Чому компетентна людина вважає себе ідіотом? А ідіот – експертом?

Якщо Ви зустрічаєте впевнену у своїй компетентності людину, то вона або експерт або ідіот.

Упевнений, Ви зустрічали людей, які вважають себе чи не доктором усіх наук та фахівцем у будь-якому питанні. Особливо це яскраво проявляється, коли людина за своєю професією прочитала не більше десятка книг (у кращому випадку, тому що вона ніколи в цьому не визнається іншою) - і береться вирішувати всі завдання. Наприклад, людина прочитала пару книг із популярної психології з відносин, психотерапії, дізналася кілька нових слів - і вже знає відповіді на всі питання, як поводитися з партнером, з дітьми, як сім'ю зберегти, починає праворуч і ліворуч ставити всім діагнози (як говориться "мамкін психолог"). Тоді як людина, яка реально компетентна у своїй галузі, дуже сумнівається у своїх пізнаннях.

Чому так? Відповідь можна знайти у когнітивному спотворенні (помилці сприйняття), відкритому психологами Дж.Даннінгом та Д.Крюгером. Суть його полягає в тому, що чим нижчий рівень компетентності фахівця, тим більше він відчуває впевненість у істинності своїх знань та навичок. Тоді як із підвищенням компетентності людина все більше сумнівається у своїй компетентності (що співзвучно зі словами Сократа "Я знаю, що нічого не знаю"). Найсумніше, що змусити сумніватися некомпетентної людини практично неможливо (він ще не здатний пірнати глибше у якомусь питанні). Причому це не залежить від кількості стажу на якійсь посаді. Якщо людина пропрацювала 30 років у будь-якій сфері, то ще не факт, що вона дійсно заглиблювалася в нюанси різних питань, що виникають у процесі роботи. Чи добре Ви розбираєтеся в якомусь питанні, то Ваша думка може виявитися дуже цінною при вирішенні завдання. Якщо Ви зустрічаєте впевнену в своїй компетентності людину, то або вона експерт або ідіот. Тому краще зайвий раз сумніватися в думці "експерта" в інтернеті, серед колег, психологів, лікарів, тренерів і т.д. помилки.

P.S. Звичайно, можна зустріти хороших фахівців, які впевнені у правоті своїх думок (зовні впевнені). Але це вже обумовлено не їхньою реальною впевненістю, а тим, що сумнів у суспільстві сприймається як невігластво, а не ознака професіоналізму. Тому тут уже головний відмінний критерій - чи може людина припустити думку про те, що вона помиляється чи ні.