Як пробачити собі аборт?

Це текст для тих, хто пройшов через аборт і часто живе з тягарем: «Я винна», «Я погана», «Мені не можна бути щасливою».

Почуття провини й сорому можуть здаватися нескінченними, немовби вони охороняють у серці кімнату, куди не можна заходити. Але правда в іншому: відчувати біль — природно, а застрягати у самопокаранні — не обов’язково.

Психотерапевтична практика показує: емоційні реакції після аборту дуже різні. Більшість жінок з часом знаходять стійкість і внутрішній мир, особливо коли отримують підтримку та дозволяють собі прожити горе.

Самопрощення — це шлях до того, щоб відновити зв’язок із собою, визнати свій досвід і поступово повернути собі право на любов і життя.

Як емоційно проживається досвід аборту

Після аборту жінка може відчувати цілий спектр станів: сум, полегшення, провину, сором, гнів, оніміння, тривогу, коливання настрою.

Частина реакцій виникає відразу, інші — хвилями через місяці. Важливо знати, що різноманітність переживань — норма, а не «ознака неправильності».

Окремо також варто сказати про стигму. Вона живиться культурними й соціальними уявленнями «якою має бути жінка» та «що таке материнство», тому чим вищий тиск (з боку середовища чи внутрішнього критика), тим більший ризик затяжної провини.

Але багато жінок, що зробили аборт, вважали його правильним рішенням для себе навіть через роки. Це може бути важливою опорою проти тотального самозвинувачення.

Чому важливо дозволити собі горювати та сумувати

Аборт — це не лише медична подія. Це подія з сенсом у вашій історії. Тому горювання може бути доречним способом надати місце втраті (якою б вона не була для вас).

У психологічному сенсі горе — це рух: від шоку та заперечення до прийняття й інтеграції.

Дозволяючи собі сумувати, ви визнаєте значущість того, що сталося, і даєте емоціям пройти, а не «законсервуватися».

Бажано не ізолюватися, дотримуватися базового ритму життя (сон, харчування, рух), звертатися по підтримку і не боятися просити про допомогу, якщо симптоми тривають довго і заважають щоденності.

Ці підходи універсальні після складних життєвих подій, включно з абортом.

Горювання — це єдиний природний спосіб зняти з плечей зайвий тягар, який робить вас жорсткішою до себе.

Саме ставлення до себе з добротою знижує рівень самокритики, тривоги та депресивних симптомів, допомагає відновлювати внутрішню регуляцію й здорові звички.

На практиці це означає, що ви маєте право відчути біль і водночас сказати собі: «Мені зараз важко, я буду підтримувати себе».

Як пробачити себе за аборт

Самопрощення — це процес і в ньому існують орієнтири, які допомагають не застрягати в нескінченній провині.

Назвіть досвід своїми словами

Необов’язково це робити публічно. Достатньо чесності з самою собою.

• Що для мене сталося?
• Чому я прийняла таке рішення?
• Які обставини тиснули?
• Що було можливим і що — ні?

Важливо розрізнити факт і свою оцінку. Тому що оцінка — це те, чим нас «б’є» внутрішній критик, а він — не завжди той, хто бажає нам хорошого життя.

Відокремте провину від сорому

Провина: «Я зробила щось, про що шкодую». Сором: «Зі мною щось не так, я не така, як треба».

«З провиною ми працюємо через розуміння причин, наслідків і кроків підтримки себе, а сором лікується якістю стосунків з собою та іншими, якістю стосунків зі співчуттям і прийняттям», — Молчанова Юлія, психологиня.

Дозвольте собі погорювати й зробити ритуал прощання

Комусь допомагає лист собі «тоді», комусь — прощальний ритуал (свічка, символ), комусь — молитва або медитація.

Сенс не у формі, а в тому, що ви визнаєте вагу події, що трапилась у вашому житті й власне право йти далі.

Ведіть внутрішній діалог у тоні самодоброзичливості

Самоспівчуття — це такі конкретні мікрокроки до внутрішнього ладу.

• Звичка звертатися до себе так, як ви звернулись би до близької подруги, зупиняючи її «чорне дзеркало» самоосуду;
• Практикувати дихання/заземлення, коли підіймається хвиля емоцій;
• Писати собі підтримувальні листи або казати підтримуючі слова.

Такі звички значно підвищують емоційну стійкість і покращують стан психічного здоров’я.

Перевіряйте переконання — чиї вони?

Часто ми носимо у собі голоси сім’ї, культури, релігійної спільноти, партнерів.

Корисно запитувати: «Чи справді це моє? Чи це звучить як чужий голос? Що я — доросла — думаю про себе зараз?»

Така перевірка повертає нас в нашу реальність.

Оберіть коло безпечних людей

Самопрощення набагато важче дається в ізоляції.

Підтримка може бути не лише приватною, з близькими людьми, але й професійною як психотерапія та групи підтримки.

В Україні діють мобільні команди психосоціальної допомоги та служби, до яких можна звернутися конфіденційно.

Дбайте про тіло

Сон, харчування, помірна фізична активність, вода, прогулянки — базові потреби, але саме вони повертають відчуття «Я керую хоч малим шматочком свого життя, але керую!».

Державні та громадські ініціативи з ментального здоров’я в Україні систематично наголошують на простих рутинах як якісних опорах у стресі.

Як психотерапія підтримує процес самопрощення після аборту

Сам факт аборту травмує не як сама подія, а як сила поєднання факторів: можливі попередні труднощі зі здоров’ям, обставини, насильство, брак підтримки, втрата, деколи втрата надії.

Терапія працює саме з цим. Психотерапія — це безпечний простір, де можна говорити про те, про що важко сказати будь-кому.

Вона допомагає:

• Розділити свої переживання. Почути: «Те, що ви відчуваєте, зрозуміло й нормально у вашому контексті». Зменшення важких емоцій — це головний ключ до руху вперед.
• Дослідити систему переконань і помітити внутрішнього критика. Можна виявити джерела своїх суворих оцінок, переписати непрацюючі правила (наприклад, «Я не маю права на щастя») та поступово розвивати самоспівчуття як навичку.
• Прожити горе в темпі, який підходить саме вам. Знайти форму прощання і завершення того, що не було завершено, щоб не повертатися до цього постійно.
• Відновити контакт із тілом та повсякденням. Дихальні практики, заземлення, рух, планування малих кроків — усе це повертає відчуття впливу на власне життя.

Ви можете не погоджуватися з усім, що прочитали. Але важливіше, щоб у вас з’явилося бажання пройти цей період з мінімумом психоемоційних та фізичних втрат.

Самопрощення — це така доросла турбота про себе, яка може бути виражена в словах «Я маю право на підтримку та маю право жити далі».

Запрошую на консультацію

Якщо відчуваєте, що зробити це самостійно важко — я запрошую вас у терапію.

Ми працюватимемо в темпі, який витримує ваші почуття, дамо місце суму, приберемо надмір жорстких оцінок, повернемося до тіла й до повсякденних опор, а також навчимо внутрішній голос говорити з вами з повагою.

Багато жінок проходять цей шлях — від безнадії до спокійного та чутливого ставлення до себе. І ви теж варті любові та турботи.