зʼявилися дуже навʼязливі думки саме про смерть. Смерть моїх близьких, свою. Мозок на постійній основі сам малює мені самі найстрашніші сценарії і мене це лякає. Раніше я могла якось з цим боротися, я розуміла, що думки ≠ реальність. Зараз я вже не можу, я просто плачу від цих думок, я так сильно втомилася. У мене немає сну, дуже дуже сильно погіршилась памʼять.Також тривалий час у мене є певна апатія(Підкажіть будь ласка, що це може бути( Дякую за відповідь!

на самом деле мне 13 повзрослела я рано так скажем и эту проблему я воспринимаю серьезно но ее решение не вижу я была в отношениях с девушкой по имени катя ей 15 мутки у нас были с 23 года с моих 10 лет а мне уже 13 встречаться начали в сентябре 2025 были в отношениях 4 месяца даже не помню когда расстались чувство будто много времени прошло вроде 5 января.. сначала я рыдала и тд короче база после расставания а спустя месяц мне всё равно как-то но последние полторы недели а то и две она объявилась говорит как любит нежности пишет и пишет постоянно каждый день на предложение сойтись которое я дала ей в мой день рождения 3 февраля она отказалась сказав бояться последствий но я вижу лишь отмазки но приставания и напоминания о себе и любви не заканчиваються моя подруга сделала мне рассклад она долго ими занимается и говорят они правду верю в такие штуки ну короче по расскладу ей со мной по приколу найдёт лучше уйдет 🤨 зато главное мне не в прикол ее хуйня отношений у меня было довольно много но такого бреда я блять не слышала что делать

Год назад я начала худеть: вес при росте 160–163 был 47–48. Сначала я просто не ела или ела очень мало и делала тренировки. Потом узнала про калории и начала их считать, а также активно заставляла себя заниматься спортом. Из-за этого я целыми днями думала только о похудении и еде, так как сильно запрещала себе еду, особенно сладкое и жирное.

Со временем я вообще перестала есть обычную еду — ела только обезжиренный творог, йогурты, салаты и так далее, то есть «диетическую» еду, потому что стремилась похудеть до 40 килограммов. А когда похудела, мне стало мало — уже хотелось 35 кг.

Но потом случилось сильное компульсивное переедание/срыв, и с того момента прошёл месяц: я набрала эти 7 килограммов и не могу перестать переедать. Я ем по 5 тысяч калорий постоянно и не могу из этого выйти. Хочется перестать думать только о еде и похудении и перестать переедать.

Не можу визначитись що хочу робити, ким працювати, не розумію власну ідентичність до кінця

У мене була ситуація з подругою: я купила їжу/вино ( хоча за вино сказала що колеги хз нащо) за свої гроші, бо думала, що ми домовились. Але вони сказали мені дуже пізно, вже коли я мала йти на автобус, і фактично поставили перед фактом, що уже всьо не треба бо її баба їде і ще що чоловік ногу щось зробив, окей за ногу це правда, але що тут я до її сім'ї і як можна в останній момент коли в притик це ж ніби для мене час і мої гроші та не тільки це. “Мене зачепило, що я ніби стараюсь для всіх, витрачаю гроші, а мене не попереджають нормально і потім ще можуть мати претензії. Відчуття, ніби мною користуються.”Після цього у мене тривога і страх: ніби я ‘винна’, навіть якщо розумію головою, що це не так. Внутрішньо я стискаюсь і починаю виправдовуватись.” І до цього я відкрила то вино і вирішила насолодитися але в думках ситуація от напишуть, от будуть мене питати чи щось купиш, а я не та людина яка по сто раз буду бігати за цим . Я хочу навчитись ставити межі: не брати на себе відповідальність за чужу неорганізованість і не відчувати провину за те, що обираю себе.”

мене ніколи не били, однак я завжди пам'ятаю ,як була під впливом психологічного насильства. ігнорування, зриваются на мене з незначних причин , висміювання , цькування образливими словами по типу " тварь тупоголова, ничтожество , " і це все ще спроводжується з тим ,що мені не дозволяють захищатись и кричать ще більше, якщо хочаб голос подам. а ,що най образливіше це коли вони починають через час говорити зі мною ,як нічого не було і навіть пробачення не просять . я сьогодні знову з ними посварилась через дрібницю яка вивела їх на агресію , сьогодні я не витримала и дала мінімальну відсіч просто ридаючи і кричучі на них . мені так боляче, що рідні люди так зі мною поступають. зараз я думаю, що мої проблеми не такі вже і великі и мабуть не треба було писати цей пост, але мені нема з ким поговорити , зовсім.

Здається що за мною постійно хтось слідкує, навіть якщо я в своїй кімнаті з закритими шторами та дверима. Коли на вулиці ще сонце я теж не відкриваю штори бо, а вдруг там хтось дивиться а я не бачу.

Коли гуляю завжди думаю що слідкує хтось з вікон чи просто йде за мною. Та це гн просто тривожність, я насправді боюсь, особливо вночі, я боюсь засинати, а вдруг я засну та той хто стежить вийде з свого місця? А вдруг мені не показалось що у шафі хтось є.

Що робити?

Одного разу я сподіваюсь що не зможу проснутися.

немає сил встати з ліжка, іноді встаю десь о 3 дня, але не через бажання жити, а через вину яку я відчуваю.

Але останні дні я нічого вже не відчуваю, я лежу до самого кінця, не їм, взагалі нічого .

Це може пройти без допомоги психолога?