Що робити, коли відчуваєш себе нікому непотрібним?

Часом почуття непотрібності може бути дуже болісним і супроводжуватися неприємними думками про себе, світ в цілому або людей навколо.

Фізичними проявами може бути відчуття пустоти, тремтіння в грудях, холоду всередині.

А причинами такого переживання бувають як зовнішні, так і внутрішні чинники.

Дуже інтенсивне переживання непотрібності часто пов’язано з самооцінкою людини і може впливати на поведінку (наприклад, ізоляція та замкнення на собі, уникання або навпаки – наміри та спроби сподобатись та отримати “оцінку” ззовні).

Відчуття непотрібності – яке воно?

Найпоширенішими його проявами є:

• Постійний фон смутку, ніби важкість, яку неможливо скинути.
• Відчуття, що нічого навколо не приносить радості чи сенсу.
• Відчуття, що всі спроби налагодити зв’язок із людьми не дають результату.
• Постійний страх, що люди відкинуть вас або не сприймуть серйозно.
• Думки на кшталт «Я недостатньо хороший/хороша», «Я не заслуговую бути важливим/важливою», «Мені нема з ким поговорити», «Всім на мене начхати», «Я зайвий/зайва», «Мені все одно ніхто не допоможе», «Моє життя не має сенсу»
• Відчуття, що навколо немає людей, які готові вислухати й підтримати.
• Наче всі покинули, зрадили
• Переконання, що вашої присутності не помічають або вона не важлива.
• Злість, образа тощо

Чому виникає відчуття непотрібності, і що з цим робити?

Існує багато чинників цього стану. Давайте розберемо їй детальніше.

Соціальна ізоляція

Прагнення до спілкування, отримання досвіду близькості – це є природні потреби, які має кожна людина. В давні часи, якщо людина залишалась відірваною від своєї спільноти, то її шанси на виживання різко знижувались.

Сьогодні ж, дистанціювання від інших ми також можемо сприймати як певну погрозу.

Разом з цим, сам факт соціального відчуження може спричиняти пригнічуючі думки навколо свого Я: «Мене не приймають, бо я нудна людина?» та про інших «Вони небезпечні, їм не можна довіряти».

Соціальна ізоляція може бути у випадку коли група дійсно не приймає людина у свою компанію за певною причиною, яка може бути і не пов’язана напряму з цією людиною.

Також чинники можуть бути внутрішні – коли людина не дозволяє собі проявлятись повною мірою, не вступає в діалог першою або не підтримує спілкування.

Рекомендації

Але слід пам’ятати, що у більшості випадків ми:

• Маємо волю обирати, як нам діяти поряд з іншими;
• Несемо відповідальність за свої дії, але не за почуття інших;
• Не маємо завжди слідувати очікуванням інших;
• Маємо право в першу чергу обирати себе

При роботі з соціальною ізоляцією варто звернути увагу, на те, що саме не дає включитись в соціальну взаємодію. При наявності внутрішнього конфлікту, який підбиває впевненість у собі, впливає на самооцінку, варто розібрати цей конфлікт.

Наприклад, певний внутрішній конфлікт може виражатись у недостачі комунікативних навичок. Скажімо, людина яка дуже сором’язлива, з одного боку хоче спілкування, а з іншого невпевнена в собі і боїться знецінення. І тому ні з ким не знайомиться, щоб її страх не здійснився в реальність.

Однак слід пам’ятати, що спілкування може і не налагодитись, як би ми не старались. За результат спілкування відповідальні всі сторони, тому, можливо, слід просто спробувати познайомитись з кимось іншим:)

Втрата сенсу в житті

Зміни поглядів на важливі сфери або загалом, втрата попереднього розуміння таких тем як Смерть, Сенс, Відповідальність, Свобода, Самотність відтягують людину з тієї картини світу, в якій вона жила.

Натомість коли погляд на певні теми змінився, може прийти пустота, нерозуміння та нестабільність. Те, що було цінно – відсутнє, те що є зараз – чуже, незрозуміле.

Це є певна екзистенційна криза, в якій людина дійсно може відчувати себе на самоті, навіть якщо поряд залишились ті ж самі люди.

Рекомендації

Психіка не може довго знаходитись у невизначеності. Втрата сенсу – це певна криза, а кожна криза це привід для зросту, якщо її не уникати або не ігнорувати.

Тому, можливо, це новий етап, результатом виходу з якого стане утворення нових сенсів.

Для того, щоб прожити кризу, важливо дати собі час рухатись в такому темпі, в якому комфортно, важливо також знаходити підтримку, «тиху гавань», в якій можна відновлюватись, мати людину, якій можна відкритись та поділитись своїм настроєм.

Травматичні переживання

В періоди, коли ми занурюємось в травматичні переживання то часто можемо знаходитись в стані вразливої дитини, якій немає до кого звернутись за допомогою.

Особливо це найбільше проявляється у випадку, коли сьогоднішня неприємна ситуація нагадала чимось старий травматичний досвід, де нас хтось покинув, зрадив.

Людина мов повертається в той момент, коли їй продемонстрували, що вона не потрібна (або вона так сприйняла ту ситуацію), і переживає це знов з тими ж самими відчуттями та думками, як і вперше.

Рекомендації

Непрожита, неінтегрована травма періодично виходить на поверхню та заявляє про себе.

Ми можемо натикатися на неї у буденних стресах, які напряму з цією травмою не пов’язані. Негативний досвід вимушує людину накладати на себе конкретні твердження, наприклад: «Мене ігнорували батьки, тому що я незручний/недбалий/недостатньо розумний».

При роботі з травматичним досвідом важливо пам'ятати – ми можемо змінити сприйняття травматичної ситуації, а також змінити сприйняття самих себе у зв'язку з тим, що сталося.

Людина, яка потерпала від домашнього насилля може думати, що в цьому винна тільки вона. Однак завдяки роботі над травматичним досвідом в процесі терапії, ця ж людина може дійти до тези, що в насиллі провина лежить виключно на аб’юзері.

Депресія

Депресія – це афективний психічний розлад, який супроводжується пригніченим настроєм, неможливістю отримувати задоволення від життя, нестабільною самооцінкою, а також соціальною ізоляцією в тому числі.

Причиною депресії може бути як генетична обумовленість, біологічна, так і вплив зовнішніх стресів в ранньому дитинстві та/або зараз.

Рекомендації

В подоланні та профілактиці депресії допоміжними є заняття спортом та інші форми поведінкової активації, які відповідають вподобанням людини.

Також це фармакологічне втручання за умови супроводу психіатра та/або ендокринолога, відмова від шкідливих звичок та корекція способу життя.

І звісно ж психотерапія, націлена на допомогу в зміні мислення людини, а також на підтримку та пошуку ресурсу, особливо на початкових етапах.

Криза ідентичності або зміна життєвих ролей

Зміни в уявленні стосовно того «Хто я?» не проходять безслідно.

Ідентичність людини це процес, який складається протягом життя, але часом деякі події, зміни можуть підбивати наше уявлення про себе. Це той випадок, коли людина замислюється щодо того, чи хоче залишатись такою, якою була або ж розуміє, що знаходиться під впливом, який вимушує її прийняти нову роль.

Внутрішня згода на такі зміни може бути відсутня, ми можемо триматись за втрачену частину життя і це викликає неабияке напруження.

Рекомендації

Якщо говорити загально, те це також криза, виходом з якої є набуття нових доповнень та ролей до того образу Я, який в людини вже є. На цьому шляху людина може зустрічатись із супротивом до змін, що звісно є нормальною реакцією.

Ідентичність формується під впливом:

• Переконань, цінностей та сенсів, які відгукуються людині
• Ідентифікації з важливими фігурами, особами, групами

Пошук, складання власної ідентичності відбувається за рахунок пошуку цих ідентифікацій, переконань, цінностей через рефлексію та самоусвідомлення.

Як може допомогти психолог?

Зустріч з психологом – це присутність двох людей поряд, де є можливість бути відвертим чи відвертою або закритим чи закритою.

У цьому спілкуванні ми разом двома головами можемо розібрати причини того, що з вами відбувається і подумати: «А що з цим можна зробити зараз?»

На планеті Земля проживає понад 8 млрд людей. А це різні люди, серед них є ті, які також відчувають себе самотньою і також бажають спілкування. А я щиро вірю в те, що якщо людина хоче спілкуватися, хоче отримати близькість, налагодити з кимось стосунки, то вона може це зробити – і це також можна робити і на наших сесіях.

Я можу допомогти в тому, щоб розібратися «А в чому причина того, що так сталося?» А також можу запропонувати разом подумати над тим, що з цим можна зробити.

Тому якщо ви проживаєте відчуття покинутості, самотності або непотрібності, я запрошую вас до сесії, на яких ми можемо створити такий робочий альянс і розібрати конкретніше ваш випадок.