logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 26.02.2021
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 44

Що утримує пару разом?

Стосунки
Стосунки
Що утримує пару разом? - ілюстрація

“І жили вони довго та щасливо…” – скільки чарівних казок закінчується цією фразою.

Це та мрія, той ідеал, який закладається в нас з дитинства. Той, якого ми прагнемо.

Минає час, ми дорослішаємо, знаходимо собі пару і… розуміємо, що щось не виходить. Не така вже й щаслива наша пара. І вже приходять думки, а чи не час завершувати ці стосунки. Приходить розчарування. Розчарування партнером, стосунками, ідеєю про можливість “довго й щасливо” взагалі. “Найпросунутіші” в цю мить згадують про сімейну психотерапію. Вони сподіваються, що це розв’яже всі їхні проблеми. І психотерапія дійсно допомагає. Як жартує один мій колега, немає проблеми, яку неможливо розв’язати за 50 годин терапії. Але в цьому жарті вже є натяк на деяку складність. Мова йде про 50 годин. Це довго. Це, по суті, рік терапії, а отже не буде швидкого результату, швидких покращень. Можна досить швидко “пофіксити” невеликі розлади комунікації чи непорозуміння в парі. Це коли пара разом, і наче все добре, але от десь відчувається “шорсткість”, не зручно. Тоді в консультаційному форматі можна допомогти напрацювати парі дієві інструменти налагодження комунікації.

Але якщо йдеться вже про можливе розлучення і розлучення після тривалого шлюбу, то, скоріш за все, пара зіткнулася з проблемами, які спираються на особисті травми партнерів. В кожного з нас є ці травми, навіть в тих, хто вже не вперше відвідує психотерапевта. Бо в жодного з нас не було ідеального дитинства. Я мовчу вже про те, що все в собі напевно взагалі не можно пропрацювати, адже навіть на місці залікованої душевної рани залишається болісний шрам. А в пари, що прийшла до консультанта, має відкриті, живі рани. І вони продовжують ранитися один об одного.

Що тут можна зробити?

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

Звісно, найліпше – порадити особисту терапію для кожного. Але, як я писав вище, на це потрібен час. Під час терапії будуть періоди погіршення, коли розбираючись з особистими проблемами подружжя буде більш чутливим до роздратувань з боку партнера. То що ж робити? Невже така пара не має надії?

Як на мене, ключем до розв’язання проблеми може виступити той факт, що пара вже не перший рік разом. І раз так, то крім банальної звички, є  такі цінності, які утримують їх разом. Дуже часто це речі, які не усвідомлюються обома. Останнім часом в фокусі їхньої уваги були посилання, яки робили їм боляче. Але ж є і інші. І от на них варто звернути увагу. Вони обов’язково є! Якісь прості речі, до яких пара вже настільки звикла, що перестала звертати на них увагу. І пов’язані вони скоріше за все з прийняттям, з любов’ю.

Треба сконцентрувати увагу пари на цих речах. Нагадати про те приємне і важливе що є між ними, що вони роблять один для одного. Ми нічого не можемо зробити з болем за короткий термін, тож є сенс навчитись жити з ним якийсь час. Дозволити існування і болю, і любові, і складнощам і радощам. Пам’ятаєте мультик “Думками навиворіт”? Дівчинка змогла подолати кризу дозволивши існування складних емоцій. Так і тут — вихід в поєднанні.

І це дасть час на те, щоб впоратись з особистими травмами, загоїти їх. Це дозволить лишатись разом і надалі.

 

Сподобалась стаття? 👉

Олександр Котенко
icon Автор:

Олександр Котенко,

психолог

Ціна: від 2800 грн

Стаж: 14 років

Я прийшов у психотерапію вже дорослим, сформованим людиною. І цей бекграунд збагачує мене як фахівця, дає багато нових інструментів та можливостей. За першим освітою я інженер. Те ж мій математичний структурний розум дозволяє мені проводити всебічну та глибоку діагностику проблеми. Ще до психотерап...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Крапка
Крапка, 18 років • 21.10.2026 06:33
Втрата себе

Від коли я почала зустрічатися з хлопцем я почала жити тільки ним і все було добре поки він не почав щей жити своє життя, я зрозуміла що він ще має інші справи і почались нав'язливі думки що йому на мене все одно, що він мене не любить і це переросло в параною, постійно сльози і я зрозуміла що якось стала залежна від нього якщо він напише то все добре а якщо ні то в мене все погано. Він дуже хороший хлопець я не хочу його втрачати але я розумію що так більше не можна, я справді сама все псуюю своїми істериками і параноями, в мене є бажання щоб він завжди був біля мене і завжди думав про мене але це не нормально я розумію, в житті радість приносить тільки він і все, і тут я зрозуміла що він зовсім ні до чого а я просто втратила себе. Не знаю що робити тепер, мені якось його так бракує і все одно не можу відпустити його і почати жити своє життя(ми разом 1 рік) і я знаю що він мене любить але мені якось цього не достатньо.

39 6
Tanya
Tanya, 19 років • 19.10.2026 15:36
В мене хронічна фагофобія

Привіт! Хочу попросити поради в психологів або в людей,які стискалися з фагофобією.

Зимою,2024 року в мене виник страх ковтання після неприємного випадку, коли я не змогла нормально проковтнути булку й злякалася, що можу вдавитися. Відтоді я почала надмірно контролювати процес ковтання. Це було в важкий період адаптації до нового життя, переїзд в інше місто, університет,життя без батьків.

Спочатку мені було складно ковтати власну слину, я лягала в 7 щоб розпочався новий день ,щоб це все по скоріше закінчилося, я не їла дві неділі, кожна спроба щось зʼїсти виникало паніку та безсилля. Зараз я можу їсти будь що(окрім рідких продуктів), проте проблема є досі. Вона протікає хвилями, я намагалась відслідковувати коли цей стан погіршується але ні перенавантаження,стрес чи поганий день на це не впливає , буває часом ковтаю нормально досить, буває як зараз - не дуже,я почала постійно прислухатися до своїх відчуттів. Навіть коли я дивлюся відео, граю в телефоні або займаюся чимось іншим, під час ковтання все одно можу помітити цей процес, і він починає здаватися мені дивним або неприродним. Через це я починаю задумуватися про ковтання, тривожитися й контролювати його ще більше.Іноді виникає напруження в горлі, а ввечері проблема може посилюватися.Я розумію, що надмірна увага до цього процесу може посилювати тривогу, але мені складно перестати себе контролювати. Хочеться просто їсти й пити, не аналізуючи кожен ковток. Мені вже набридло бути в такому стані, ці постійні качелі ,то нормально то знову все пішло…

Я зверталася до психолога,но нічого про фобію я й не почула, постійні питання які взагалі не стосуються моєї проблеми. Я хочу просто ДОПОМОГИ саме від фобії,мені вже нічого не важливо. Я не маю купу грошей щоб оплачувати дорогих психологів, я не знаю куди і до кого звертатися,продовжую далі жити з цим страхом, і вже змирилась що він назавжди

Хочу поради, як покращити стан , і послухати людей які цей шлях пройшли )

105 6
Шукають психолога по темі
“”
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту