Істерична особистість

Доброго дня дуже потрібна порада. Мені 28 років, зустрічаюся з хлопцем вже 3 роки. Живемо у різних містах, у неділю виникла неприємна ситуація у мене на роботі з керівником. Одразу не було бажання з ним ділитися власними переживаннями. Учора з'явилося бажання розповісти, сказав чого не розповіла одразу, звинуватив мене що це не правильно треба усе до дрібниць одне одному розповідати. Для мене це дивно оскільки я вважаю що не треба тиснути на людину що захоче те й розповість, тим паче що ця проблема не стосується хлопця. Підкажіть будь ласка чи варто на вашу думку з ним розійтися. В мене виникло відчуття що на мене тиснуть.

Вітаю!

Моя проблема в стосунках полягає в наступному - я став підозрювати, що моя дівчина (їй 20) ставиться й очікує від мене в стосунках ролі «батька», а не хлопця й майбутнього чоловіка. Ми разом вже майже 3 роки, мабуть підійшли до кризи про яку кажуть «любов живе 3 роки» й я став бачити досить дивну картину. Ми наразі мешкаємо закордоном близько півроку. І тут працюю лише я, вона навчається онлайн. Питання житла, покупок продуктів та кількох інших побутових моментів вирішую лише я. Коли я наважився запитати у неї стосовно її бажання в найближчому майбутньому почати хоча б підпрацьовувати, аби фінансово було трохи легше й була можливість відкладати кошти - вона відповіла щось на кшталт «ти що, хочеш щоб я втомлювалась і завжди була зла?». Річ в тім , що вона й так 75% часу сумна, роздратована й незадоволена чимось. В цілому, вона вважає, що чоловіки й жінки не рівні, в стосунках вони не «рівні партнери», а більш схильна до патріархальної системи. Але я хочу бачити біля себе дівчину, самостійну, яка знає чого хоче від життя, вміє заробляти й влаштовувати своє життя сама хоча б трохи. Підкажіть, чи можна якось виявити те, що я перетворююсь з хлопця в якусь пародію «батька», що мусить вирішувати майже всі її проблеми по життю. Бо ще перед її приїздом до мене закордон вона мені сказала таке «ти мусиш облаштувати для мене всі умови, аби я могла займатись своїми справами точнісінько як вдома». Але, добрий день, я сам тут відносно нещодавно і вже винен забезпечувати її комфорт на 110%. Як на мене, нормально, коли дівчина розуміє, що доведеться десь попрацювати, десь в чомусь себе обмежити трохи й потерпіти, якщо що. Але ні, коли я сказав що вона вже доросла людина , а не дитина, для якої треба облаштувати кімнатку й таке інше - то була дуже сильна сварка((

Я вже дуже сумніваюсь, чи потрібні мені такі стосунки. Дайте пораду, будь ласка, як виявити, що вона насправді думає і кого в мені бачить?

Дякую 🙏🏻

Расстался с девушкой 3 месяца назад из-за плохого отношения к себе и еще различных причин. Это были первые мои отношения длиною в 5 месяцев. Сейчас головой понимаю, что в отношения эти возвращаться точно не стоит, хоть она и просила остаться и обещала исправиться. Но при этом сердцем до сих пор к ней тянет и внутри живет какая-то надежда, что мы сойдемся. В целом каждый день посещают мысли написать ей, хоть я и борюсь с этим. Как долго я могу пробыть в таком состоянии и как скорее выйти из него?