logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 29.04.2025
  • 30.06.2026
  • 4 хв
  • 1553

Единбурзька шкала післяпологової депресії

Батьківство Депресія Психологічні тести
Батьківство
Ілюстрація виснаженої мами, яка годує немовля грудьми. Жінка виглядає розгубленою та емоційно перевантаженою, на темному фоні з хвилястим контуром, що символізує внутрішню ізоляцію чи післяпологову депресію. Угорі — логотип qui.help. Бажаєш, можу також допомогти з варіантом підводки для цієї теми чи формулюванням до посту.

Близько 20% жінок та 10% чоловіків після народження дитини переживають післяпологову депресію, але багато хто не звертається по допомогу, бо не розпізнає свого стану або боїться суспільного осуду.

Також батьки можуть не розпізнавати межу між післяпологовою депресією, «baby blues» та непростим, але природним етапом адаптації.

Единбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS) – один із найнадійніших інструментів самотестування, який допомагає оцінити емоційний стан жінки або партнера.

⚠️ Важливо: тест має виключно інформаційний характер. Ваші відповіді нікуди не передаються. Ніхто, окрім вас, не дізнається про результати. Він допомагає вам краще зрозуміти свої емоції та самопочуття, але не є медичною або психологічною діагностикою.

Також він не замінює консультацію з фахівцем. Тільки психіатр може точно оцінити ваш стан.

Що таке Единбурзька шкала післяпологової депресії?

Единбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS – Edinburgh Postnatal Depression Scale) – це науково підтверджений метод оцінки емоційного стану жінок під час вагітності та після пологів, який використовується лікарями та психологами у всьому світі.

Автори шкали – британські психіатри та дослідники Джон Кокс, Дж. Холден та Р. Саговскі. Вона була розроблена у 1987 році для виявлення депресивних станів у породіль.

EPDS – це не діагностичний, а скринінговий тест, створений для швидкого вияву, чи потрібна подальша діагностика в цьому напрямку (або в інших).

Тобто його результати можуть вказувати на можливі ознаки післяпологової депресії, але тільки лікар може поставити точний діагноз.

Кому рекомендується проходити EPDS?

  • Жінкам під час вагітності та після пологів (до 12 місяців після народження дитини). Післяпологова депресія може розвиватися не тільки одразу після пологів, а й у перші місяці життя дитини.
  • Чоловікам-партнерам. Приблизно 1 із 10 чоловіків стикається із симптомами післяпологової депресії, тому тест також може бути корисним для оцінки їхнього емоційного стану.

Тест краще пройти повторно через 2–4 тижні, якщо ваш стан змінюється або ви хочете оцінити динаміку.

Зверніть увагу на ці симптоми: 

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

  • Якщо у вас чутливий або нестабільний емоційний стан після пологів.
  • Якщо ви помічаєте у себе сильну втому, зміни сну, тривожність, апатію або роздратування.
  • Якщо ви відчуваєте себе відірваною від дитини або сумніваєтеся у своїх материнських здібностях.
  • Якщо у вас з’являються думки про власну неспроможність.
  • Якщо з’являються думки про небажання жити.

Якщо хоча б один із цих пунктів вам знайомий, цей тест допоможе краще зрозуміти, що відбувається.

☝️ Особливу увагу слід звернути, якщо у вас були думки про заподіяння шкоди собі або дитині. Це не означає, що ви погана мама – це сигнал про те, що вам потрібна підтримка.

Як працює тест?

  • У тесті 10 запитань, які стосуються вашого самопочуття протягом останніх 7 днів. Не лише сьогодні.
  • Ви обираєте варіант відповіді, який найточніше описує ваш стан.
  • Кожна відповідь має свій бал. Підсумкова оцінка допомагає оцінити ймовірність післяпологової депресії.
Якщо ви проходите цей тест на нашому сайті, то ми гарантуємо анонімність. Ми нікуди не передаємо ваші відповіді, і ніхто не дізнається, хто саме проходив тест.

Як читати результати тесту?

  • 1–9 балів – Мінімальна вірогідність післяпологової депресії. Ваш стан може містити певні ознаки стресу чи втоми, але вони ймовірно короткотривалі та не заважають повсякденному життю. Якщо ці симптоми не минають протягом 2-х тижнів або посилюються, варто звернути більше уваги на свій емоційний стан.
  • 10–12 балів – Середня вірогідність післяпологової депресії. Ваші відповіді можуть вказувати на виражену втому, тривожність або пригнічений настрій. Рекомендується повторити тест через 2 тижні та стежити за змінами у самопочутті.
  • 12+ балів – Висока ймовірність післяпологової депресії. Ваші відповіді вказують на виражені симптоми депресивного стану, які можуть потребувати додаткової уваги. Рекомендується звернутися до психіатра, психотерапевта або лікаря для подальшої оцінки стану та можливого підбору підтримувальної терапії.

Ще раз нагадаємо, що цей тест не ставить діагноз, але його результати можуть бути корисним сигналом для того, щоб приділити увагу своєму самопочуттю.

Що робити далі?

  • Якщо ваші відповіді показали незначні зміни настрою – це природна реакція на адаптацію до нового етапу життя. Важливо дозволяти собі відпочинок, приймати допомогу та не вимагати від себе ідеального функціонування.
  • Якщо ви помітили тривожні ознаки – зверніть увагу на своє самопочуття. Турбота про базові потреби, як-от сон, харчування, рух і спілкування, може полегшити стан. Важливо дати собі дозвіл на підтримку – розмову з близькими, перепочинок, консультацію з фахівцем.
  • Якщо ваш стан суттєво впливає на життя – це сигнал, що вам може знадобитися професійна допомога. Післяпологова депресія – це не ваша провина і не показник слабкості, а стан, який можна полегшити з підтримкою спеціаліста.

Поговоріть про своє самопочуття з психотерапевтом або лікарем. Допомога доступна, і вона може зробити цей період легшим.

Материнство – це велике навантаження, і турбота про себе є такою ж важливою, як і турбота про дитину. Ви не самі, і підтримка є.

Як можуть допомогти психотерапевти qui.help?

На qui.help ви можете швидко знайти свого спеціаліста, що працює з післяпологовою депресією та емоційною підтримкою молодих мам.

Психотерапія – це не про те, що ви робите щось неправильно. Це про можливість говорити відкрито, без осуду, знайти нові ресурси та відчути підтримку в момент, коли вона найбільше потрібна.

Спеціаліст допоможе вам розібратися у своєму стані, знайти способи полегшити симптоми депресії, втому, тривожність або почуття самотності, які можуть супроводжувати післяпологовий період.

Як це працює?

  • Ви шукаєте самостійно свого спеціаліста з допомогою фільтра.
  • Обираєте за досвідом, спеціалізацією і як підкаже вам серденько.
  • Записуєтесь на консультацію у зручний для вас час – онлайн або очно.
  • Фінально у чаті з фахівцем обговорюєте деталі зустрічі.
  • Оплата фахівцю напряму.
Свого психотерапевта можна знайти тут
Обрати психотерапевта
Психотерапевтична сесія на qui.help
  1. J L Cox, J M. Holden, R Sagovsky – 1987 The Edinburgh Postnatal Depression Scale (EPDS)
  2. Levis, B., Zelalem Negeri, Sun, Y., Benedetti, A., & Thombs, B. D. (2020). Accuracy of the Edinburgh Postnatal Depression Scale (EPDS) for screening to detect major depression among pregnant and postpartum women: systematic review and meta-analysis of individual participant data. BMJ, m4022–m4022. https://doi.org/10.1136/bmj.m4022 ‌

Сподобалась стаття? 👉

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“Батьківство”
Соломія
Соломія, 30 років • 25.09.2026 13:53
Не можу прийняти , картаю себе

Хочу звернутися саме до психологів за порадою, бо я вже не розумію, як правильно переосмислити те, що сталося.

Після народження донечки зі мною сталася дуже стресова для мене подія, на якій я сильно зациклилася. Я ніби випала з нормального життя на кілька місяців. Дитину я дуже любила, доглядала, була постійно поруч, але через свій стан дуже мало її фотографувала і знімала на відео.

І тепер я не можу собі цього пробачити.

Мені болить саме тому, що я настільки сильно люблю свою донечку. Я так хотіла зберегти її маленькою — кожен період, як вона змінювалася, наші моменти разом. А тепер у мене відчуття, ніби одна подія забрала всю мою увагу й украла в мене частину того часу, який мав бути одним із найщасливіших у моєму житті.

Я вже близько двох місяців приймаю антидепресанти. Стало трохи легше — я вже не провалююся в цей біль настільки глибоко, як раніше. Але сама думка нікуди не зникла. Вона все одно з’їдає мене зсередини, особливо коли я дивлюся на свою дитину, яку так сильно люблю, і думаю, наскільки сильно хотіла б мати більше спогадів про неї зовсім маленьку.

Я розумію головою, що минуле неможливо повернути. Але емоційно не можу цього прийняти. І я не хочу, щоб мене просто переконували, що «фото неважливі», бо для мене вони важливі.

Я хочу навчитися визнавати, що мені справді шкода втрачених кадрів, але перестати сприймати це як втрату частини материнства і карати себе за це щодня.

Психологи, підкажіть, будь ласка: як переосмислюють те, чого вже неможливо змінити? Як перестати дивитися на перші місяці своєї дитини тільки через думку «я втратила цей час» і знову побачити в них те, що насправді було — мою дитину, мою любов до неї і те, що я весь цей час була поруч?

236 7
Ірина
Ірина, 29 років • 12.09.2026 16:03
Не можу собі пробачити і зрозуміти що буду жити без цього.

Майже до 3 місяців донечка часто була в антицарапках, і тепер, коли я дивлюся на її фото та відео того періоду, мене дуже болить, що я не бачу її маленьких ручок.

Особливо мене мучить думка про дошку/колаж із фотографіями по місяцях. Я уявляла, що зроблю таку дошку на рік, але тепер дивлюся на фото за перші місяці й мені здається, що дитина на них виглядатиме ніби «без рук», бо ручки заховані в антицарапках. Від цієї думки мені стає дуже боляче.

Я постійно думаю: навіщо я їх одягала, чому не знімала хоча б для фотографій, чому тоді не подумала, наскільки важливими для мене будуть ці маленькі ручки на фото. Я розумію, що минуле вже неможливо змінити, але саме це й мучить найбільше. Мені здається, що я власноруч зіпсувала частину дуже цінних для себе спогадів.

Я хочу зрозуміти, як із цим працювати саме в терапії. Як навчитися дивитися на ці фотографії без цього болю і самозвинувачення? Як прийняти, що вони вже такі й інших фотографій того віку не буде? І як перестати постійно повертатися до думки, що я мала зробити інакше?

996 20
Elvira
Elvira, 30 років • 19.07.2026 21:20
Чи потрібно звертатись до психіатра?

Мені потрібна допомога, тому що вже тривалий час близько 8 місяців я я не можу впоратися з однією темою, яка повністю займає мої думки.

Після народження дитини та низки стресових подій у мене з’явилася дуже сильна зацикленість на фотографіях і відео доньки, особливо її перших місяців життя. Я справді зробила менше фотографій і відео, ніж хотіла, і тепер не можу перестати про це думати. Я постійно повертаюся до думок про те, що могла фотографувати більше, могла зробити це якісніше, могла по-іншому одягати дитину або зберегти більше спогадів.

Я можу багато разів прокручувати в голові одні й ті самі ситуації, аналізувати їх, шукати, що можна було зробити інакше, і звинувачувати себе. Хоча я розумію, що минуле вже неможливо змінити, мозок ніби не дозволяє відпустити цю тему.

Мене особливо тригерять фотографії та відео інших дітей, немовлята приблизно того ж віку, а також власні фото доньки. Це викликає сильний жаль, смуток, почуття провини та думки, що я недодала своїй дитині важливих спогадів.

Раніше до цього додавалася сильна тривога. Зараз тривога стала меншою, але залишилися нав’язливі думки, постійне повернення до цієї теми, смуток і глибоке відчуття втрати. Через це мені важко повноцінно насолоджуватися материнством і жити теперішнім.

Я хочу зрозуміти, який це може бути розлад, чи можуть мої симптоми відповідати післяпологовій депресії, обсесивно-компульсивному розладу або іншому стану, і яке лікування буде для мене найефективнішим.

Моя головна мета — перестати бути постійно “застряглою” в минулому, прийняти те, що вже сталося, перестати нескінченно себе звинувачувати й знову отримувати радість від життя та материнства.

1539 27
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту