logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 30.06.2025
  • 24.06.2026
  • 3 хв
  • 1592

Тест на післяпологову депресію

Батьківство Депресія Психологічні тести
Батьківство
Немовля в позі ембріона, навколо — сум, анкета й зв’язані емоції. Ілюстрація до теми післяпологової депресії та тесту від платформи qui.help.

Народження дитини – подія, що змінює життя, але за радістю материнства може ховатися те, про що рідко говорять уголос: виснаження, тривога, відчуття провини, смутку, повної емоційної порожнечі, злість.

Ці переживання – не показник того, що ви погана мати або щось робите не так. Це можуть бути симптоми післяпологової депресії.

За різними даними, післяпологову депресію переживає від 10 до 17% жінок. Це приблизно кожна сьома мама.

Попри поширеність, розлад часто залишається непоміченим. Іноді жінки самі не можуть пояснити, що з ними відбувається, бо від них чекають щастя, а не сліз.

Ба більше, післяпологову депресію можуть переживати й чоловіки – партнери матерів – особливо якщо вони залучені до догляду за дитиною, мають високий рівень стресу, не сплять або самі мають депресивні схильності.

«Сумно, але ж це нормально після пологів», «інші витримують», «давай зберися і доглядай дитину нормально». Такі думки та слова відкладають звернення по допомогу.

Тому ми створили цей тест на післяпологову депресію, щоб допомогти вам краще розпізнати свій стан і не залишатися наодинці.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

⚠️ Важливо: тест не ставить діагноз. Його мета – дати вам орієнтир, щоб оцінити свій стан і допомогти вирішити, чи варто звернутися до фахівця. Якщо результати викликають занепокоєння, будь ласка, зверніться до свого сімейного лікаря, психотерапевта чи психіатра.

Для кого цей тест

  • Для жінок у період вагітності та протягом першого року після пологів, які помічають тривожні зміни у настрої, тривогу, сильну втому.
  • Для мам, яким важко радіти материнству або які почуваються винними за свої емоції.
  • Для жінок, яким складно встановити зв’язок із дитиною, або які відчувають, що не справляються.
  • Для чоловіків, які стали батьками й помічають у себе постійну втому, дратівливість, емоційну пригніченість, відчуження.
  • Для партнерів, які хвилюються за емоційний стан мами або себе, але не знають, як розібратися в тому, що відбувається.

Як працює тест на післяпологову депресію

Тест містить 15 питань, адаптованих до найпоширеніших симптомів післяпологової депресії, які відзначають фахівці у сфері перинатального психічного здоров’я.

Запитання охоплюють емоційний стан, тілесні прояви, зв’язок із дитиною, нав’язливі думки, самооцінку та рівень виснаження.

  • Оцінка на п’ятибальній шкалі («ніколи» → «майже завжди») за останні 2 тижні.
  • Результат бачите одразу.
  • Відповіді залишаються анонімними. Ми не збираємо ваші особисті дані.
Вам важливо знати, що цей тест – не оцінка вашої батьківської спроможності. Це турбота про ваш внутрішній стан. Ви не зобов’язані бути ідеальними. Важливо бути живими, чутливими до себе й малюка і мати підтримку.

Що далі, якщо результати насторожили?

Навіть якщо ви не очікували таких відповідей – це сигнал, що вам зараз важко.

Ось що ви можете зробити вже зараз:

  • Зверніться до фахівця. Сімейний лікар або акушер-гінеколог – перша ланка допомоги.
  • Поговоріть із партнером чи близькою людиною, якій довіряєте. Не варто нести все в собі самотужки.
  • Поговоріть із психотерапевтом. За потреби, зверніться до психіатра.
  • Попросіть допомоги у догляді за дитиною. Ви маєте право на відпочинок і відновлення.
  • Не знецінюйте свої емоції. Післяпологовий період – це величезне фізичне та психологічне навантаження під час цього періоду змін і адаптації.
Якщо у вас виникають думки про самопошкодження собі або дитині, або з’являється сильне відчуття безвиході, будь ласка, не залишайтесь з цим наодинці. Зверніться до лікаря або зателефонуйте на гарячу лінію підтримки.

Як психотерапія підтримує мам і тат

  • Допомагає зрозуміти природу переживань.
  • Навчає регулювати тривогу й нав’язливі страхи за себе й дитину.
  • Показує, як відновлювати ресурс маленькими кроками.
  • Працює зі стосунками в парі: розподіл обов’язків, відверті розмови про потреби.
  • Допомагає розібратися в емоціях. У вас може бути і радість, і виснаження, і злість, і страх – усе це нормально. Психотерапевт не засуджує, а допомагає зрозуміти, що з вами відбувається.
  • Повертає відчуття себе. У новому батьківстві легко втратити контакт із собою. Терапія – це місце, де можна знову почути себе, не лише «маму» чи «тата».
  • Зменшує провину й сором. Замість «я погана мама» чи «мені не можна втомлюватися», з’являється співчуття до себе й більше внутрішньої опори.
  • Допомагає впоратися з нав’язливими думками. Такі думки часто лякають. Спеціаліст допоможе прожити й зменшити їхню силу.
  • Підтримує у відновленні стосунків із партнером, рідними і з дитиною. Навіть якщо вам важко встановити емоційний зв’язок, це можна змінити.
  • Дає простір для турботи про себе. Бо батьківство не скасовує того, що ви – людина.

На сайті qui.help ви можете знайти потрібних спеціалістів: психотерапевтів і перинатальних психологів, що працюють із запитом післяпологової депресії.

Як працює запис до психолога на qui.help?

  • Ви шукаєте самостійно свого спеціаліста з допомогою фільтра.
  • Обираєте за досвідом, спеціалізацією і як підкаже вам серденько.
  • Записуєтесь на консультацію у зручний для вас час – онлайн або очно.
  • Фінально у чаті з фахівцем обговорюєте деталі зустрічі.
  • Оплата фахівцю напряму.
Свого психотерапевта можна знайти тут
Обрати фахівця
Психотерапевтична сесія на qui.help

Сподобалась стаття? 👉

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“Батьківство”
Соломія
Соломія, 30 років • 25.09.2026 13:53
Не можу прийняти , картаю себе

Хочу звернутися саме до психологів за порадою, бо я вже не розумію, як правильно переосмислити те, що сталося.

Після народження донечки зі мною сталася дуже стресова для мене подія, на якій я сильно зациклилася. Я ніби випала з нормального життя на кілька місяців. Дитину я дуже любила, доглядала, була постійно поруч, але через свій стан дуже мало її фотографувала і знімала на відео.

І тепер я не можу собі цього пробачити.

Мені болить саме тому, що я настільки сильно люблю свою донечку. Я так хотіла зберегти її маленькою — кожен період, як вона змінювалася, наші моменти разом. А тепер у мене відчуття, ніби одна подія забрала всю мою увагу й украла в мене частину того часу, який мав бути одним із найщасливіших у моєму житті.

Я вже близько двох місяців приймаю антидепресанти. Стало трохи легше — я вже не провалююся в цей біль настільки глибоко, як раніше. Але сама думка нікуди не зникла. Вона все одно з’їдає мене зсередини, особливо коли я дивлюся на свою дитину, яку так сильно люблю, і думаю, наскільки сильно хотіла б мати більше спогадів про неї зовсім маленьку.

Я розумію головою, що минуле неможливо повернути. Але емоційно не можу цього прийняти. І я не хочу, щоб мене просто переконували, що «фото неважливі», бо для мене вони важливі.

Я хочу навчитися визнавати, що мені справді шкода втрачених кадрів, але перестати сприймати це як втрату частини материнства і карати себе за це щодня.

Психологи, підкажіть, будь ласка: як переосмислюють те, чого вже неможливо змінити? Як перестати дивитися на перші місяці своєї дитини тільки через думку «я втратила цей час» і знову побачити в них те, що насправді було — мою дитину, мою любов до неї і те, що я весь цей час була поруч?

236 7
Ірина
Ірина, 29 років • 12.09.2026 16:03
Не можу собі пробачити і зрозуміти що буду жити без цього.

Майже до 3 місяців донечка часто була в антицарапках, і тепер, коли я дивлюся на її фото та відео того періоду, мене дуже болить, що я не бачу її маленьких ручок.

Особливо мене мучить думка про дошку/колаж із фотографіями по місяцях. Я уявляла, що зроблю таку дошку на рік, але тепер дивлюся на фото за перші місяці й мені здається, що дитина на них виглядатиме ніби «без рук», бо ручки заховані в антицарапках. Від цієї думки мені стає дуже боляче.

Я постійно думаю: навіщо я їх одягала, чому не знімала хоча б для фотографій, чому тоді не подумала, наскільки важливими для мене будуть ці маленькі ручки на фото. Я розумію, що минуле вже неможливо змінити, але саме це й мучить найбільше. Мені здається, що я власноруч зіпсувала частину дуже цінних для себе спогадів.

Я хочу зрозуміти, як із цим працювати саме в терапії. Як навчитися дивитися на ці фотографії без цього болю і самозвинувачення? Як прийняти, що вони вже такі й інших фотографій того віку не буде? І як перестати постійно повертатися до думки, що я мала зробити інакше?

996 20
Elvira
Elvira, 30 років • 19.07.2026 21:20
Чи потрібно звертатись до психіатра?

Мені потрібна допомога, тому що вже тривалий час близько 8 місяців я я не можу впоратися з однією темою, яка повністю займає мої думки.

Після народження дитини та низки стресових подій у мене з’явилася дуже сильна зацикленість на фотографіях і відео доньки, особливо її перших місяців життя. Я справді зробила менше фотографій і відео, ніж хотіла, і тепер не можу перестати про це думати. Я постійно повертаюся до думок про те, що могла фотографувати більше, могла зробити це якісніше, могла по-іншому одягати дитину або зберегти більше спогадів.

Я можу багато разів прокручувати в голові одні й ті самі ситуації, аналізувати їх, шукати, що можна було зробити інакше, і звинувачувати себе. Хоча я розумію, що минуле вже неможливо змінити, мозок ніби не дозволяє відпустити цю тему.

Мене особливо тригерять фотографії та відео інших дітей, немовлята приблизно того ж віку, а також власні фото доньки. Це викликає сильний жаль, смуток, почуття провини та думки, що я недодала своїй дитині важливих спогадів.

Раніше до цього додавалася сильна тривога. Зараз тривога стала меншою, але залишилися нав’язливі думки, постійне повернення до цієї теми, смуток і глибоке відчуття втрати. Через це мені важко повноцінно насолоджуватися материнством і жити теперішнім.

Я хочу зрозуміти, який це може бути розлад, чи можуть мої симптоми відповідати післяпологовій депресії, обсесивно-компульсивному розладу або іншому стану, і яке лікування буде для мене найефективнішим.

Моя головна мета — перестати бути постійно “застряглою” в минулому, прийняти те, що вже сталося, перестати нескінченно себе звинувачувати й знову отримувати радість від життя та материнства.

1537 27
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту