Які бувають розлади особистості?

Розлади особистості — це тема, оповита міфами та непорозуміннями. Багато людей використовують цей термін у повсякденному житті, не до кінця розуміючи його клінічного значення.

Насправді розлади особистості — це глибоко вкорінені, стійкі та малогнучкі способи мислення, переживання й поведінки, які суттєво відрізняються від культурних норм.

Вони формуються в підлітковому або ранньому дорослому віці, є стабільно-повторюваними в часі та призводять до психологічного дистресу або порушення функціонування в різних сферах життя.

Якщо ви коли-небудь замислювалися, чому деякі люди, здається, завжди втягують себе або інших у хаос, чому їм важко підтримувати стабільні стосунки або чому їхня реакція на стрес здається надмірною чи неадекватною, то розуміння розладів особистості може дати вам деякі відповіді.

Ця стаття має на меті дати базове уявлення про типи розладів особистості, їхні ключові характеристики та вплив на життя людини.

Що таке розлади особистості?

Особистість — це унікальний набір рис і патернів поведінки, що формують наше мислення, почуття та поведінку. Вона робить нас тими, ким ми є, і дозволяє нам адаптуватися до світу.

Розлад особистості характеризується наявністю проблем саморегулювання свого «Я». Він виникає, коли ці риси стають негнучкими та дезадаптивними. Це не просто «поганий характер» або «складна людина».

Розлади особистості характеризуються стійкими порушеннями внутрішнього сприйняття та патернів поведінки, які відхиляються від очікувань соціуму, і проявляються щонайменше у двох із чотирьох основних сфер:

1. Пізнання (когнітивна сфера). Те, як людина сприймає себе, інших людей та події.
2. Емоційність (афективна сфера). Діапазон, інтенсивність, лабільність (мінливість) та адекватність емоційних реакцій.
3. Міжособистісне функціонування. Те, як людина взаємодіє з іншими, і якість стосунків.
4. Контроль імпульсів. Здатність керувати бажаннями та потягами.

Ці патерни охоплюють багато сфер життя і є стійкими (не тимчасові, а довготривалі, які зберігаються 1 рік та більше).

Варто зазначити, що є велика градація в розладах особистості: від легких, де основне функціонування людини збережено, до важких, де порушені всі сфери життя.

Основні групи розладів особистості

Згідно зі статистичним посібником із психічних розладів (DSM-5), розлади особистості поділяються на три кластери (групи), засновані на схожості симптомів і рис. Надалі ми будемо розглядати саме їх.

За українським примірником МКХ-11 розділення базується на трьох ступенях важкості: легкий, помірний та тяжкий розлад особистості.

Мова йде саме про тяжкість перебігу розладів, а це сильно відрізняється від акцентуацій (відмінних рис).

Кластер А: ексцентричні розлади

Ці розлади характеризуються соціальною відчуженістю та незвичайною або ексцентричною поведінкою, яка часто схожа на легкі форми психозу, хоча вони рідко втрачають зв’язок із реальністю.

• Параноїдний розлад. Стійка недовіра та підозрілість до інших. Припущення, що мотиви інших людей є зловмисними. Схильність бачити приховані загрози.
• Шизоїдний розлад. Глибока відстороненість від соціальних стосунків та обмежений діапазон емоційного вираження. Байдужість до похвали чи критики.
• Шизотиповий розлад. Гострий дискомфорт у близьких стосунках, когнітивні та перцептивні спотворення (наприклад, магічне мислення) та ексцентричність у поведінці.

Кластер В: драматичні, емоційні або мінливі розлади

Ці розлади характеризуються драматичною, надмірно емоційною, непередбачуваною або імпульсивною поведінкою. Вони часто є найбільш помітними та деструктивними для оточення.

• Антисоціальний розлад. Зневага та порушення прав інших. Шахрайство, маніпуляції, імпульсивність, відсутність каяття (совісті).
• Межовий розлад. Нестабільність міжособистісних стосунків, самооцінки, афективності та виражена імпульсивність. Страх покинутості, самокалічення, суїцидальна поведінка.
• Істеричний розлад. Надмірна емоційність та пошук уваги. Драматизація, використання фізичної привабливості для привернення уваги, поверхневі емоції.
• Нарцисичний розлад. Постійна потреба у захопленні, відчуття величності (роздуте почуття власної значущості) та відсутність емпатії.

Кластер С: тривожні розлади

Ці розлади характеризуються високим рівнем тривожності, страху та напруги.

• Уникаючий розлад. Соціальна загальмованість, почуття неадекватності та надмірна чутливість до негативної оцінки. Уникання соціальної взаємодії через страх бути осміяним.
• Залежний розлад. Надмірна потреба у піклуванні, що призводить до покірної поведінки та страху розлуки. Нездатність ухвалювати рішення самостійно.
• Обсесивно-компульсивний розлад (та ОКР-О). Одержимість порядком, перфекціонізм і психічний/міжособистісний контроль.

Важливо: обсесивно-компульсивний розлад особистості (ОКР-О) відрізняється від обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

ОКР — це тривожний розлад, який характеризується нав’язливими думками (обсесіями) та повторюваною поведінкою (компульсіями).

ОКР-О — це обсесивно-компульсивний розлад особистості, для якого характерна стійка зосередженість та фіксація на перфекціонізмі.

Найпоширеніші типи розладів особистості та їх симптоми

1. Межовий розлад особистості (МРО)

Це, мабуть, найбільш вивчений і відомий розлад. Його «ядро» — це глибока нестабільність.

• Шалені зусилля, щоб уникнути реальної чи уявної покинутості.
• Нестабільні та інтенсивні стосунки, що характеризуються чергуванням ідеалізації (обожнювання) та знецінення (девальвації). Цей феномен називається розщепленням.
• Нестабільність і спотворення самоідентичності (хронічне відчуття порожнечі).
• Імпульсивність щонайменше у двох потенційно шкідливих сферах (наприклад, витрачання грошей, секс, зловживання психоактивними речовинами, небезпечне водіння, переїдання).
• Повторювана суїцидальна поведінка, погрози або селфхарм.
• Інтенсивний, неадекватний гнів або труднощі з контролем гніву.

2. Антисоціальний розлад особистості (АСРО)

Цей розлад раніше називали психопатією або соціопатією.

• Нездатність відповідати соціальним нормам щодо законної поведінки (наприклад, вчинення дій, які є підставою для арешту).
• Обман як домінуюча риса (повторювана брехня, використання псевдонімів або маніпуляції заради особистої вигоди чи задоволення).
• Імпульсивність або нездатність планувати наперед.
• Дратівливість та агресивність (наприклад, повторювані бійки чи напади).
• Безвідповідальність (наприклад, нездатність підтримувати стабільну роботу або виконувати фінансові зобов’язання).
• Відсутність каяття (байдужість або раціоналізація заподіяння шкоди, жорстокого поводження чи крадіжки в інших).

3. Нарцисичний розлад особистості (НРО)

• Велике відчуття власної значущості (перебільшення досягнень, очікування визнання без відповідних досягнень).
• Зайнятість фантазіями про необмежений успіх, владу, блиск, красу або ідеальне кохання.
• Віра у свою «особливість» і унікальність. Такі люди вірять, що повинні спілкуватися лише з іншими особливими або високостатусними людьми (або установами).
• Потреба у надмірному захопленні.
• Відчуття правоти.
• Експлуатаційна поведінка (використовує інших для досягнення власних цілей).
• Відсутність емпатії (неможливість співчувати).
• Заздрість до інших або віра в те, що інші заздрять їм.
• Зарозуміла, зверхня поведінка або ставлення до інших.

Як зрозуміти, що у мене може бути розлад особистості?

Важливо: самодіагностика не є діагнозом! Ця інформація призначена лише для ознайомлення.

Розлади особистості зазвичай діагностуються, коли патерни поведінки людини викликають значні проблеми у її житті.

1. Стійкість та тривалість. Патерни поведінки є глибоко вкоріненими та тривалими (як правило, принаймні рік або більше, з початком у підлітковому або ранньому дорослому віці).
2. Всепроникність. Проблеми проявляються постійно й у багатьох сферах життя (стосунки, робота, школа, взаємодія із суспільством), а не лише в окремих ситуаціях.
3. Дистрес/порушення. Ці патерни призводять до страждань (тривога, депресія, самотність) або порушення функціонування (нездатність утримувати роботу, стабільні стосунки, проблеми із законом).
4. Его-синтонність. Для багатьох людей із розладами особистості їхня поведінка здається їм природною та логічною (его-синтонною). Вони часто бачать проблему не в собі, а в інших людях чи світі навколо них.

Якщо ви помічаєте у себе або у близької людини стійкі, негнучкі та дезадаптивні патерни поведінки, що відповідають цим критеріям і значно погіршують якість життя, варто звернутися за професійною оцінкою.

Хто діагностує розлади особистості?

Діагностика розладів особистості — це складний і багатоетапний процес, який має проводитися лише кваліфікованими фахівцями у сфері психічного здоров’я:

• Психіатр — лікар, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні психічних розладів. Він може призначити медикаментозне лікування та офіційно встановити діагноз.
• Клінічний психолог — спеціаліст, який проводить поглиблену психологічну оцінку та використовує стандартизовані діагностичні інтерв’ю та тести для оцінки особистісних рис, що лежать в основі розладу.
• Психотерапевт. Може допомогти в процесі оцінки та лікування, але для офіційного встановлення клінічного діагнозу часто потрібна консультація психіатра чи клінічного психолога.

Діагностика завжди ґрунтується на ретельному клінічному інтерв’ю, зборі анамнезу (історії життя) від самого пацієнта та, за можливості, від родичів (для отримання інформації про ранній початок та стійкість патернів) та виключенні інших медичних або психічних розладів.

Як психотерапія допомагає людям із розладами особистості?

Хоча розлади особистості є стійкими патернами, вони піддаються лікуванню.

Ключовим методом лікування є психотерапія, часто в поєднанні з медикаментозною підтримкою для контролю супутніх симптомів (наприклад, тривоги, депресії, імпульсивності).

«Мета терапії не в тому, щоб “змінити особистість”, а в тому, щоб модифікувати дезадаптивні патерни (змінити старі способи) і зробити їх більш гнучкими, функціональними, придатними до життя.

З часом і послідовною роботою люди з розладами особистості можуть навчитися краще керувати своїми емоціями, будувати більш стабільні та задовільні стосунки, розуміти та змінювати свою деструктивну поведінку, щоб вести повноцінне життя», — Стельмах Ангеліна, психологиня.

Розуміння розладів особистості — це перший крок до ефективної взаємодії. Ці стани є одними з найбільш складних для тих, хто їх має, і для їхніх близьких.

Запрошую на консультацію

Якщо ви впізнали себе або когось із ваших близьких, пам’ятайте: це не вирок. Це стан психічного здоров’я, що піддається лікуванню.

Звернення по допомогу свідчить про величезну силу та мужність.

Ваше психічне здоров’я є пріоритетом, і ви заслуговуєте на підтримку, щоб жити більш стабільним і задовільним життям.

Якщо ця стаття викликала у вас занепокоєння або бажання дізнатися більше, запрошую вас до себе в терапію для подальшого діагностування і підтримки на важкому шляху до пізнання себе.