Олена В.

Як людина, я можу сказати про себе, що я невгамовна у навчанні та отриманні знань. Маю допитливий розум та небайдуже серце. Маю досить широкий спектр особистих зустрічей із травматичним досвідом. У цю професію прийшла через хворобу, перемагаючи психосоматику та/або навчаючись із нею жити. Знаю не з чуток про багато симптомів і страхів, про проблеми в побудові особистих взаємовідносин. На даний момент живу повноцінним життям, відчуваю потребу розділяти свої знання, навички та досвід з іншими, допомагаючи іншим дихати на повні груди в прямому і переносному значенні.

Як терапевт спираюсь багато в чому на багаторічний безперервний досвід особистої терапії (більше 700 годин), понад дев'ять років групової терапії, який триває і зараз. Можу бути дуже опорною для клієнта, можу фруструвати, але при цьому обережна і залишаюсь чуйною та дбайливою. За рахунок високої чутливості внаслідок великого досвіду мені вдається відстежити багато процесів та проявів почуттів, які можуть не розпізнаватись і не відстежуватися клієнтом. Працюю під регулярною супервізією, перебуваю у складі інтервізійної групи, постійно продовжую навчання в рамках обраного мною, як основного, гештальт-підходу та за його межами (психодрама, системна сімейна психотерапія).

Психотерапія допомогла мені прийняти тілесні хвороби, але через деякий час це не знадобилось, бо вони відступили. Також психотерапія повернула мені авторство над своїм життям, бажання жити і можливість відчувати смак життя, його наповненість та здатність втримувати опори, якщо стається неочікувано погане. Якщо бути зовсім щирою, вплив психотерапії досить важко оцінити в словах, його можна тільки відчути в процесі.