Готові до змін на краще?
Знайти психологаЯ написав не один пост і не одну статтю про її величність Тривогу. Як справлятись, що робити і чого не робити.
Грішний, сам користуюся цими практиками і способами. Допомагає.
Рекомендую клієнтам. І їм теж помічно.
Але!
Чому з тривогою неодмінно потрібно «справлятись», чому обов’язково треба «щось робити»?
Звідки ідея, що тривогу потрібно за всяку ціну «опановувати», «долати», словом, хай би вона зникла, і то швидше?
Що в ній такого нестерпного?
Якби тривога могла розмовляти, ось що вона могла б відповісти:
«Я приходжу не просто так. Але я приходжу і не для того, щоб звести тебе з розуму. Я приходжу розповідати про майбутнє і про те, що важливо для тебе в ньому. І коли ти уникаєш мене, або чимшвидше хочеш позбутись, я йду геть. Я не горда. Але я повертатимусь. Бо я хочу бути поміченою і зауваженою. І я приходитиму доти, доки ти не захочеш вислухати.»
Хтозна, якщо знайти відвагу слухати свою тривогу – тоді нестерпне стане переносимим, а переносиме – нормальним.
А нормальне – цінним.
'%3e%3cpath%20d='M15.2273%207.5C14.0818%207.5%2013.0727%208.08333%2012.5%209C11.9273%208.08333%2010.9182%207.5%209.77273%207.5C7.97273%207.5%206.5%209%206.5%2010.8333C6.5%2014.1389%2012.5%2017.5%2012.5%2017.5C12.5%2017.5%2018.5%2014.1667%2018.5%2010.8333C18.5%209%2017.0273%207.5%2015.2273%207.5Z'%20fill='white'/%3e%3c/g%3e%3cdefs%3e%3cclipPath%20id='clip0_1435_3795'%3e%3crect%20width='13'%20height='13'%20fill='white'%20transform='translate(5.5%205.5)'/%3e%3c/clipPath%3e%3c/defs%3e%3c/svg%3e)
