Суб‘єктивний світ межових переживань

Про межовий розлад (Borderline Personality Disorder) сказано та написано дуже багато.

Здебільшого, автори статей опираються на переліки симптомів, які констатують діагноз межового розладу особистості, ігноруючи субʼєктивний вимір переживань людини з таким розладом.

У цій статті я хочу розгорнути зсередини, наче кадр з фільму чи сторінку з книги, сцену межових переживань і описати її.

Від раю до пекла

Уявіть собі, що ви на відпочинку, десь на узбережжі Адріатичного моря.

Море безкрає, вода то відпливає, то припливає. Ваше тіло торкається теплого пісочного оксамиту. Ви думаєте, що тут можна знімати рекламу для «Баунті».

І ось у зовсім несподіваний і раптовий момент море стає все бурхливішим та бурхливішим аж до моменту, коли хвилі починають заводити самбу, пісок періщить в обличчя, небо затягує сіро-синьо-чорним жгутом, починає лити дощ і від чудового і мирного пляжу та відпочивальників не залишається нічого, окрім переляку і квапливого порятунку.

Приблизно так різко відбувається перемикання між емоційними станами людини, що знаходиться в епіцентрі межового переживання — від радості та спокою, безкрайньої любові до безкрайньої злості, шквалу, гулу та сигналу «SOS».

Обʼєкт, на який спрямовані інтенсивні почуття — любові, заздрості, злості, роздратування, смутку, звинувачення чи провини, сорому — коливається у сприйнятті людиною між добрим і життєдайним, необхідним для життя та жахливим, темним, збайдужілим і холодним.

Мабуть, одним із найбільш цілющих досвідів, які можна отримати у терапії — це присутність іншої людини, якій можна показати цю бурю і яка стабільно переживе її разом з пацієнтом.

Чому так стається?

Можна так сказати, що вміння переживати інтенсивні афекти — це така ж навичка, як-от грати у дартс.

Психіка, як і мʼяз, має здатність тренуватись, навчатись.

«Якщо у дитинстві дитина не мала досвіду, коли хтось з дорослих був із нею, підтримував її та намагався витримати ураган почуттів в обставинах, коли дитині складно і важко, коли її світ складається поки тільки з двох тонів — чорного і білого — то у дорослому віці людині буде складно самостійно розпізнавати, пояснювати та регулювати не тільки свої афекти, але також і розуміти афекти інших людей». — Ростислав Сидорчук, психолог

Коли ж важливий дорослий розуміє переживання дитини та знаходить слова для їх опису і місце у своїй душі, щоби торкнутись їх та пережити, то психічне життя, яке у дитинстві скоріше ближче до пазла, аніж до монолітного і цілісного формування, наче склеюється у єдину вісь, багатовимірну картину, зіткану з цілої палітри та персонажів — як на полотнах Босха.

Межова структура організації особистості зосереджена довкола центрального конфлікту, який описав Мастерсон (1976): коли людина відчуває близькість з іншими людьми, то її охоплює паніка, бо вона боїться тотального контролю та поглинання.

Коли ж людина є сама зі собою, то вона почуває себе травматично покинутою.

Отже, ми маємо ситуацію, у якій людина страждає від того, що дуже сильно любить, але і страждає від цієї любові.

Культурні репрезентації межових переживань

Завдяки мові творчості межові переживання мають шанс на символізацію.

Кіно, література, театральні вистави — усе, що Вам до вподоби — сповнені численних історій, коли персонаж постає у ситуації, де старі навички адаптації не допомагають, а нові ще не виникли.

Завдяки психічному процесу ідентифікації та емпатії кожен з нас може знайти себе на сторінках будь-якої талановито написаної книги.

Фільм «Вічне сяйво чистого розуму»

Ця стрічка зображує двох людей, які закохані одне в одного до такої міри, що особисті межі між ними руйнуються. Вони стають одним цілим, зливаючись в одну людину, одночасно переживаючи цикли взаєморуйнування, втеч та повернень.

Фільм «Бійцівський клуб»

У цьому фільмі інтеграція полярностей, добрих та тіньових рис висвітлена дуже наочно через розщеплення персонажа на Оповідача та Тайлера Дердена.

Один з них осмислює і розповідає історію, а інший переживає, діє, перетворює. Нерідко у цьому нелегкому процесі інтеграції зʼявляються деструктивні імпульси.

Психотерапія діє так, що до активної частини особистості, яка переживає події, додається частина, що спостерігає. Оповідач і Тайлер Дерден стають одним цілим.

Роман «Сторонній»

У цьому романі Камю висвітлюється інша притаманна риса межовому переживанню. Зрештою, увесь екзистенціалізм як стиль описує людину на межі.

У цій книзі головний герой бореться з бездонним почуттям порожнечі, з відсутністю своєї ідентичності. Його відстороненість, збайдужілість до життя є способом справитись зі складною реальністю, у якій він почуває себе за бортом, викинутим.

Запрошую на консультацію

Спосіб реагувати на події, розпізнавати власні почуття і значення дій, а також інших людей, отримати досвід безпечної та надійної привʼязаності, а також силу витримувати інтенсивний світ своєї душі, може допомогти індивідуальна або групова психотерапія.

Поза тим, надійні й теплі стосунки з людьми — романтичні, сімейні або дружні — можуть мати цілющий вплив. Також з віком усі люди стають розумнішими, можливо, навіть більш виваженими.

Запрошую до себе на консультацію, якщо стаття Вам відгукнулась.