logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 02.04.2021
  • 2 хв
  • 15

Особисті кордони

Емоції та почуття Самооцінка Самотність Сенс життя Стосунки
Емоції та почуття Самооцінка Самотність Сенс життя Стосунки
Особисті кордони

Особисті кордони – це умовна, суб’єктивна межа, набір інструментів для задоволення психічних та фізичних  потреб. Це опора, що формує відчуття безпеки та свободи, і першочергово в цьому всьому маєте бути Ви. Саме ви задаєте модель поведінки відносин з вами, рахунку з вашими інтересами та бажаннями. Коли в фізичному плані ще хоч якось це підтримується, то з психологічним – складніше. «Я маю право на відпочинок, радість, повагу, особистий час, бажання, погляд, фінанси – такі звичні речі та буває так, що все це недосяжне…» Причини цього можуть бути різні: від  суспільних інтровертів «жінка основа сім’ї» або «все краще дітям» до заниженої самооцінки, корні якої лежать глибоко в сімейній системі «всі чоловіки зраджують», «головне, що всі некормлені».????

⠀Ми всі так чи інакше кожного дня маємо справу з власними кордонами. Ви можете уявляти їх по-різному. Однак мені імпонує приклад зі шкірою.

Шкіра – це кордон нашого тіла, досить щільна аби захистити і в той же час досить еластична, аби не сковувати рухи. Пропоную саме цю метафору брати за основу.

⠀Якщо за якоїсь причини кордони порушуються ззовні чи зсередини ми відчуваємо дискомфорт. Аби такого не траплялось – потрібно чітка робота та піклування про власні кордони. Чим впевненіше ви приймаєте рішення, тим більше турбуєтесь про себе, тим здоровішими є ваші кордони. Чи захоче хтось це робити за вас? Точно ні. Чи можливо розвиватись та перебувати в гармонії не маючи власних кордонів або маючи дифузні!  Відповідь також ні.❌

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

В першу чергу потрібно подбати про себе, а вже потім вирішувати в якому об’ємі ви можете подбати про оточення. Більше того, якщо ваші особисті кордони дифузні (занадто розмиті чи  навпаки занадто жорсткі) – це буде напряму впливати на вашу взаємодію з оточенням. Ви можете бути або в позиції того, хто одвічно «повинен» і відчувати що з вашими інтересами не рахуються, або почуватись самотнім, так як кордони будуть справжнім «муром» на шляху до взаємодії. Саме з кордонами пов’язані різного робу та стани.

Тільки ви контролюєте свої кордони. Ви вирішуєте де саме провести межу і якою вона буде.

 

Сподобалась стаття? 👉

Юлія Ємельянова
icon Автор:

Юлія Ємельянова ,

психолог

Ціна: від 900 грн

Стаж: 8 років

Я психоаналітик, психолог,сімейний консультант та Арт-терапевт. Маю 400 годин особистісного, тренінгового аналізу, регулярно супервізую свою практику, перебуваю в групі розвитку теорії та практики батьківсько-дитячих взаємин. Позиціонуючись як фахівець у галузі сімейної та дитячої психології. Вітаю ...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Viktoriia
Viktoriia, 26 років 19.07.2026 23:48
Втрата вагітності

Як впоратися з втратою вагітності?

Пройшло 15 днів фізично нічого не болить, тільки дуже порожньо на душі, це була очікувана друга вагітність, але нажаль народила на 19 тижні, думаю що я в цьому винна не достатньо щось зробила, не додивилася за собою за своїм здоровʼям, не можу відпустити що щось можливо було вдіяти, единиф факт який дає сили жити далі, маленька дитина. Бажання як найшвидше во становити здоровʼя та завагітніти знову, чи є нормальним це бажання одразу після втрати завагітніти, таке враження наче тобі чогось не вистачає. Душу гріє той факт що дитині дала імʼя, зробила свідоцтво про народження, та поховала, навіть провела з ним золотий час 2 години, потримала його на руках та маю фото на памʼять. Чи ж якісь правила скорботи, не плачу кожен день, але на вечір накриває шо він має бути ще зі мною , а його вже немає, чи Є нормальна така реакція 😖❤️‍🩹

184 15
Elvira
Elvira, 30 років 19.07.2026 21:20
Чи потрібно звертатись до психіатра?

Мені потрібна допомога, тому що вже тривалий час близько 8 місяців я я не можу впоратися з однією темою, яка повністю займає мої думки.

Після народження дитини та низки стресових подій у мене з’явилася дуже сильна зацикленість на фотографіях і відео доньки, особливо її перших місяців життя. Я справді зробила менше фотографій і відео, ніж хотіла, і тепер не можу перестати про це думати. Я постійно повертаюся до думок про те, що могла фотографувати більше, могла зробити це якісніше, могла по-іншому одягати дитину або зберегти більше спогадів.

Я можу багато разів прокручувати в голові одні й ті самі ситуації, аналізувати їх, шукати, що можна було зробити інакше, і звинувачувати себе. Хоча я розумію, що минуле вже неможливо змінити, мозок ніби не дозволяє відпустити цю тему.

Мене особливо тригерять фотографії та відео інших дітей, немовлята приблизно того ж віку, а також власні фото доньки. Це викликає сильний жаль, смуток, почуття провини та думки, що я недодала своїй дитині важливих спогадів.

Раніше до цього додавалася сильна тривога. Зараз тривога стала меншою, але залишилися нав’язливі думки, постійне повернення до цієї теми, смуток і глибоке відчуття втрати. Через це мені важко повноцінно насолоджуватися материнством і жити теперішнім.

Я хочу зрозуміти, який це може бути розлад, чи можуть мої симптоми відповідати післяпологовій депресії, обсесивно-компульсивному розладу або іншому стану, і яке лікування буде для мене найефективнішим.

Моя головна мета — перестати бути постійно “застряглою” в минулому, прийняти те, що вже сталося, перестати нескінченно себе звинувачувати й знову отримувати радість від життя та материнства.

364 25
Darina 333
Darina 333, 29 років 12.07.2026 13:04
Почуття провини перед дитиною

Доброго дня !

Маю таку ситуацію, 8 місяців назад народила немовля. Завжди була біля неї, з нею , годую грудьми. Але тепер стався такий момент, що я почала усвідомлювати, що я зробила їй дуже мало фото у перші місяці і тепер це дуже болить( поганий ракурс, темно). Особливо болить що я довго їй носила шапочку та антицарапки і відповідно на усіх фото вона у них, тобто немає дитинки де в неї голі ручки, голівка. Мене дуже це болить і повертає назад, хочеться усе змінити. Приходить усвідомлення чому я не додумалась зняти ці предмети і ці фото тригерять. Болить дивитись на фото інших мам і розуміти що вони все зробили гарно а у моєї із за моєї неуважності тепер не буде таких гарних фото та відео.

Думка мене зʼїдає, тобто вона як навʼязлива і не дає нормально жити тут і зараз .

Хочеться повернути час назад і все змінити. Маю почуття провини перед дитиною. Соціальні мережі та інші люди , які мають гарні фото викликають біль і плач. Не можу я прийняти цей факт. Можливо щось порадите, або підкажете що зі мною . Дякую !

302 8
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту