Вітаю, Андрію!
Дякую за вашу щирість та відкритість. Дереалізація — це насправді дуже виснажливий стан, який часто є захисним механізмом нашої нервової системи у відповідь на високий рівень тривоги або пережитий стрес (зокрема після панічної атаки, про яку ви згадали). Вона вимикає емоції, щоб «захистити» від перевантаження, але у результаті створює відчуття відстороненості від життя.
Те, що порада «просто прийняти це» поки не працює — абсолютно нормально. Прийняття — це не зусилля волі, а процес, до якого потрібно м'яко підійти, коли тіло та психіка відчують безпеку. Ваші страхи щодо зміни особистості від ліків також цілком зрозумілі — тривога часто лякає нас подібними думками.
Дереалізація не є вироком, і з нею можна навчитися працювати за допомогою психотерапії (зокрема заземлювальних технік та роботи з тривогою).
Якщо ви відчуєте готовність, я буду рада підтримати вас на цьому шляху. Ми можемо покроково, у комфортному для вас темпі, розібратися з причинами цього стану та повернути відчуття реальності та яскравості життя. Запршую на консультацію.
Бережіть себе!
Для багатьох це виглядає незвично, ми розуміємо. Але у психотерапії/консультуванні передплата — це стандарт професійної етики, що забезпечує стабільність процесу.
Чіткі фінансові межі створюють безпечний простір, де обидві сторони поважають час та зусилля одна одної.
Радимо почитати більше про психологічні та організаційні причини передплати у статті.
