Про психодраму

Психодрама заснована на тому, що ми носимо свій внутрішній світ всюди, куди б ми не пішли. Незавершені  діалоги і справи, мрії і плани, фантазії і сни, предмети, будинки і люди, значущі для нас, спогади і безкінечність  наших почуттів, навіть цілі світи – все  це живе всередині нас.  

В психодрамі людина вирішує свою проблему, розігруючи її.  

Чому це працює? Подобається нам це чи ні, але душевну проблему не вирішиш, обдумуючи її. Парадокс:  тримаючи проблему в голові, ми збільшуємо її дійсні розміри. Вона стає такою великою, що, досадуючи, ми вибираємо її не помічати.  

Так слон в кімнаті стає предметом декору, більш того,  він завжди там був, та і не заважає він нікому. У сусідів, он, чотири слона в коридорі і нічого, живуть же!

В психодрамі людина дістає нагоду побачити дійсні розміри проблеми, розігруючи ситуацію, де вона виникла.  

І виявиться, що вона не така значна, інструменти рішення під боком,  і що взагалі, проблема геть в іншому місці.

Побачивши ситуацію збоку, люди на психодрамі часто кажуть: «Ні,  так я не хочу, хочу змінити, хочу по-іншому!» Психолог (його в психодрамі звуть ведучим, режисером або директором) в таку мить зазвичай говорить: «Дій!»

Тоді і починається найцікавіше. Клієнт здійснює ту зміну, про яку говорить.  

На словах просто. Але це не завжди так на ділі. Буває просто до відчуття нереальності. Буває важко, дуже важко, і нічого іншого тут не скажеш.  

А іноді це просто красиво 