Майже до 3 місяців донечка часто була в антицарапках, і тепер, коли я дивлюся на її фото та відео того періоду, мене дуже болить, що я не бачу її маленьких ручок.

Особливо мене мучить думка про дошку/колаж із фотографіями по місяцях. Я уявляла, що зроблю таку дошку на рік, але тепер дивлюся на фото за перші місяці й мені здається, що дитина на них виглядатиме ніби «без рук», бо ручки заховані в антицарапках. Від цієї думки мені стає дуже боляче.

Я постійно думаю: навіщо я їх одягала, чому не знімала хоча б для фотографій, чому тоді не подумала, наскільки важливими для мене будуть ці маленькі ручки на фото. Я розумію, що минуле вже неможливо змінити, але саме це й мучить найбільше. Мені здається, що я власноруч зіпсувала частину дуже цінних для себе спогадів.

Я хочу зрозуміти, як із цим працювати саме в терапії. Як навчитися дивитися на ці фотографії без цього болю і самозвинувачення? Як прийняти, що вони вже такі й інших фотографій того віку не буде? І як перестати постійно повертатися до думки, що я мала зробити інакше?