Дуже співчуваю вашому стану. Жити в постійній напрузі, тривозі та з порушеним сном, намагаючись при цьому залишатися опорою та єдиним годувальником для родини в умовах війни - це величезне навантаження.
Щодо ваших запитань та ситуації загалом, хочу виділити декілька важливих моментів:
Так, тимчасові відкати або відкатні хвилі під час лікування тривожного розладу трапляються. Проте будь-які зміни в симптоматиці - це привід якнайшвидше звернутися до вашого лікаря-психіатра. Вона зможе оцінити стан, за потреби відкоригувати схему або дозування.
Щодо психотерапії та «вправ» - звучить сумно, що вас залишили лише з набором інструментів для самостійної роботи. Медикаментозна терапія створює необхідний «буфер» і знімає гостроту симптомів саме для того, щоб людина мала ресурс увійти в глибинну психотерапевтичну роботу. Вправи та техніки - це добре для саморегуляції в моменті, але вони не замінюють людського контакту, емоційного проживання та контейнування вашої тривоги.
Вам зараз потрібна не просто інструкція, що робити, а стабільний, безпечний простір і постійна емоційна опора. Якщо попередній напрямок терапії вичерпав себе, варто розглянути інші модальності, зокрема гештальт-терапію. Це дуже бережний і холістичний (цілісний) підхід. Він не форсує подій і не вимагає «швидких результатів», а дає можливість працювати в безпечному темпі, шар за шаром досліджувати причини тривоги, спиратися на терапевтичний контакт і поступово відновлювати відчуття контролю над власним життям.
Якщо вам відгукується і ви шукаєте бережний супровід на цьому шляху, я буду рада підтримати вас в терапії. Тримайтеся, ви робите дуже багато для себе та своєї сім'ї.
