Турбота про себе

Добрий вечір. Допоможіть розібратись. Дізнався про зраду дружини тривалістю більше ніж пів року із переписки в телефоні. Був убитий десь тиждень і не міг ні їсти ні спати. Але потім стався секс із дружиною і я відчув дике збудження, раніше такого не відчував. Не можу описати ці відчуття, гнів, огида, біль, відторгнення але якесь неймовірно дике збудження від того, що вона спала з іншим і я переспав із нею. Чим я хворий? Що це таке? Такого я раніше не відчував. Мені в одночас і боляче, я втратив сенс життя і в інший час відчув таке збудження якого ніколи до цього не відчував. Мені страшно за те, що відчуваю і відчуваю себе не нормальним і якимось хворим

Мені 27. Я гей, можливо бі, не знаю, в мене ніколи не було ні хлопця ні дівчини (стосунків). Я не зміг прийняти себе. Моя сім'я гомофобна і дуже не просунута в таких питаннях. Тому все про мене я тримаю під 7 замками. Тут без жодних варіантів. Мене постійно колупають питаннями дівчини, сім'ї, весілля. Я віджартовуюсь, але це все важче. В мене є найкраща подруга, ми часто постимо фотки разом, всі думають вона моя дівчина. Її особисто ніхто не знає з сім'ї та друзів (різні компанії). Всі думають, що вона моя дівчина. І зробив тупу річ - не став це заперечувати, по побачив в цьому можливість удосконалити брехню. Але подруга має стосунки, можливо скоро одружиться і уявляєте яким дурнем я виглядятиму. Я не знаю, що робити. Брехня зайшла далеко. Я почуваюсь свинею і по відношенню до сім'ї і до подруги. Я втомився від цього. Всі друзі зустрічаються, будують стосунки, одружуюються, справа йде до 30 років. Хочеться втікти, від усього і усіх. Я думав над варіантом переїзду в іншу країну, після війни, можливо. Але теж не можу кинути сім'ю. Не знаю, що робити. Можна звісно ламати комедію, будучи одним з тих "вільних вовків" холостяків. Та й це нормально в наш час одружуватися і заводити дітей і після 30 і після 40. Але на мене будуть тиснути, колупати далі. У двоюрідних братів у моєму віці вже по 2 дітей було. Та й бути тим самим вовком серед друзів, які в парах - важко. Ніби ти стоїш серед купи потягів, які від'їжджають.

Я не понимаю, что со мной происходит. Я не хочу ничего. У меня нет увлечений, друзей, и никогда не было. Я всегда был один, по крайней мере внутри. Общение доставляет дискомфорт, и я никого не хочу видеть, хоть мне и одиноко, особенно в чужой стране, куда я уехал две недели назад.

Сейчас я работаю на заводе, почти ничего не ем, и я хочу умереть. Я не могу терпеть это, потому что у меня нет ничего. Я немного рисую, но мне это не приносит радости. Я хочу исчезнуть, уйти в лес и не вернуться. Меня держит только огорчение, которое я принесу родителям, или собственная трусость.

И все говорят: нужно повзрослеть, стать ответственным. Но зачем кому это нужно? Тошнит от всего уже. День за днём какая-то стена становится всё толще передо мной.

Я нигде не учился, все 22 года жил в селе, ещё в школе я боялся куда-то идти да и не знал куда. Хочу плакать. Но не могу