Чому компетентна людина вважає себе ідіотом? Чи є ідіот експерт?

Я впевнений, що ви зустрічали людей, які вважають себе майже доктором усіх наук і фахівцем у будь-якій справі. Особливо це видно, коли людина за своєю професією прочитала не більше десятка книг (у кращому випадку, тому що вона ніколи не зізнається в цьому) – і береться за все вирішувати всі проблеми. Наприклад, людина прочитала пару книжок з популярної психології про стосунки, психотерапію, вивчила кілька нових слів – і вже знає відповіді на всі питання, як поводитися з партнером, з дітьми, як врятувати сім’ю, починає ставити діагнози праворуч і ліворуч для всіх (як кажуть «Маминий психолог»). Тоді як людина, яка дійсно компетентна у своїй галузі – сильно сумнівається у своїх знаннях.

Чому це? Відповідь можна знайти у когнітивних спотвореннях (помилка сприйняття), виявлених психологами Дж. Даннінга та Д. Крюгера. Його суть полягає в тому, що чим нижчий рівень компетентності фахівця, тим більше він відчуває впевненість у істинності своїх знань і вмінь. тоді як при підвищенні компетентності людина все більше сумнівається у своїй компетентності (що співзвучно зі словами Сократа: «Я знаю, що нічого не знаю»).

Найсумніше те, що майже неможливо змусити некомпетентну людину засумніватися (вона ще не в змозі зануритися глибше в якусь справу). І це не залежить від обсягу досвіду на посаді. Якщо людина вже 30 років пропрацювала в будь-якій сфері, то ще не факт, що він дійсно вник у нюанси різних питань, що виникають у процесі роботи.

Але є хороші новини – якщо ви сильно сумніваєтеся, чи добре ви розбираєтеся в якомусь питанні, то ваша думка може бути дуже цінною при вирішенні проблеми.

Якщо ви зустрічаєте людину, яка впевнена у своїй компетентності, то вона або експерт, або ідіот. Тому краще ще раз сумніватися в думці «експерта» в Інтернеті, серед колег, психологів, лікарів, тренерів тощо.

P.S. Звичайно, можна зустріти хороших фахівців, які впевнені у правильності своїх суджень (зовнішньо впевнені). Але це вже пов’язано не з їх справжньою впевненістю, а з тим, що сумнів у суспільстві сприймається як невігластво, а не ознака професіоналізму. Тому ось основний відмітний критерій – чи може людина визнати думку, що вона неправа, чи ні.