Як жити з людиною, у якої межовий розлад особистості

Межовий розлад особистості (МРО) — це не вибір, не просто імпульсивність чи «дитяча позиція», і тим паче не «поганий характер».

Це розлад (психічний стан), що характеризується глобальною нестабільністю — емоцій, самовідчуття та міжособистісних стосунків.

Основна ознака, що сприяє МРО — емоційна дисрегуляція, яка полягає у дефіциті здатності регулювати емоції таким чином, що дозволяє людині досягати важливих цілей або ефективно поводитися в різних контекстах (Chapman AL., 2019).

Розуміння цього — перший крок до виходу зі спіралі емоційного виснаження.

Ця стаття створена, щоб дати вам алгоритм дій, знання та, найголовніше, дозвіл на турботу про себе. Пам’ятайте: ваша втома реальна, і ви не самотні.

Ви можете бути партнером, дитиною, батьком чи другом людини, чиє життя та стосунки відчуваються як постійні емоційні гойдалки. Або Ви самі є людиною, що постійно це відчуває та не знає, як донести це своїм рідним та отримати підтримку.

Тоді ця стаття для вас, щоб зрозуміти, як це працює, що робити, як уберегти стосунки та себе в них.

Вас можуть виснажувати непередбачувані емоційні спалахи, швидкі переходи від ідеалізації до знецінення, постійний страх бути покинутим та хронічне відчуття внутрішньої порожнечі.

Ви, ймовірно, втомилися боротися за стабільність, відчуваєте провину, сором або розгубленість: як мені його/її підтримати та водночас не зруйнувати себе?

Особливості стосунків з людиною з МРО

Стосунки з людиною, яка має МРО, часто сповнені інтенсивних переживань, оскільки для неї/нього близькість — це поле бою між двома суперечливими потребами:

• Надмірний страх бути покинутим (залишеним). Цей страх є центральним для МРО. Він може бути настільки сильним, що будь-яка спроба партнера мати окреме життя (затриматися на роботі, зустрітися з друзями) сприймається як екзистенційна загроза відкидання. Людина з МРО часто реагує імпульсивно або навіть маніпулятивно, щоб «запобігти» розриву.
• Страх поглинання (злиття). Коли близькість стає занадто інтенсивною, може виникнути паніка втрати власного «Я». Тоді людина з МРО може різко відштовхнути партнера, знецінити його або спровокувати конфлікт, щоб відновити безпечну дистанцію.

Ці «емоційні гойдалки» (маятник ідеалізація-знецінення) — це НЕ свідома маніпуляція, а наслідок глибокого порушення емоційної регуляції та чорно-білого мислення, яке часто є наслідком ранньої травми та нездатності психіки утримувати цілісний, багатогранний образ себе та інших (Bach & Presnall-Shvorin, 2020).

Партнер або «повністю хороший», або «повністю поганий».

У цьому контексті людина з МРО відчуває себе хронічно спустошеною і шукає стабільності та підтвердження власної реальності у вас (своїх близьких).

Ваші емоції стають ніби барометром для її внутрішнього стану, адже сама вона не має того відчуття стабільності та безпеки всередині, яку мали б забезпечити їй в дитинстві.

Як підтримувати себе у таких стосунках: стовпи самопідтримки

Перше, на що важливо звернути увагу — власний рівень ресурсу (сил, енергії). Ви не можете допомогти іншому, якщо самі вигоріли.

Турбота про себе — це не егоїзм, а критична необхідність для збереження стабільності загалом в житті і особливо в цих стосунках.

Усвідомте свою межу

Чітко визначте, що є для вас прийнятним, а що ні у поведінці вашого близького (формулювання думок, активна чи пасивна агресія, маніпуляції, образи тощо).

Ви маєте право не терпіти, якщо для вас це нестерпно.

Встановіть та захищайте межі

Не відмовляйтеся від свого життя (хобі, друзів, роботи). Це єдина можливість не захопитися повністю хаосом партнера.

Якщо ви кажете «Я йду на роботу і повернуся о 18:00», тримайте слово і не піддавайтеся на спроби вас утримати будь-ким, звісно, якщо це НЕ кризова ситуація.

Займіться психоосвітою

Чим краще ви розумієте природу МРО, тим менше ви будете персоналізувати емоційні реакції партнера.

Пам'ятайте: гнів партнера часто спрямований на його/її внутрішній біль, а не на вас.

Називайте емоції (а не реагуйте одразу)

Коли партнер у спалаху гніву, не вступайте в суперечку і не рятуйте. Назвіть те, що бачите: «Я бачу, ти зараз дуже злий/тривожний».

Потім те, що ви відчуваєте, і відійдіть на безпечну дистанцію (якщо це необхідно) або використовуйте тайм-аут: «Я відчуваю безсилля, тож пропоную повернуся до цієї розмови, коли ми обоє зможемо про це спокійно поговорити».

Знайдіть власну підтримку

Зверніться до індивідуальної терапії або групи підтримки для родичів людей із психічними розладами.

Вам необхідний простір, де ви можете безпечно висловити свої почуття (втому, злість, провину тощо).

Підтримуйте стабільний режим

Це основа вашого життя (режим сну, харчування, фізична активність). Це те, на що ви можете спертися, коли світ навколо хитається (NICE, CG78, 2009).

Створіть для себе підтримку режиму дня, що допоможе регуляції настрою та відновленні стабільної опори та йдіть за власною соціальною підтримкою до інших ваших близьких за спільними активностями.

Не з метою звинувачення, злиття свого незадоволення та образ, адже це може погіршити стосунки. Саме для цього є терапія.

Як підтримати партнера з МРО

Ступінь емоційних та поведінкових проблем, з якими стикаються люди з МРО, значно варіюється.

Деякі з них здатні підтримувати певні стосунки та професійну діяльність. Люди з важкими формами відчувають дуже високий рівень емоційного дистресу.

«Ваше завдання — бути стабільним, але не жертовним якорем. Важливо валідувати почуття, а не поведінку. Ви не маєте ставати лікарем, психологом, помічником, вихователем чи кимось іншим. Основне — довіра та безпека». — Стретович Вікторія, психологиня

Базові лайфхаки та дії

Радикальна валідація (підтвердження)

Це не означає згоду з неадекватною поведінкою, а визнання реальності емоційного досвіду вашого партнера, навіть якщо для вас це незрозуміло чи виглядає «надуманим».

Замість «Ти перебільшуєш, я ж просто вийшов погуляти з собакою!» скажіть: «Я бачу, як тобі страшно і боляче. Це дуже інтенсивне переживання для тебе».

Це допомагає знизити напругу та дає відчуття, що його/її внутрішній світ реальний.

Використання «Я-повідомлень» та конкретики

Це фокус на уникнення звинувачень та додавання відчуття доповнення її/його погляду, а не атакування.

Чітко формулюйте прохання, які стосуються поведінки, а не особистості: «Мені потрібно 10 хвилин тиші» замість «Ти ніколи не даєш мені спокою».

Говоріть про свій досвід та розділяйте дію від особистості: «Я відчуваю напругу, коли ти кричиш» замість «Ти мене завжди виводиш з себе».

Створення плану дій на випадок кризи

Це крок заздалегідь, коли можна у спокійний момент обговорити та домовитись, що робити під час сильного емоційного спалаху, дисоціації чи суїцидальних думок/дій.

План має включати: список контактів лікаря/психотерапевта, номери кризових служб, домовленості про безпечний простір (наприклад, «Я заварю тобі чай і ми послухаємо музику, яку ти любиш, поки напруга спаде»).

Підтримка емоційного інтелекту (психоедукація)

Це заохочення партнера вивчати свій стан та покращувати емоційну регуляцію (наприклад, читати про DBT-навички — діалектично-поведінкова терапія спеціально розроблена для МРО).

Спільне розуміння термінів (наприклад, «дихотомічне мислення», «страх залишення» тощо) полегшує спілкування.

Нагадайте про важливість дотримання терапевтичного режиму, адже терапія є основним методом лікування МРО, а медикаменти можуть використовуватись лише для зменшення симптомів таких як тривога, депресія чи агресія (призначає лише лікар — психіатр).

Система підтримки стосунків

Спільна робота має бути зосереджена на створенні передбачуваності:

• Регулярні «чекапи» стосунків. Раз на тиждень (або частіше) виділіть спокійний час для обговорення емоційних потреб. Це дає партнеру відчуття стабільності та контролю.
• «Контракт» на вирішення конфліктів. Укладіть усну або письмову домовленість про те, що ви завжди повертаєтеся до розмови, коли спадає напруга. Це зменшує страх, що «тайм-аут» — це початок кінця.
• Спільна активність. Запровадьте спільні, нейтральні та передбачувані активності (прогулянки, приготування їжі — як елементи самодопомоги/соціальної підтримки), які не вимагають високої емоційної інтенсивності.

І дуже важливо щоб все, що ви обіцяєте, мало чіткі межі реалізації, умови змін в разі форс-мажорів, і щоб ви це виконували. Адже фокус підтримки завжди має бути на безпеці та довірі.

Людина з МРО все життя жила з відчуттям, що все в будь-який момент може змінитись і їй потрібно підлаштовуватись під ці зміни, щоб бути прийнятим і її/його любили.

Близькі люди, що обирають бути з людиною з МРО, мають чітко та зрозуміло на постійній основі давати їй/йому знати про те, що люблять та обирають попри все.

Як вам може допомогти психотерапія

Психотерапія є основною доказовою формою лікування МРО, але вона так само необхідна і для близьких.

Для людини з МРО

Терапія стає простором, де людина вчиться жити з емоційною нестабільністю:

• Емоційна регуляція. Освоєння навичок «серфінгу» на емоційних хвилях, не впадаючи в саморуйнівну поведінку.
• Формування цілісного «Я». Відновлення внутрішньої рівноваги, формування стабільного самовідчуття та долання хронічного відчуття порожнечі.
• Межі та стосунки. Побудова більш здорових, менш інтенсивних і передбачуваних контактів, робота зі страхом залишення.

Для вас (близького/партнера)

Терапія для вас — це захист і едукація:

• Обробка переживань. Простір для легалізації власного гніву, втоми та провини, які неможливо висловити в стосунках із партнером. Ви отримуєте право на свої емоції.
• Емоційна едукація. Краще розуміння мотивацій та реакцій партнера, що знижує рівень травматизації.
• Здорові межі. Навчання тому, як ефективно встановлювати та захищати власні межі, не руйнуючи стосунки, але й не руйнуючи себе.

Запрошую на консультацію

Життя поруч із людиною з МРО вимагає внутрішньої стійкості, терпіння та великої кількості співчуття — як до партнера, так і, що найважливіше, до себе. Це шлях, на якому неможливо пройти все наодинці.

Я працюю з людьми, які шукають себе, намагаються знайти внутрішню опору, розібратися у складних емоційних процесах і навчитися будувати життя з відчуттям сенсу, цілісності та прийняття.

Особливо бережно я ставлюсь до тем, пов’язаних з емоційною нестабільністю, глибоким внутрішнім болем, самознеціненням, страхом бути покинутим, імпульсивністю та труднощами у стосунках — те, що часто супроводжує людей із межовим розладом особистості, а також їхніх близьких.

У своїй роботі я створюю простір, де можна бути справжнім, навіть коли це означає бути вразливим.

Я працюю в гештальт-підході, який дає змогу клієнту краще усвідомити власні емоції, потреби, тілесні реакції й способи побудови контактів з іншими.

Разом ми можемо доторкнутись до складного, не тікаючи від нього. Можемо дослідити, зрозуміти, прийняти — і крок за кроком створювати нову якість життя.

Ти не один/одна. Поруч може бути підтримка. І ти заслуговуєш на неї.