Місце внутрішнього спокою та безпеки

Це місце має бути в житті кожної людини. Але не всім пощастило мати його.

У психотерапевтичній практиці на певному етапі ми завжди підходимо до цієї теми.

Пам’ятаєте, у дитинстві багато з нас будували галабуди? А хтось забрався в шафу … Треба було якось закритися від зовнішнього світу і відчути у своєму, хоча й маленькому, але такого захищеному місці.

Пам’ятаю, якось на консультації одна мама запитала мене, як правильно вчинити з дитиною, яка після сварки з нею завжди залазить під ліжко. Це дуже дратує її, бо «він ховається від розмови, конфлікт не вирішується, і щоразу одне й те саме…»

Що робити?

вивести його звідти силою?

Залишити там, поки він не вийде сам?

Ось чому? Чому ми цього не навчили в школах?!

Ми можемо робити багато помилок у стосунках з близькими, а потім «зализувати» кожен по-своєму …

Зараз набагато легше. Про психологію розвитку багато інформації, молоді батьки стають все більш свідомими у вихованні дітей. Але часто вони забувають про себе. Вони намагаються захистити дітей від різних неприємностей, але часу та енергії для них вже не вистачає.

Але дорослим, як і дітям, потрібен цей «галабуд» – захищене місце, в якому можна ховатися і відпочивати деякий час.

Коли в реальному житті такого притулку немає, його потрібно шукати у внутрішньопсихічному просторі. І там людина поповнює свої ресурси. Це не видно, так, але це відчувається…

З часом з’являється можливість організувати такий простір в реальному житті. Вам надано дозвіл залишатися там без провини. Доходить до розуміння, що це дійсно важливо.

Місце внутрішнього спокою може змінюватися, трансформуватися. Для всіх це різне.

Подумайте, чи є у вашому житті таке місце?

Як часто ви дозволяєте собі бути там?