Як перестати перейматися думкою інших?

Кожного дня ми зіштовхуємось з необхідністю приймати рішення. Ухвалюючи їх, ми зважаємо на власні орієнтири.

Спробуйте на хвилинку задуматися: «Чим керуюсь я?». Люди, які навчені думати про всіх, забуваючи про себе, керуються думкою «що подумають інші про це?», бо через оцінку інших сприймають себе. Тоді на перший план стає бажання «сподобатись» і всі дії будуть спрямовані на це, тим самим звертаючи зі свого шляху.

Наприклад, уявіть, що ви обираєте одяг для певної події. І замість того, щоб шукати те, що вам подобається, ви, підбираючи варіант, прокручуєте в голові, як на це відреагує хтось з компанії, і шукаєте те, що сподобається іншим.

Ця постійна орієнтація на зовнішнє схвалення призводить до перманентного відчуття тривоги та зниження самооцінки.

Чому ми так залежимо від думки інших людей

Залежність від думки інших людей часто коріниться в нашому ранньому досвіді, коли ми вчилися взаємодіяти зі світом і сприймати себе через призму батьків. Якщо ми отримуємо схвалення за певні вчинки або поведінку, ми починаємо асоціювати це з власною цінністю.

З часом, ця потреба в схваленні переноситься на інших людей і стає частиною нашої самооцінки.

Також важливим етапом дорослішання є визнання важливості бажань та рішень, а також простір для їх реалізації.

Якщо цей етап було пропущено, наприклад, тим, що батьки знецінювали або не брали до уваги думки дитини, то це призводить до формування низької самооцінки з переконаннями про себе, як про недостатню, нецікаву чи слабку людину і постійне бажання задовольнити інших задля прийняття.

Коли це ОК, якщо нам важлива думка інших, а коли вже не ОК?

Зважати на думку інших потрібно, але це стає проблемою, коли це нам шкодить.

Це не ОК, коли:

• Основним критерієм прийняття рішень є думка інших;
• Дії здійснюються всупереч власним бажанням заради схвалення;
• Це викликає постійну тривогу й стрес;
• Ви нехтуєте своїм комфортом, дбаючи лише про інших.

Що за цим стоїть?

Коли ми не можемо дати самі собі визнання та турботу, ми будемо цього потребувати від інших, роблячи все для цього. Це наче отримати бажане через посередника. «Мені хочеться купити собі рукавички, але дозволити на себе витратити кошти складно, тому я подарую їх подрузі та буду очікувати, що вона зробить те саме».

Але проблема полягає в тому, що замість того, щоб задовольняти власні потреби, ми задовольняємо потреби інших, навіть коли вони не просять або навіть не хочуть отримувати від вас цієї допомоги.

Натомість роблячи це з «гарної мети», ми очікуємо подібного навзаєм, а коли не отримуємо, відчуваємо себе самотніми та непотрібними. Хоча наше оточення може навіть не здогадуватись про наші очікування та бажання.

Як перестати перейматися думкою інших?

Будувати внутрішні опори

Спробуйте підійти до себе як до людини, яку ви хочете дізнатись і яка є творцем цієї історії.

Спробуйте техніку «Наодинці з собою». Уявіть, що ви лише знайомитесь з собою, запросіть себе у затишне місце та поставте наступні запитання:

• Що мені подобається?
• Як я люблю проводити час?
• Як я відчуваю, що мене люблять?
• Який вид піклування про себе є найприємнішим?
• Про що мені приємно думати?
• Що б мені хотілось спробувати?

Занотовуйте відповіді у блокнот та робіть цю практику регулярно.

Створити власну цінність

Самоцінність будується на переконанні, яке звучить так: «Добре, що я є». Опишіть свої відчуття стосовно цього переконання.

Виявляйте знецінювальні та катастрофізуючі думки та замінюйте їх на конструктивні та підтримувальні: не «у мене знову не вийшло, я незграба», а «дійсно, я очікувала, що в мене вийде, але я спробую ще раз».

Вчитись ставити думки інших під сумнів

Ви чудово ставите власні думки під сумнів, наділяючи думки інших людей важливістю та «істиною». Спробуйте розширити цю рамку, ставлячи під сумнів думки інших, натомість запевнюючись у своїх.

Як психотерапія допомагає не залежати від думки інших

Психотерапія — це досвід мʼякого занурення у себе, в якому створюється надійний емоційний досвід та новий механізм поведінки, завдяки чому зʼявляється відчуття «я — творець свого життя. Мої рішення, помилки та здобутки — це нормальна частина мого життєвого процесу, яким я можу керувати».

У контакті з терапевтом ви знаходите свої сильні сторони, починаєте цінувати себе та бачити вибір, якого не було раніше.

Запрошую на консультацію

«Я працюю з цим запитом у декілька етапів: розуміння проблеми та дослідження минулого досвіду, створення картини робочих механізмів поведінки, робота над прийняттям та самоцінністю, створення нових досвідів та підкріплення новими патернами поведінки у соціумі». — Яна Барановська, психологиня 

Запрошую тих, хто нарешті хоче відчути легкість у прийнятті рішень, відчуваючи внутрішній відгук на це. А також тих, хто хоче знову відчувати контакт з собою, коли час наодинці — це не постійне перекручування думок, а процес спокою та натхнення.

Маючи трирічний досвід роботи з подібними запитами, я розумію, як важко наважитись на терапію, тож, роблячи цей крок, памʼятайте — сумніватись нормально.

Підійдіть до цього етапу інакше — і процес стане для вас приємною мандрівкою.