Знайти психолога

Запитай психолога 🙋‍♀️

Знайдено 112 запитань

Не могу понять это синдром жертвы или я всё-таки не преувеличиваю

Не буду ставить диагнозы, но чтобы легче было понять, то по описанию из интернета, то, что я чувствую похоже на тревожное расстройство, тревожный тип привязанности, синдром жертвы, не знаю что ещё добавить сюда.

Но суть в том что моему партнеру мешает то, что я все время хочу проводить с ним время, что я начинаю очень переживать если он просто сидит с расслабленным лицом, а ещё меня часто обижают его действия, но я не понимаю я это так воспринимаю близко к сердцу и проблемы никакой нет или всё-таки проблема существует, недавно меня очень обидела фраза, что мне нужно найти себе какое-то увлечение, хобби, а не жить отношениями, хотя у меня есть хобби такое же как у моего парня, я люблю компьютерные игры, просто в отличие от него у меня нет возможности брать на время у кого-то компьютер или когда у меня есть деньги я закрываю какие-то наши нужды, а не еду в компьютерный клуб. Но вот опять я не могу понять правильно ли я объясняю ситуацию, ведь у каждого своя правда, и это только моя сторона, он бы наверное по-другому ответил, и сказал что ему тоже не сладко

UPD від 14.02.2026 23:35
К слову, он не такой весь плохой как можно подумать, но скажу честно, у меня есть такое мнение сейчас, что так как он после операции и не работает, хотя в целом он все может делать кроме поднятия тяжести, работаю только я и я очень стараюсь заработать как можно больше, когда прихожу домой и вижу немытые тарелки, разбросанные вещи и тд, хотя у человека было несколько дней чтобы подумать о том, что возможно мне тяжело после работы готовить ужин а потом ещё и убираться,
Хочу зрозуміти, що зі мною

Я чувствую сильную апатию.

У меня нет энергии, пропало желание ухаживать за собой, я набрала вес.

Иногда сплю целый день и всё равно уставшая, иногда бессонница.

Бывают резкие перепады настроения, ощущение пустоты.

Раньше я была другой - более живой.

Хочу понять, это депрессия или что-то ещё?

дивні відчуття

доброго дня, з самого дитинства мене хвилюють дивні відчуття, тобто інколи перед сном я бачила й бачу якесь зображення з життя і деякі предмети збільшувались(типу пульсували). також інколи зʼявляється відчуття ніби руки та все що я тримаю в руках з пінопласту або навпаки важкі, руки ніби німіють і я їх майже не відчуваю проте можу ними шевелити. і ще одне відчуття коли я щось роблю, і саме в моїй голові проявляється щось типу відео де один і той самий кадр швидко переміщується.

чи може це щось означати?

UPD від 26.02.2026 11:06
ці зображення повторюються, і це відчувається як запаморочення в голові
потрібна порада чим та як себе контролювати

Ось ще трохи коротша версія, збережений основний сенс:

З початкової школи я був більш усвідомленим і кмітливим за інших. У середній школі мама казала, що я розумний і добре, що маю власну думку. Потім почалась війна, мені було 12.

Останні два роки я чітко відчував, що відрізняюсь: мені легко спілкуватись із людьми будь-якого віку, я добре тримаю діалог. Але періодично з’являлось виснаження й відсутність настрою. Півтора року тому я звернувся до онлайн-психолога, тести показали високий результат на щось типу РДУГ, порадили піти до лікаря, але я не пішов.

Влітку перед 10 класом біля мого дому прилетіли шахеди. Я прокинувся від звуку, без паніки сказав мамі лягати в коридор і сам ліг. Ми кілька разів падали на підлогу, поки вдягались і спускались у підвал. Страх був лише в момент, коли лежиш і чуєш звук ближче — повна безсилість. Коли вибух був не в нашому будинку, я одразу діяв далі.

Через кілька тижнів після мого 16-річчя шахед зруйнував хату в селі, де я виріс. Тато залишився живий, але від дому — руїни. Мені було дуже боляче, за два дні я плакав більше, ніж за все життя. Згодом ми розібрали завали.

Ще через кілька тижнів помер дідусь. Він був близький, але я майже нічого не відчував — лише розгубленість на похороні.

Зараз усе стало гірше: постійна пустота, складно зосередитись, ніби живу на автопілоті. Настрій є тільки коли зайнятий — з друзями, в іграх, на гітарі. Я гублю думки, забуваю слова, важко формулюю речення. Став дуже забудькуватим: щоб згадати вчорашній день, треба прокручувати його по кроках. Постійно плутаюсь і забуваю.

Жити так можна, але це сильно заважає. І навіть коли писав цей текст, хотів додати щось важливе і забув. (мені 16, але прошу поради як знайти себе)

UPD від 12.02.2026 14:35
текст був трішки скорочений Ші бо він вийшов десь на 6 тис символів, а на сайті обмеження в 2 тисячі, але загальна думка збереглась
Не пойму что со мной (

Всю жизнь на себе все тяну финансово и морально,а сейчас сдалась начала брать микро кредиты сначала один потом ещё и по накатной, что бы погасить проценты по другим влезла в долги и не могу остановиться. Ничего не интересно все безразлично ничего не радует.

Рідний батько насильник ..
  • Кароче когда я была в 6 классе то меня отец начал насиловать и насильно брать , а так же лапать... Раньше я говорила взрослым об этом но мне сказали что родной отец не может так поступить с родной дочерью , он скидал мне деньги типа за молчание а я просто боялась что его могут посадить за это... Я не могу больше никак терпеть это ведь уже мне почти 16 а он и дальше продолжает это делать, 4 лет уже прошло.... Вот 5 будет скоро совсем летом у меня, я боюсь говорить об этом из-за этого слишком замкнута к людям ... Боже как же я устала , я хочу просто забыть всё что он сделал и сказал, дома он был так я ночью боялась даже заснуть ведь когда я засипала то он приходил в комнату и прямым текстом делал плохие вещи мне .. Сейчас когда я сказала матери об этом то она меня избивала 5 дней и говорила что я в этом виновата а отец наоборот сказал что это я его справоцыровала чтобы он сделал это.. сука как же я виновата в этом, я просто скоро умру только об одной мысли , я не могла тебе сказать об этом в тверзом состоянии ведь я до сих пор себя виню за всё что он делал а я говорила но мне не верили , надеюсь что ты не будешь слишком ругаться на меня за это , и да я знаю что это я виновата в том что родной отец меня насиловал.. Я не знаю что делать ведь мне говорят что я виновата в том что родной мне человек насиловал меня, родную дочь... ( Извините мне скоро 16 , просто мне обязательно нужно чтобы помогли ведь не справляюсь с мыслями уже...)

  • И извините что на русском языке, я просто с такой области что разговор идёт только на нём ... Помогите пожалуйста разобраться в этом..

UPD від 12.02.2026 08:06
Если можно то как-то попробуйте мне помочь ведь я скоро просто из-за него вены вскрою
Батько і я

Добрий день. Маю проблему з батьком. Мої батьки розлучились коли мені був 1 рік і я не памʼятала батька до 13 років, і саме тоді я подумала що варто звʼчзатись і мама організувала зустріч вона пройшла жахливо і після і до того мама ніколи не говорила про батькк у сімʼї ніби просто це ігнорували і все. Мені важко бо я відчуваю що втратила все і недолюблена ним. Я не маю ні одного спогада з ним і мені важко через те що хтось має а я ні і боляче і як з цим боротись?