Що утримує пару разом?

“І жили вони довго та щасливо…” – скільки чарівних казок закінчується цією фразою.

Це та мрія, той ідеал, який закладається в нас з дитинства. Той, якого ми прагнемо.

Минає час, ми дорослішаємо, знаходимо собі пару і… розуміємо, що щось не виходить. Не така вже й щаслива наша пара. І вже приходять думки, а чи не час завершувати ці стосунки. Приходить розчарування. Розчарування партнером, стосунками, ідеєю про можливість “довго й щасливо” взагалі. “Найпросунутіші” в цю мить згадують про сімейну психотерапію. Вони сподіваються, що це розв’яже всі їхні проблеми. І психотерапія дійсно допомагає. Як жартує один мій колега, немає проблеми, яку неможливо розв’язати за 50 годин терапії. Але в цьому жарті вже є натяк на деяку складність. Мова йде про 50 годин. Це довго. Це, по суті, рік терапії, а отже не буде швидкого результату, швидких покращень. Можна досить швидко “пофіксити” невеликі розлади комунікації чи непорозуміння в парі. Це коли пара разом, і наче все добре, але от десь відчувається “шорсткість”, не зручно. Тоді в консультаційному форматі можна допомогти напрацювати парі дієві інструменти налагодження комунікації.

Але якщо йдеться вже про можливе розлучення і розлучення після тривалого шлюбу, то, скоріш за все, пара зіткнулася з проблемами, які спираються на особисті травми партнерів. В кожного з нас є ці травми, навіть в тих, хто вже не вперше відвідує психотерапевта. Бо в жодного з нас не було ідеального дитинства. Я мовчу вже про те, що все в собі напевно взагалі не можно пропрацювати, адже навіть на місці залікованої душевної рани залишається болісний шрам. А в пари, що прийшла до консультанта, має відкриті, живі рани. І вони продовжують ранитися один об одного.

Що тут можна зробити?

Звісно, найліпше – порадити особисту терапію для кожного. Але, як я писав вище, на це потрібен час. Під час терапії будуть періоди погіршення, коли розбираючись з особистими проблемами подружжя буде більш чутливим до роздратувань з боку партнера. То що ж робити? Невже така пара не має надії?

Як на мене, ключем до розв’язання проблеми може виступити той факт, що пара вже не перший рік разом. І раз так, то крім банальної звички, є  такі цінності, які утримують їх разом. Дуже часто це речі, які не усвідомлюються обома. Останнім часом в фокусі їхньої уваги були посилання, яки робили їм боляче. Але ж є і інші. І от на них варто звернути увагу. Вони обов’язково є! Якісь прості речі, до яких пара вже настільки звикла, що перестала звертати на них увагу. І пов’язані вони скоріше за все з прийняттям, з любов’ю.

Треба сконцентрувати увагу пари на цих речах. Нагадати про те приємне і важливе що є між ними, що вони роблять один для одного. Ми нічого не можемо зробити з болем за короткий термін, тож є сенс навчитись жити з ним якийсь час. Дозволити існування і болю, і любові, і складнощам і радощам. Пам’ятаєте мультик “Думками навиворіт”? Дівчинка змогла подолати кризу дозволивши існування складних емоцій. Так і тут — вихід в поєднанні.

І це дасть час на те, щоб впоратись з особистими травмами, загоїти їх. Це дозволить лишатись разом і надалі.