Сепарація від батьків: що робити, якщо сепарація не відбулася

Сепарація від батьків – це черговий життєвий етап, який потрібно прийняти.

Деякі люди навіть у дорослому віці психологічно залишаються дуже прив’язаними до батьків.

Сепарація – це природній поступовий процес психологічного та фізичного відокремлення дитини від батьків, який починається із трьох років. До цього віку встановлюється зв’язок із турботливим дорослим, створюється відчуття безпеки й довіри.

Відділитися від батьків не означає зіпсувати стосунки. Сепарація — необхідна складова психологічного дорослішання та становлення зрілої особистості.

Етапи сепарації

Перший етап – народження дитини

Він найбільш концентрований, уникнути його неможливо. Дитина народилася і вже відчула, що відокремилася від матері. Якщо вагітність проходила спокійно і без патологій, то є велика ймовірність, що сепарація відбудеться без проблем.

Другий етап – функціональна сепарація

Відбувається приблизно в 1 рік. Дитина починає ходити, уже не так залежить від харчування, яке надає йому мама (мамине молоко або суміш), у неї з’являється бажання автономії.

Третій етап – просторово-часова сепарація

Приблизно в 3 роки. Дитина вміє перебувати з іншими людьми, може певний час самостійно гратися, гостювати у бабусі й дідуся.

Четвертий етап – емоційна та психологічна сепарація

Відбувається в 11-14 років. Тут має місце підлітковий бунт, орієнтація на думку однолітків і авторитетів. Дитина виходить за межі сім’ї. Важливо, щоб батьки у цей час передали їй відповідальність за своє життя.

П’ятий етап – фінансова і побутова сепарація

Відбувається у 18-20 і більше років. В ідеалі процес відбувається взаємно: дитина починає самостійно заробляти, брати відповідальність за свої рішення, а батьки це схвалюють і заохочують.

Цей етап природним шляхом не відбудеться, якщо в попередніх щось пішло не за сценарієм. Тоді етап переноситься на 25-30-40-45 і більше років. В такому випадку пройти сепарацію самостійно не вдасться, знадобиться допомога психолога.

Як самостійно визначити, що сепарація не відбулася?

Дізнатися і визначити, що сепарація залишилася незавершеною, можна і самостійно.

Психологи виділяють такі її характерні ознаки:

• Якщо людина вважає, що зобов’язана батькам, втілює в життя бажання батьків наперекір своїм. Намагається виправдовувати покладені на неї сподівання. Наприклад, «У нас в родині одні юристи, стати співачкою – це надзвичайно легковажно, ти ніколи не станеш співачкою! У нас в родині співачок не було!».
• При прийнятті рішень вона залежить від думки батьків. Перед тим, як вчинити так чи інак, чекає схвалення або дозволу батьків. Не може жити відповідно до свого «правильного уявлення» через те, що батьки з цим не згодні. Не може зробити рішучі кроки, не порадившись з мамою й татом. Наприклад, взяти в іпотеку квартиру, обрати майбутню професію, одружитися або вийти заміж, поміняти нецікаву роботу.
• Якщо «дитина», що виросла, фінансово залежить від батьків, або заробляє небагато, а батьки регулярно підкидають їй енну суму грошей. Підсвідомо це послання зчитується так: «Який же ти невдаха, ти ніколи сам не зможеш заробляти!».
• Батьки не поважають думку дитини, а вона зі свого боку не може або боїться озвучити при них свою думку. Дитяча модель поведінки – спілкування не на рівних «дорослий-дорослий», а знизу вверх, з позиції маленької, слабкої, беззахисної дитини проти авторитетного дорослого.
• Є страх брати відповідальність, робити вибір і приймати рішення самостійно. Проживання з батьками на одній території в зрілому віці, страх не впоратися з побутом самостійно. Людина очікує, що її проблеми замість неї будуть вирішувати батьки або інші люди (родичі, друзі, колеги, чоловік/дружина).
• Є почуття провини щоразу, як висловив батькам свою незгоду грати за їхніми правилами. Або відмовив їм у допомозі, коли батьки здорові та життєздатні і могли б самостійно з цим впоратися.
• Якщо відбуваються регулярні порушення особистих кордонів з батьками. Батьки не поважають особисті кордони дитини і навпаки – не вміє їх відстоювати, причому не тільки в парі діти-батьки, але й з чужими.

Що буде, якщо не перерізати пуповину?

Сепарація – це не тільки фізичне відокремлення від батьків, а й психологічне. При народженні дитині перерізають пуповину і фізично відокремлюють від матері. А відповідальність за те, як і коли відбудеться психологічна сепарація, більшою мірою лягає на плечі батьків.

Але це не означає, що у 18 років потрібно вигнати своє чадо на вулицю, перестати спілкуватися і допомагати. Вся тонкість виховання в тому, щоб за весь період дорослішання дитини м’яко підштовхувати і готувати її до самостійного життя.

Поняття «сепаруватися» не означає, що людині потрібно відокремитися від своїх близьких і родичів, перерізати РОДовий зв’язок. Це всього лиш черговий життєвий етап, який потрібно прийняти

Як сепаруватися від батьків без конфліктів?

Старші покоління часто болісно сприймають новину про те, що їх дитина бажає відокремитися і почати жити окремо від них. Усвідомлюючи це чи ні, у своїх спробах переконати дитину, батьки вдаються до різного роду маніпуляцій.

Як відокремитися від батьків в такому випадку?

Тут вкрай важливо, не розпалюючи конфлікт, зробити це з мінімальними втратами.

Щоб дистанціюватися, і при цьому залишитися з близькими в теплих стосунках, використовуйте наведені нижче стратегії здорової сепарації.

Попрощайтеся з дитинством

У певний період життя психологічну пуповину, що зв’язує нас з батьками, необхідно перерізати. При цьому відпустити потрібно не тільки нещасне, але і щасливе дитинство, що набагато складніше.

Взяти повну відповідальність за своє життя в свої руки. Люди, які не бажають брати відповідальність за своє майбутнє, пасивні, у них відсутнє прагнення досягати мети.

Крім того, людям, які морально залежать від батьків, відчувають складнощі у романтичних стосунках.

Визнати, що батьки впливають на вас

Відбиток роду лежить на кожному з нас, адже ми – це продовження наших батьків. Тут важливо визначити для себе, на який сценарій вас запрограмували. Він веде або до творення особистості, або до її руйнування.

Якщо, слідуючи батьківським настановам, ви відчуваєте, що не йдете своїм шляхом, або він приносить вам дискомфорт, зверніться за допомогою до психолога. Фахівець виявить ознаки і допоможе позбутися від деструктивних установок, закладених у вас батьками.

Відрізняйте батьківську турботу від маніпуляції

Впізнати в батькові маніпулятора складно, особливо, якщо ви вже підпорядковані його впливу.

Протистояти маніпуляціям допоможе окреслення і захист особистих кордонів.

Ось список тривожних дзвінків, які свідчать про те, що пора їх вибудовувати:

• Ви виправдовуєте дії батьків, навіть якщо вони доставляють вам незручності
• Ви не хочете нести відповідальність за свій вибір
• Ви дуже болісно реагуєте на критику, особливо, якщо батько критикує
• Батьки нав’язують вам свою думку і дають поради, про яких ви не просіть
• Батько постійно вас контролює, протягом дня часто дзвонить і вимагає звіту про дії
• Від вас вимагають постійного участі, навіть, якщо здоров’я батьків цілком дозволяє їм обходитися без вашої допомоги
• Ви приносите себе в жертву на догоду матері або батька
• Якщо доводиться відмовляти, ви мучитесь сильним почуттям провини
• Ви вгоджаєте батькам, навіть, якщо терпите від них приниження.

Зрозуміло, допомагати літнім батькам необхідно. Але при цьому не варто забувати і про свої потреби. «Усиновивши» своїх батьків, діти повністю розчиняються в них, забуваючи прожити власне життя.

Змиріться з тим, що не виправдали їх очікувань

Ви ніколи не будете для тата з мамою ідеальними. Це відбувається тому, що саме на вас, своєї дитини, вони проєктують цілі, яких не досягли самі.

Попрацюйте над дитячими образами за потреби

Щоб опрацювати образи на батька чи матір:

• Обговоріть їх вголос
• Визнайте, що у вас з батьками є схожі риси характеру
• Вибачте від душі
• Озвучте для себе власні бажання і цілі на майбутнє
• Дякуйте батькам за те, що дали вам життя і виховали

Переїхавши, позбавтеся від почуття провини

Якщо безпосередня сепарація від батьків вже відбулася, це не означає, що психологічна пуповина обірвана.

Психологи запевняють, що окреме проживання від батьків дорослої дитини йде тільки на користь. Людина усвідомлює свою відповідальність, підвищує рівень внутрішньої дисципліни і починає нову повну перспективу життя.

Від qui.help: як може допомогти психолог

Сепарація від батьків – це складний, але важливий процес. І в ньому важливо мати підтримку.

Психолог допоможе:

• Розплутати складні почуття
• Зняти провину
• Навчитися будувати своє життя без контролю батьків
• Розібратися, де закінчуються нав’язані ролі — і починаєтесь ви

💚 Якщо ви в цьому процесі, психотерапія може підтримати вас. Рекомендуємо проконсультуватися у психологині та авторки статті Тетяни Сімонової або іншого фахівця на сайті.