Питання до дитячого психолога: з чого почати розмову про дитину (і не тільки)

Хочеться зазначити, що назву цієї статті придумала не я. Але мені захотілося на неї відповісти.

Саме формулювання питання «з чого почати розмову» свідчить про чимале занепокоєння, яке відчувають батьки, коли виникає потреба звернутися до дитячого психолога.

Виникає відчуття, ніби похід до дитячого психолога — це певний іспит, який треба не провалити.

Насправді батьки нерідко відчувають тривогу, оскільки зверненню до психолога часто передують значні зусилля щодо вирішення проблем дитини, звернення до лікарів або педагогів, тому це часом сприймається як власна батьківська поразка.

Це трапляється через надмірні очікування з боку оточення і з боку самих же батьків.

Ідеальне батьківство — це шкідливий міф, і звернення по допомогу завжди доречне.

І користуючись нагодою, я хочу не лише дати рекомендації щодо розмови з дитячим психологом, але і підсвітити, яким чином зробити таке співробітництво максимально ефективним.

Що варто знати батькам про дитячого психолога

Дитячий психолог — це не прокурор, не критик, не гуру, не конкурент, не аніматор.

Це спеціаліст, який володіє знаннями про природу дитинства, труднощі, які можуть в ньому виникати, а також про батьківство і сім’ю.

Він/вона вміє спостерігати та слухати, грати в керовані ігри, доречно застосовувати діагностичні, корекційні та терапевтичні техніки, може оцінити те, що відбувається, і допомогти покращити ситуацію.

Суттєвою специфікою звернення до дитячого психолога є те, що звертаються по суті двоє як єдине ціле: дитина та дорослий, що її супроводжує.

Дитина найчастіше не приймає свого самостійного рішення звернутись до психолога, не робить відповідних організаційних дій, не оплачує роботу психолога.

Але — і це дуже важливо — дитина є повноцінним учасником емоційної взаємодії. Дитина будує зв’язок з психологом, саме з нею відбувається ключова робота психолога і вона беззаперечно є стороною терапевтичного альянсу.

Водночас дорослий, який привів дитину, ніби не заявляє напряму власних скарг, але він створює умови, за яких зміни в принципі можуть відбутися.

Це означає те, що дорослий є також обов’язковою частиною терапевтичного альянсу в роботі дитячого психолога.

В ідеальному варіанті психолог очікує від дорослого довіри, партнерства, уваги до інформування, виконання рекомендацій та готовність до посильних змін у собі та у життєвій ситуації (за потреби).

Цілком прийнятний також варіант, коли дорослий не бере активно участі в роботі сам, але принаймні приводить дитину та оплачує роботу спеціаліста.

Поганими сценаріями співробітництва з дитячим психологом є недовіра з боку батьків, тотальне незацікавлення, підозрілість, конкуренція і, особливо, раптове припинення роботи. Це може бути дуже травматичним досвідом для дитини.

Дитина — це продукт функціонування середовища, в якому вона зростає

Чим менше дитина, тим більш суттєвий вплив на неї чинить навколишнє середовище.

Насправді не так багато є випадків, коли носієм проблем є сама дитина. Це скоріше випадки вродженої нейровідмінності, індивідуальна травматизація дитини, дуже виражені вроджені особистісні риси.

Середовище, в якому росте дитина, буде для дитячого психолога не меншим, а часом і більшим фокусом уваги, ніж сама дитина. І тут буде вкрай важливою робота з дорослими.

Вона може відбуватися у вигляді регулярних зустрічей, бесід, роз’яснень, коментарів.

Ба більше, якщо ви зустрінетесь з рекомендацією дитячого психолога про психотерапію для мами або тата, варто до цього прислухатися, адже зміни в батьках (а відтак у сімейній системі) можуть стати значно більш потужним терапевтичним фактором, аніж робота психолога з дитиною.

Якщо ви вже знайшли час і бюджет для звернення до психолога, спрямування цих ресурсів на своє здоров’я та душевний добробут часто є кращим варіантом і для вас, і для дитини.

Існують дитячі психологи різних спеціалізацій

Є нейропсихологи, корекційні психологи, поведінкові або психодинамічні психотерапевти, травматерапевти тощо.

Не так просто в цьому розібратися, якщо ви не фахівець. Але досить хорошим способом зорієнтуватися є зазначення психологу, з яким запитом ви хочете до нього звернутися.

Психолог сам вам відповість, чи працює він з такою категорією проблем, і якщо ні, імовірно порадить колегу з відповідними компетенціями.

«Не соромтесь спитати психолога чи працює він з вашою проблематикою і в якому напрямі психотерапії він це робить. Грамотний фахівець простими словами висвітлить вам своє бачення проблеми та свою стратегію її подолання», — Бурлай Ольга, психологиня.

Що розказати про дитину і як буде відбуватися зустріч

Насправді це питання, що не потребує особливої підготовки. Психолог сам розпитає вас про те, що його буде цікавити. Але деякі питання він поставить вам неодмінно.

Перш за все, він спитає про причину вашого звернення.

Психологу важливо почути ваш запит, у чому ви вбачаєте проблему (або не ви, а оточення), яку підозрюєте причину і яких змін очікуєте.

Дуже імовірно, що психолог спитає про ранні періоди життя дитини: перебіг пологів, чи було грудне вигодовування, чи в нормальні терміни відбувалися розвиткові зміни, чи були якісь особливості. Тож за потреби ці моменти можна освіжити в пам’яті.

Обов’язково психолог спитає про поточні обставини життя та про важливі події в житті дитини та її оточення.

Деякі психологи цікавляться станом батьків та тим, як самі батьки справляються у поточних обставинах.

Деякі психологи будуть задавати вам питання протягом бесіди, а деякі можуть запропонувати вам заповнити анкету з питаннями.

Деякі психологи можуть запропонувати вам окрему зустріч без дитини для поглибленої бесіди та встановлення контакту, а вже потім запросити вас з дитиною.

Будь-який психолог обов’язково буде спостерігати за вашою взаємодією з дитиною в кабінеті, а також за тим, як вона поводиться без вас.

По-різному може відбуватися і робота за батьками. В якихось випадках батьківські зустрічі потрібні рідко, в якихось часто.

У деяких випадках психолог запросить вас на спільну сесію, особливо коли буде важливою взаємодія між дитиною та вами.

Також варто знати, що завданням дитячого психолога є не лише безпосередня терапія дитини, але і навчити батьків, як їм поводитись, щоб коригувати проблеми дитини поза кабінетом.

Різною також може бути тривалість роботи з дитячим психологом.

Якщо йдеться про психотерапію, то вона може тривати місяці, але при цьому йдеться про пропрацювання причин симптомів та якісний супровід дитини у складних ситуаціях.

Фокусована терапія — в тому числі на травмі — може бути коротшою і тривати десяток-два сеансів. В цьому випадку завдання спеціаліста скоріше полягає в тому, щоб навчити дитину і сім’ю прийомам самодопомоги.

Існує і варіант консультативної роботи, яка також може бути дуже помічною.

Частіше за все вона триває 3–4 зустрічі, які охоплюють знайомство з проблемою, з’ясування того, як її бачать дорослі та сама дитина, та надання відповідних рекомендацій, насамперед батькам.

Оптимальним видом роботи з дитиною до підліткового віку є очна робота в кабінеті, але реалії нині такі, що великого розвитку набув онлайн-формат.

Багато фахівців перенесли свої техніки у віртуальний простір, і практика показує, що ця робота не менш ефективна (за умови, коли це прийнятно для дитини).

Від qui.help: запрошуємо на консультацію

Звернення до дитячого психолога — це відповідальний крок і готовність подивитися ширше, побачити зв’язки, які не завжди очевидні, і дати дитині (та собі) можливість на зміни.

Якщо ви впізнали себе у цьому тексті, відчуваєте тривогу, сумніви або просто хочете краще зрозуміти свою дитину — ви можете записатися на консультацію до авторки цієї статті або до інших психологів нашої спільноти.

Ми працюємо з різними запитами: від поведінкових труднощів до тривожності, адаптаційних криз та сімейних конфліктів. Формат — очний або онлайн.

Перший крок — це розмова. І вона може стати початком змін.