Не можу будувати стосунки з чоловіками через своє відчуття неповноцінності
Не можу будувати стосунки з чоловіками через своє відчуття неповноцінності, зараз з новим чоловіком будую стосунки після розлучення, і все так само як в минулих стосунках, чомусь для мене важливо бути найкрасивішою для чоловіка обʼєктивно і мені навіть байдуже Що він обирає мене і йому ніхто більше не потрібен(це для мене немає цінності) бо якщо для нього обʼєктивно хтось красивіший то я неповноцінна для нього, і так рушиться будь які відносини бо я йду щоб не відчувати цього болю і згодна бути все життя сама.
Іноді я можу не придавати цьому значення і забути про це але це не надовго
Відповіді
11Доброго дня, почуття які ви описуєте, викликають схвильованість але водночас і розуміння скільки ви зусиль прикладаєте щоденно, щоб не втрачати контроль, після надмірних зусиль і зʼявляється почуття пустоти, виснаженості. Пишіть, якщо є бажання попрацювати і опрацювати травматичний досвід!
Доброго вечора! Працюю з таким запитом. Приходьте на консультацію. Чи сама чи з чоловіком.
Найперше важливо побудувати стосунки зі собою самою. Як я себе помічаю? Як я себе переживаю? Що про себе думаю я? Запитання, які задаються «всередину» себе. Спробуйте не поспішати і знайти відповіді на ці запитання для себе.
Є гарний вислів із Біблії, одна із заповідей Божих каже: полюби ближнього свого, як самого себе.
Люблю задавати клієнтам цю фразу для вивчення і глибинно усвідомлення, починаючи читати цю фразу з другої половини.
І тоді людина починає розуміти, що шлях до здорових та повноцінних стосунків починається із здорових та повноцінних стосунків зі собою!
Вітаю!
Проблема не в тому, що хтось красивіший.
Проблема в тому, що всередині є переконання: «я недостатня».
Тому навіть якщо чоловік обирає вас і йому ніхто не потрібен — це не заспокоює. Бо тривога не про нього, а про вашу власну цінність. І щоб не відчувати цей біль, ви йдете першою.
Це не про красу. Це про страх бути заміненою.
І якщо доходить до думок, що жити не хочеться — це вже сигнал, що вам дуже важко і самій справлятися складно.
З цим можна працювати. Не «переконувати себе», а розібрати, звідки взялося це відчуття неповноцінності і чому воно керує вашими стосунками.
На консультації можна обережно пройти цей шлях і відновити внутрішню опору, щоб ваша цінність не залежала від чужої зовнішності. Запрошую до себе на консультацію.
Запрошую Вас досліджувати цей процес в терапію. Те що ви описуєте це повторювання сценарію у стосунках. За теорією Е.Берна основоположника Транзакційного Аналізу, ми пишемо свій сценарій несвідомо до 7 років. Тобто ми в контакті зі значими фігурами( батько, мати, бабуся) отримуємо досвід відносин і потім ці відносини проєктуємо з протилежною статтю. Це несвідомі процеси психіки. В терапії можливо вивести їх у свідомий рівень і переписати для того щоб будувати стосунки де можливо почуватися щасливою.
З повагою клінічний психолог, психотерапевт Ірина Т.
Те, що Ви відчуваєте, може бути сукупністю різних станів та досвідів у Вашому житті. Справді, те, що щодня знаходиться поруч з нами у відчуттях і сприйняттях, що підсвічує недосконалість, може бути нестерпним. В такому разі важливо дослідити, як Ви обираєте такий спосіб бачити себе в очах інших і що можна змінити для себе, щоб відчувати себе краще. Ізоляція не вилікує вимоги, а робота зі спеціалістом над Вашими переживаннями дасть змогу подивитись на себе та відносини по-іншому. Запрошую в терапію, щоб зробити перший крок до турботи про себе та свою самооцінку.
Ілона, доброго часу доби!
Те, про що Ви пишете дуже схоже на відсутню самоцінність. Коли вона не сформована, людина себе буде цінувати лише на підстві набраних соціальних вимог, або індукованих батьками або\та іншими впливовими людьми.
Коли самооцінка базується саме на такій самоцінності - людина ніколи не буде собою задоволена, вона завжди буде відчувати себе "не до..." (в будь якій сфері, відносинах чи обставинах. Навіть якщо весь світ їй буде транслювати підтримку, захоплення - така людина це сприйматиме як лестощі та неправдиву інформацію.
Друге, що на мій погляд є маркером для подальшої роботи з психологом\психотерапевтом - це розуміння зовнішності та ставлення до неї. Така сфокусованість на важливості зовнішнього вигляду може бути як когнітивним викривленням так і упередженням, як копінг стратегією так і адаптивною поведінкою. Тож треа досліджувати, розбиратися. Бо природа такого фокуса буде вимагати різних підходів терапії, різних методів роботи.
Бажаю знайти саме свого фахівця та вдало попрацювати в терапії.
Вітаю, Ілона! Щиро співчуваю вам, такі переживання дуже виснажують і напевно вам більше хочеться не піти зі стосунків або з життя, а скоріше позбутися цих тривожних думок і почувати себе у відносинах безпечно, почувати себе цінною як жінка. Така проблема має глибинний характер. Її можна вирішити. Але нажаль поради не працюють, потрібна індивідуальна терапія. Я працюю з жіночою самоцінністю і стосунками, маю досвід більше 11 років. Буду рада вам допомогти відчути себе цінною, впевненою привабливою самою по собі і поряд з чоловіком.
З повагою, Олена
Здравствуйте, Илона!
Если я правильно понял Вашу проблему, то, дело совсем не в мужчинах, которые с Вами. Полезная народная мудрость говорит об этом: "От себя не убежишь"...
Судя по всему, у Вас есть некая своя Я-концепция - т.е. представление о себе самой. При этом есть некоторая разница, между нынешней "Я" и идеальной "Я", которой бы Вы хотели стать. Предполагаю, что решение Вашей проблемы, в идеале - соединить эти два представления о себя. Простой и быстрый вариант, когда эти образы будут двигаться навстречу друг другу до полного слияния. Это избавит Вас от перфекционизма и борьбы за него с самой собой.
И тут очень важно понять, что если человек чего-то не может изменить, то он может поменять к этому своё отношение!
Конечно, основы самооценки имеют корни в детстве, и есть некие условные рефлексы оценки себя на фоне других, и оценки Вас другими. Но ведь Вы понимаете, что всё это субъективные мнения, которые не должны портить Вашу жизнь! Это можно исправить!
А, если та тенденция, которую Вы описали - временное явление (например, пол года), то, быть может Вы просто на пороге очередного возрастного кризиса. Об этом у меня есть интересная статья: https://www.qui.help/blog/teoriia-vikovykh-kryz-rostu
В любом случае - успехов Вам!
Вітаю. Співчуваю вашому стражданню, це правда виснажує. Відчуття власної неповноцінності може бути дуже інтенсивним та всеохоплюючим, це я знаю з власного досвіду. Але зруйновану колись давно самооцінку та відчуття власної гідності можна відновити в психотерапії, і тоді побудова стосунків перестане бути випробуванням. Запрошую до співпраці.
Вітаю, Ілона.
Звучить так, ніби вам дуже боляче в цих стосунках, навіть коли вас обирають — і це виснажує. З цим правда можна розібратися не на рівні “переконати себе”, а глибше, щоб стало легше бути поруч із кимось. Якщо хочете — можемо спробувати разом і подивитися, що за цим стоїть.