В особистій психотерапії близько дев’яти років, і за цей час вона стала важливою частиною мого дорослішання.
Терапія навчила мене краще розуміти себе: помічати й розпізнавати власні почуття, чути свої потреби, відчувати тіло та більше довіряти тому, що зі мною відбувається.
У моєму житті з’явилося більше здорової агресії та злості, здатності захищати себе, позначати власні межі, говорити ні, робити вибір на свою користь. Я навчилася помічати, де мені погано або щось не підходить, і не лише усвідомлювати це, а й поступово змінювати своє життя відповідно до цього.
Терапія допомогла мені відчути власну цінність, як людини і як жінки. Дала більше внутрішньої опори та свободи обирати те, чого я хочу, шукати способи задовольняти свої потреби, які справді мені підходять, краще піклуватися про себе.
Ще одна важлива річ, якої я навчилася в терапії це проживати кризи, втрати та розставання. Не уникати складних переживань і не вимагати від себе постійного стану гармонії, а залишатися поруч із собою, коли життя стає складним. Переживати те, що неможливо змінити, не втрачаючи при цьому себе.
Напевно, терапія не зробила мене людиною, яка завжди знає, чого хоче, завжди обирає себе і перебуває в гармонії. Але вона дала мені значно більше контакту із собою, внутрішньої опори та свободи. І, мабуть, найважливіше - можливість залишатися із собою в дуже різних обставинах життя.