Від коли я почала зустрічатися з хлопцем я почала жити тільки ним і все було добре поки він не почав щей жити своє життя, я зрозуміла що він ще має інші справи і почались нав'язливі думки що йому на мене все одно, що він мене не любить і це переросло в параною, постійно сльози і я зрозуміла що якось стала залежна від нього якщо він напише то все добре а якщо ні то в мене все погано. Він дуже хороший хлопець я не хочу його втрачати але я розумію що так більше не можна, я справді сама все псуюю своїми істериками і параноями, в мене є бажання щоб він завжди був біля мене і завжди думав про мене але це не нормально я розумію, в житті радість приносить тільки він і все, і тут я зрозуміла що він зовсім ні до чого а я просто втратила себе. Не знаю що робити тепер, мені якось його так бракує і все одно не можу відпустити його і почати жити своє життя(ми разом 1 рік) і я знаю що він мене любить але мені якось цього не достатньо.