Симптоми алкогольної залежності

Доволі часто, на перший погляд, складно диференціювати алкогольну залежність і звичку до вживання алкоголю. Особливо, коли алкоголь є невідʼємною частиною культури і слугує способом пережити стрес, налагодити комунікацію, покращити настрій, розслабитися та отримати задоволення.

Тим не менш, алкогольна залежність – це стан, коли вживання алкоголю стає не просто звичкою чи засобом зняти напругу, а набуває рис неконтрольованості.

За різними оцінками, в світі на алкогольну залежність страждають мільйони людей, і ця проблема часто залишається непоміченою або замовчуваною в повсякденному житті.

Що ж таке алкогольна залежність?

Алкогольна залежність – це хронічний, рецидивний стан, при якому людина не здатна контролювати кількість або частоту вживання спиртного, навіть якщо це завдає шкоди здоров’ю, соціальним відносинам чи роботі.

Це особливий спосіб взаємодії із алкоголем, коли прагнення до вживання стає надто сильним, а зупинитися – вкрай важко.

Дослідники наголошують: алкогольна залежність виникає не через «слабкий характер», а під впливом поєднання генетичних, психологічних і соціальних факторів (Verhulst et al., 2015). Близько 50% ризику визначається спадковістю; важливу роль відіграють стрес, несприятливий досвід у дитинстві та психофізіологічні травми у дорослому житті (Paul S. Haber, 2025).

Основні симптоми алкогольної залежності

Золотим стандартом для діагностики алкогольної залежності є міжнародний довідник DSM-5, або Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition (Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів, п’яте видання, 2013), який видається Американською психіатричною асоціацією і використовується лікарями та психологами в усьому світі.

Згідно з DSM-5, якщо людина має менше ніж два критерії з перелічених нижче протягом 12 місяців, то мова йде радше про звичку, аніж залежність. Якщо ж присутні два або більше критерії, то це вже алкогольний розлад, який потребує лікування.

Важливо також враховувати тяжкість: при наявності двох-трьох симптомів говорять про легкий розлад, чотирьох-п’яти — про помірний, а шести й більше – про тяжкий.

До речі, раніше вживалися два окремі діагнози — «зловживання алкоголем» та «алкогольна залежність». Проте у DSM-5 ці два поняття були об’єднані в єдину категорію – alcohol use disorder (алкогольний розлад). Це було зроблено тому, що поділ не мав достатнього клінічного обґрунтування: пацієнти з обома діагнозами мали схожі проблеми та наслідки.

Отже, нижче наведені 11 критеріїв, які ми беремо до уваги для того, щоб розрізнити звичку до вживання алкоголю і алкогольну залежність, вони також розподілені на три окремі блоки:

Блок 1. Порушення контролю

1) Вживання більшої кількості алкоголю або впродовж тривалішого часу, ніж заплановано. Може здаватися, що трохи вина за вечерею – дрібниця, але якщо такі ситуації повторюються, й це важко контролювати, варто звернути увагу.

2) Часті бажання зменшити кількість вживаного алкоголю чи спроби це зробити, які не увінчались успіхом. Якщо виникає думка: «Мабуть, варто зробити паузу», але щось раз по раз заважає, це важливий сигнал.

3) Багато часу йде на пошук, вживання або відновлення після алкоголю. Наприклад, якщо думки обертаються навколо можливості випити, планування вечора чи постійне відновлення після «вчорашнього».

4) Відчуття сильної тяги чи «спраги» до алкоголю, коли здається, що без цього уже важко розслабитися або заснути.

Блок 2. Соціальна дисфункція та ризики

5) Невиконання основних обов’язків (домашніх, робочих, соціальних) через алкоголь. Прогулювання роботи, пропущені зустрічі, складнощі в сімейних стосунках через вживання спиртного – поширені ситуації.

6) Продовження вживання алкоголю, незважаючи на проблеми в спілкуванні. Якщо хтось із близьких почав говорити про те, що він чи вона переживає щодо цього, а суперечки лише підсилюють бажання випити – це може бути ознакою залежності.

7) Втрата зацікавленості в улюблених справах та хобі, звуження кола спілкування до тих, з ким можна випити.

8) Регулярне вживання алкоголю в ситуаціях, які особливо потребують вашої зосередженості і уважності (наприклад, за кермом, під час роботи з технікою).

9) Продовження вживання, незважаючи на те, що алкоголь шкодить здоров’ю (печінка, тиск, тривога, депресія тощо).

Блок 3. Фізіологічна залежність

10) Формується толерантність: для відчуття того ж ефекту потрібні все більші дози. Якщо раніше вистачало келиха пива, а тепер потрібна пляшка вина, щоб відчути «полегшення», це типовий симптом фізичної залежності.

11) Виникають симптоми відміни (абстинентний синдром), коли без алкоголю погіршується сон, з’являються тривога, дратівливість, пітливість, тремтіння рук або навіть судоми.

Ключові ознаки, що допомагають відрізнити залежність від звички:

• Неможливість контролювати кількість чи частоту випитого, навіть якщо є щире бажання «взяти себе в руки».
• Вживання алкоголю стає копінговою стратегією для зняття стресу, тривоги, напруги чи засинання.
• Присутність нав’язливої думки про випивку або регулярної необхідності випити для заспокоєння чи «полегшення».
• Поява фізичних симптомів, якщо різко перестати вживати або спробувати зменшити дозу.

Що відбувається з мозком і психікою

Вживання алкоголю активує зони мозку, які відповідають за винагороду й задоволення – збільшується викид дофаміну, а також інших нейромедіаторів (ендогенні опіоїди, ГАМК).

З часом, при регулярному вживанні, ці системи пригальмовуються, і для досягнення бажаного ефекту потрібна все більша кількість алкоголю – формується толерантність.

У людей із залежністю виникають труднощі з самоконтролем, ухваленням рішень, посилюється тривожність, зростає ризик депресії, з’являються проблеми зі сном і концентрацією уваги. Емоційні реакції стають менш гнучкими.

Коли і до кого звертатися, якщо впізнали себе

Якщо відчули, що частина описаного відгукується, варто не залишати це поза увагою. Перевірка наявності хоча б 2 з описаних симптомів протягом року може свідчити про наявність алкогольної залежності.

Звертатися за допомогою можна до сімейного лікаря, нарколога, психотерапевта чи психолога, який спеціалізується на роботі із залежностями.

Важливо пам’ятати, що це не вирок і не ганьба – це серйозний стан, який успішно піддається корекції.

Як може допомогти психотерапія

Психотерапія – один із найбільш ефективних інструментів на шляху до змін. Практикуються такі підходи:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає відслідковувати думки, почуття й поведінку, що сприяють вживанню, і формувати нові стратегії.
• Мотиваційне консультування підсилює внутрішню мотивацію до змін, підтримує у визначенні особистих цілей та розробці плану дій.
• Групова терапія і підтримка однолітків, наприклад, через програми SMART Recover, дають відчуття причетності, приклади успішних історій і підтримку.

Залежність – це захворювання, а не питання сили волі. Зміни можливі, і підтримка реальна.

Завдання кваліфікованого фахівця – допомогти розібратися у ситуації, підтримати на вибраному шляху до змін, дотримуючись принципів конфіденційності та зберігаючи неупереджене ставлення до людини, на долю якої виникли складні випробування.

Чого точно не варто робити, так це залишатися наодинці: крок до розмови – вже шлях до змін.