Чому мене ніхто не любить?

Коли людина не любить себе, то у неї формується своєрідний фільтр сприйняття: вона помічає погане ставлення до себе, але взагалі може не помічати компліменти, похвалу, кохання з боку інших людей.

Це відбувається з тієї причини, що у людини є уявлення про себе, якою вона має бути і чого заслуговує.

І в неї є потреба підтверджувати правоту своїх поглядів щодо себе або життя в цілому (з боку здається, що людина собі завдає шкоди такою поведінкою, але вона сама може не помічати і не усвідомлювати цього).

Тому, коли така людина починає отримувати компліменти або турботу з боку інших людей, вона намагатиметься все знецінити, або не помітить зовсім.

Приклад чому виникає почуття, що мене не люблять

Наприклад, у мене є установка глибоко всередині «я не варта любові», при цьому свою цінність я відчуваю, коли я корисна для інших. Я звикла брати багато завдань на себе, начальник це дуже схвалює. Вдома я присвячую себе дітям, прибираю, готую.

Усі раді, всім добре. Але крім мене.

Я начебто роблю багато для інших, намагаюся, але не відчуваю, що мене люблять. Так трапляється, коли я намагаюся отримати кохання тими способами, якими я намагався отримати у дитинстві у стосунках із батьками. Але так не працює у дорослому житті.

І такій людині складно отримати кохання навіть з тієї причини, що всередині якийсь блок стоїть.

Як тільки я починаю отримувати кохання від чоловіка, або начальник мене починає хвалити при всіх, то я починаю відмовлятися, мені хочеться різко переключити увагу на інших, перекинути тягар кохання та похвали на них.

Але, при цьому, минає час, я розумію, що мені не вистачає кохання, і я почуваюся нікому не потрібною.

Що робити, коли здається, що ніхто мене не любить?

Все вище описане саме відбувається через те, що мої уявлення про себе і реальність різняться. Я не можу приймати кохання від інших, це суперечить моїй установці. Тому поки я не усвідомлюю, чим собі заважаю – доти нічого не зміниться.

Мене можна любити скільки завгодно, але якщо я не дозволяю так до себе ставитися, то весь час відчуватиму брак любові.

Коли я змінюю своє ставлення до себе, то починаю помічати любов інших, приймати її.

Також моє оточення починає змінюватися, я мінімізую спілкування з тими, хто погано ставиться до мене. Але при цьому я збільшую спілкування з тими, хто мене цінує і любить. Я дозволяю цим людям тоді приходити у моє життя.

Тому так важливо стежити за тим, що ми забираємо себе з дитинства – що заважає мені в житті, а що допомагає.

Це якраз і відбувається при глибокій роботі з психотерапевтом – розуміння того, чим я сам(-а) собі заважаю в житті зараз і як це можна виправити.

Якщо вам актуальна дана тематика, ви можете до мене звернутися за допомогою.