logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 18.10.2020
  • 2 хв
  • 31

Партнерські пологи

Вагітність
Вагітність
Партнерські пологи

Сучасна вагітна жінка замислюється, чи варто запрошувати чоловіка на пологи. І тут важливо прислухатися до себе та дати відповідь на запитання: «Чи допоможе це процесу народження дитини?».⠀

Партнерські пологи – не віяння моди та не випробовування на міцність психіки майбутнього татуся, а спільне рішення та бажання пари.

Процес пологів вимагає від жінки бути зосередженою саме на появі дитини на світ і саме партнер може допомогти їй не відволікатися на сторонні подразники (подати води, зробити масаж, допомогти розслабитись, разом виконувати дихальні вправи та ін.). І якщо чоловік сильно хвилюватиметься чи перебуватиме в шоці то навряд він зможе чимось допомогти.

Часто чую варіанти: «Хай подивиться як я мучуся» – з надією викликати почуття жалю, захвату чи, можливо, провини у свого чоловіка. Та чи принесуть ці почуття користь?! ⠀

Або позиція чоловіка «Я свою справу зробив». І тут жінка силоміць намагається затягнути чоловіка в пологовий зал. Проте, якщо партнер приймає участь без власного бажання, він може лише завадити, погіршити процес або затягнути його. ⠀⠀

Проживши момент пологів, чоловік з дружиною можуть емоційно зблизитися, адже момент спільного щастя назавжди зафіксується у пам`яті. Це має і терапевтичний ефект. ⠀

Проте необхідно: ⠀

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

✅усвідомлено прийняти рішення та проговорити це; ⠀

✅пара має підгототуватися до партнерських пологів; ⠀

✅між партнерами повинні бути гармонійні стосунки; ⠀

✅жінка не відчуває дискомфорту та не соромиться чоловіка.

За таких умов пологи із партнером позитивно впливають на усіх учасників процесу, включаючи немовля. Зазвичай, батько, який був присутній при появі малюка на світ, стає більш прив’язаним до нього. ⠀

Спільні пологи не зобов’язують чоловіка бути присутнім на усіх етапах пологового процесу. Він може бути присутнім при переймах, а під час потуг підтримувати дружину дистанційно або ж пройти увесь шлях від початку до кінця. У кожному випадку сім’я знаходить власний спосіб участі батька у пологах самостійно. ⠀

Запрошую попрацювати в напрямку планування вагітності та материнства і у Вас буде можливість дослідити себе та розібратися з усіма питаннями, які хвилюють.

Сподобалась стаття? 👉

Альона Дороніна
icon Автор:

Альона Дороніна,

психолог

Ціна: від 1700 грн

Стаж: 10 років

У своїй роботі мені важливо надати клієнту безпечний і простір, що приймає, в якому він зможе розкритися, повірити в себе і свій потенціал, змінюватися і розширювати своє бачення світу.

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Viktoriia
Viktoriia, 26 років 19.07.2026 23:48
Втрата вагітності

Як впоратися з втратою вагітності?

Пройшло 15 днів фізично нічого не болить, тільки дуже порожньо на душі, це була очікувана друга вагітність, але нажаль народила на 19 тижні, думаю що я в цьому винна не достатньо щось зробила, не додивилася за собою за своїм здоровʼям, не можу відпустити що щось можливо було вдіяти, единиф факт який дає сили жити далі, маленька дитина. Бажання як найшвидше во становити здоровʼя та завагітніти знову, чи є нормальним це бажання одразу після втрати завагітніти, таке враження наче тобі чогось не вистачає. Душу гріє той факт що дитині дала імʼя, зробила свідоцтво про народження, та поховала, навіть провела з ним золотий час 2 години, потримала його на руках та маю фото на памʼять. Чи ж якісь правила скорботи, не плачу кожен день, але на вечір накриває шо він має бути ще зі мною , а його вже немає, чи Є нормальна така реакція 😖❤️‍🩹

181 15
Elvira
Elvira, 30 років 19.07.2026 21:20
Чи потрібно звертатись до психіатра?

Мені потрібна допомога, тому що вже тривалий час близько 8 місяців я я не можу впоратися з однією темою, яка повністю займає мої думки.

Після народження дитини та низки стресових подій у мене з’явилася дуже сильна зацикленість на фотографіях і відео доньки, особливо її перших місяців життя. Я справді зробила менше фотографій і відео, ніж хотіла, і тепер не можу перестати про це думати. Я постійно повертаюся до думок про те, що могла фотографувати більше, могла зробити це якісніше, могла по-іншому одягати дитину або зберегти більше спогадів.

Я можу багато разів прокручувати в голові одні й ті самі ситуації, аналізувати їх, шукати, що можна було зробити інакше, і звинувачувати себе. Хоча я розумію, що минуле вже неможливо змінити, мозок ніби не дозволяє відпустити цю тему.

Мене особливо тригерять фотографії та відео інших дітей, немовлята приблизно того ж віку, а також власні фото доньки. Це викликає сильний жаль, смуток, почуття провини та думки, що я недодала своїй дитині важливих спогадів.

Раніше до цього додавалася сильна тривога. Зараз тривога стала меншою, але залишилися нав’язливі думки, постійне повернення до цієї теми, смуток і глибоке відчуття втрати. Через це мені важко повноцінно насолоджуватися материнством і жити теперішнім.

Я хочу зрозуміти, який це може бути розлад, чи можуть мої симптоми відповідати післяпологовій депресії, обсесивно-компульсивному розладу або іншому стану, і яке лікування буде для мене найефективнішим.

Моя головна мета — перестати бути постійно “застряглою” в минулому, прийняти те, що вже сталося, перестати нескінченно себе звинувачувати й знову отримувати радість від життя та материнства.

361 25
Darina 333
Darina 333, 29 років 12.07.2026 13:04
Почуття провини перед дитиною

Доброго дня !

Маю таку ситуацію, 8 місяців назад народила немовля. Завжди була біля неї, з нею , годую грудьми. Але тепер стався такий момент, що я почала усвідомлювати, що я зробила їй дуже мало фото у перші місяці і тепер це дуже болить( поганий ракурс, темно). Особливо болить що я довго їй носила шапочку та антицарапки і відповідно на усіх фото вона у них, тобто немає дитинки де в неї голі ручки, голівка. Мене дуже це болить і повертає назад, хочеться усе змінити. Приходить усвідомлення чому я не додумалась зняти ці предмети і ці фото тригерять. Болить дивитись на фото інших мам і розуміти що вони все зробили гарно а у моєї із за моєї неуважності тепер не буде таких гарних фото та відео.

Думка мене зʼїдає, тобто вона як навʼязлива і не дає нормально жити тут і зараз .

Хочеться повернути час назад і все змінити. Маю почуття провини перед дитиною. Соціальні мережі та інші люди , які мають гарні фото викликають біль і плач. Не можу я прийняти цей факт. Можливо щось порадите, або підкажете що зі мною . Дякую !

301 8
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту