Батьки з межовим розладом особистості. Як це могло вплинути на вас?

Життя поруч із батьками, які мали риси або діагноз межового розладу особистості (МРО), часто залишає глибокий слід у дорослому житті їхніх дітей.

Навіть якщо ви ніколи не чули формального діагнозу, але у вашій сім’ї в одного або обох батьків були різкі перепади настрою, страх покинутості, емоційна нестабільність чи вибухи гніву, цілком можливо, що один із батьків проявляв характерні риси цього розладу.

Дорослі діти з таких сімей можуть відчувати, що їм важко довіряти іншим, встановлювати здорові кордони, приймати себе чи будувати стосунки без постійного страху втратити близьку людину.

Це непростий досвід, проте розуміння його впливу може стати першим кроком до зцілення.

Як межовий розлад міг проявлятися у вашому дитинстві

Коли один із батьків живе з МРО, дитинство стає непередбачуваним.

Ви могли стикатися з тим, що мама чи тато:

• Були схильні до імпульсивності у кількох сферах: від раптових імпульсивних витрат до зловживання алкоголем чи їжею;
• Демонстрували емоційну нестабільність: від любові та турботи до холодності й роздратування, які змінювалися протягом кількох годин чи днів;
• Проявляли неконтрольований гнів від словесних вибухів і сарказму до фізичних побоїв;
• У стресі могли впадати в параноїдні ідеї, звинувачувати інших у власних труднощах;
• Коливалися між ідеалізацією та демонізацією, коли одного дня ви були найкращою дитиною, а наступного — зрадником, невдячним, який нічого не цінує;
• Виявляли надмірні зусилля, щоб уникнути відчуття покинутості, могли погрожувати самогубством чи завдавати собі шкоди;
• Часто використовували механізми психологічного захисту: заперечення, проєктивну ідентифікацію. Це вже можна помітити переважно в підлітковому віці або в дорослості.

Часом ця зміна могла відбутись за лічені хвилини. І неможливо було передбачити, що саме стане приводом.

Навіть якщо ви помили посуд, могло виявитись, що не помили ще сковорідку, і це могло стати приводом звинуватити в невдячності

Наприклад, мама вас звинувачує в тому, що ви ображаєте її, хоча насправді це вона дозволяє собі образити вас.

В собі вона це не може побачити і ніби проєктує це на вас і поводиться з вами так, ніби ви й справді її ображаєте.

З запереченням легше зрозуміти: «Мам, ти мене била в дитинстві» — «Не було такого, що ти на мене наговорюєш!»

Цей хаос створював атмосферу нестабільності: ви не знали, чого чекати завтра, і навчалися жити в постійній напрузі. І оскільки ця напруга постійна, звична, вона ніби непомітна.

Які сліди це залишає у дорослому житті

Діти, які виросли поруч із батьками з МРО, часто не мають досвіду стосунків із безпечним і передбачуваним дорослим.

У результаті в дорослому житті може бути складно відчувати себе у безпеці поруч з іншими.

Складно довіряти іншій людині, ви ніби очікуєте, що щось може трапитись будь-якої миті.

Складно говорити про свої бажання, ви можете відчувати провину за свої бажання.

Межовий розлад особистості — багато в чому про межі

Людина з МРО не дуже розуміє свої межі й не дуже відчуває межі іншої людини, а в стосунках мама/тато — дитина такі батьки не допомагають, а частіше перешкоджають сепарації дитини.

Таким батькам складно підтримувати дитину у тому, щоб спробувати різні гуртки й зрозуміти, що подобається, а що ні, складно відпускати дитину в дружбу з однолітками.

Відповідно в дорослому віці дитині таких батьків складно зрозуміти, чого вона (а не мама чи тато) хоче.

Або може бути відчуття, що кожне своє бажання, потребу потрібно відвойовувати, оскільки в батьківській сімʼї не було навички розмовляти спокійно, домовлятись з урахування потреб всіх учасників.

І щоб відстояти своє потрібно було або конфліктувати, або чим швидше переїхати жити окремо.

В дорослому віці така мама (не обовʼязково це мама, може бути й тато, але чомусь мами частіше так роблять) може приїхати в вашу квартиру без попередження.

І ще вона може мати ключі від вашої квартири, відкрити своїм ключем і навести у вас свої порядки.

Якщо ви спробуєте якось заперечити чи висловити своє невдоволення, то почуєте, що вона ж як краще хотіла, а ви не цінуєте, невдячна(-ий).

Такі люди можуть дотримуватись домовленостей з іншими — друзями, колегами, а з близькими ніби цих меж немає, і вам може бути складно з такими батьками домовитись.

Ви вже прочитали 100500 книг, відвідали купу семінарів про те, як правильно домовлятись.

І речення формулюєте вірно, і потреби озвучуєте, але в цьому місці у батьків спрацьовує і заперечення (я не погана мама, я нічого такого не зробила), і проєктивна ідентифікація (це ти, а не я!).

І ваші очікування, що ви нарешті достукаєтесь до батьків, що вони вас зрозуміють і змінять свою поведінку, розбиваються.

І в результаті вам може бути складно домовлятись з іншими людьми. І в робочих питаннях, і в дружбі, і в стосунках.

Типові труднощі у стосунках

У дорослому житті наслідки цього досвіду проявляються особливо яскраво у близьких стосунках.

Діти батьків із МРО можуть:

• відчувати страх покинутості, страх відторгнення, якщо партнер не підтверджує постійно свою любов;
• не розуміти, що вони — окрема людина зі своїми потребами й бажаннями, адже у дитинстві їхні кордони не поважали;
• зіштовхуватися зі знеціненням власних досягнень або внутрішнім переконанням, що вони завжди не достатньо хороші;
• допускати надмірне втручання батьків у власне життя навіть у дорослому віці, наприклад, мама може без попередження зайти у ваш дім чи диктувати, як вам правильно виховувати ваших дітей, прибирати тощо;
• повторювати знайомі патерни й обирати партнерів з подібною емоційною нестабільністю.

Як почати виходити з цих патернів

Перший крок — це усвідомлення.

Важливо визнати, що той хаос, у якому ви виросли, не був нормою і не ваша вина.

Далі поступово:

• вчитися вибудовувати здорові кордони,
• дозволяти собі власні бажання й почуття,
• вчитися довіряти людям, які проявляють стабільність і повагу,
• навчитись розрізняти людей, яким можна довіряти.

Це може бути складний процес, адже звичні реакції формувалися роками, але маленькими кроками можна здолати великий шлях.

Як налагодити стосунки з батьками з МРО

Не завжди можливо змінити батьків, але ви можете змінити свою позицію у цих стосунках.

Це допоможе зберегти контакт, але водночас захистити себе.

Як вам може допомогти психотерапія

Психотерапія стає важливим ресурсом для дорослих дітей батьків з МРО.

У безпечному просторі з фахівцем ви зможете:

• дослідити свій досвід,
• навчитися розрізняти власні почуття від почуттів, які вам приписували у дитинстві,
• побачити, які патерни повторюються у стосунках,
• поступово формувати новий досвід довіри, стабільності, прийняття.

Це тривалий шлях, але кожен крок дає більше свободи та відчуття, що ви можете будувати власне життя так, як вам потрібно.

«Вирости поруч із батьками з межовим розладом особистості — це складний досвід, який впливає на те, як ви почуваєтесь, як любите, як вибудовуєте стосунки, але важливо пам’ятати, що ви не винні у тому, що було, і ви маєте право на життя без страху й болю.

Усвідомлення минулого, підтримка терапії та маленькі кроки у нових стосунках допоможуть поступово відновлювати внутрішню опору і навчитися жити по-іншому — спокійніше, тепліше й вільніше», — Кіка Світлана, психологиня.

Запрошую на консультацію

Я психотерапевт ППТ, маю спеціалізацію по роботі з МРО, але серед моїх клієнтів також багато людей, які росли з межовими батьками.

І я добре знаю, що з такими батьками чи партнерами не працює формат «А ти просто скажи ось так і ось так».

Так, є певні формулювання, які допомагають в спілкуванні з людьми з МРО, але дуже важливим є внутрішній стан, в якому ви добре знаєте себе, відрізняєте свої бажання від бажань інших, почуваєтесь впевнено і спокійно.

І з цим є більша частина роботи в терапії з дорослими дітьми батьків з МРО.

Звертайтесь, буду рада співпраці!