Втрата вагітності
Як впоратися з втратою вагітності?
Пройшло 15 днів фізично нічого не болить, тільки дуже порожньо на душі, це була очікувана друга вагітність, але нажаль народила на 19 тижні, думаю що я в цьому винна не достатньо щось зробила, не додивилася за собою за своїм здоровʼям, не можу відпустити що щось можливо було вдіяти, единиф факт який дає сили жити далі, маленька дитина. Бажання як найшвидше во становити здоровʼя та завагітніти знову, чи є нормальним це бажання одразу після втрати завагітніти, таке враження наче тобі чогось не вистачає. Душу гріє той факт що дитині дала імʼя, зробила свідоцтво про народження, та поховала, навіть провела з ним золотий час 2 години, потримала його на руках та маю фото на памʼять. Чи ж якісь правила скорботи, не плачу кожен день, але на вечір накриває шо він має бути ще зі мною , а його вже немає, чи Є нормальна така реакція 😖❤️🩹
Відповіді
14Добрий день! Співчуваю вашій втраті😔
Таке бажання - спроба психіки захистити Вас від болю (втеча). Але Ви зараз знаходитесь в процесі горювання. Психіка так влаштована, що їй потрібен час (орієнтовно рік) для опрацювання і інтеграції цього важкого досвіду. Важливо дозволити собі горювати і не поспішати з рішенням щоб не зашкодити ні своєму ментальному здоров'ю, ні майбутньої дитини.
Дайте собі час
Вікторія,
Те, що ви описуєте, це цілком природна реакція горя, і в ній немає нічого неправильного. Порожнеча на душі при відсутності фізичного болю, вечірні хвилі туги, коли раптом усвідомлюєш, що дитина мала б бути поруч, а її немає - усе це прояви того, як психіка поступово, а не одразу, засвоює втрату, і те, що ви не плачете щодня, не означає, що сумуєте недостатньо.
Провина, яку ви відчуваєте, найчастіше не про реальну відповідальність, а про спробу психіки повернути собі відчуття контролю там, де його насправді не було, адже жити з думкою, що трагедія сталася без будь-якої логіки, нестерпно важко.
Бажання якнайшвидше відновити здоров’я і завагітніти знову теж зрозуміле і не є передчасним, воно частіше пов’язане з потребою відчути, що життя і майбутнє все ще можливі, а не з бажанням «замінити» втрачену дитину. Коли будете готові, варто обговорити терміни зі своїм лікарем.
Те, що маленька дитина, яку ви вже маєте, дає вам сили жити далі, показує, наскільки глибоко ви здатні любити навіть у горі. Можливо спробуйте дозволити собі спиратися на цю опору, не відмовляючи собі при цьому в сумі за тим, кого втратили…
Дуже співчуваю вам 🫂
Як болісно…
…а те, що ви зараз не відчуваєте болю - природньо . Так і буває, коли втрачаєш близьку людину, дитину: наша перша реакція - заперечення, у такий спосіб психіка захищається від сильних переживань. Плюс відчуття провини з думками, що могла щось зробити інакше - типове переживання під час втрати. За деякий час може з’явитись гнів.. сум… прийняття…
Мені здається, що ви є інтуітивною мамою, йдете за своїм серцем, були для свого немовля ніжною та турботливою: прийняли його та разом провели золотий час, дали ім’я та місце в сімейній системі.
Це місце має бути тільки його. Інша дитина має зайняти своє місце. Їй це може не вдастись, коли мама носить її з думками про померлу. Тоді хочеться бути тою дитиною, про яку мама думала (це несвідомі процеси). В дорослому житті таким людям складно бути собою, вони відчувають зобов’язання втішати, підтримувати, не віддалятись, не жити власним життям.
Ви питаєте як горювати. Згадувати свою дитину, говорити про неї. На поминках ми завжди робимо так. Добре, якщо поруч з вами є ті, хто готовий це розділити: слухати вас і сумувати разом. Перинатальна втрата вважається важкою психотравмою. Добре, якщо у вас є можливість звернутись до спеціаліста.
Дуже Вам співчуваю, Вікторія. Важливо поступово відпустити цю ситуацію та все. що з нею пов"язано. Наприклад. можна написати листа цій дитині й викласти в ньому все, що думаєте і відчуваєте. Можна провести додаткові ритуали прощання поговорити з чоловіком про це й, наприклад, побути біля запаленої свічки з наміром, що завершується або зробити щось інше, що Вам підійде, зробити зі словами прощання, крок за кроком. Для кожної жіночки - свій час, за який вона зможе відновитися. Це може бути і місяць, і рік , умовно кажучи. Важливо, дійсно, не одразу " заміщати" втрату новою вагітністю, а спочатку відновитися, тобто мати відповідний ( маю на увазі гарний) емоційний стан.
Ваша реакція на втрату є цілком нормальною. Відчуття провини виникає завжди у багатьох людей, особливо жінок у таких ситуаціях. "Правил скорботи", як таких не існує, але "робота горя" завжди проходить однаково для всіх! Спочатку невіра і заперечення, потім злість та провина, аж потім багато інших складних переживань.... І завжди треба, щоб хтось із людей був поряд з вами! Я вам дуже співчуваю!!! І порожнеча виникає в середині, яку треба негайно чимось заповнити! Тому вам і хочеться поскоріш завагітніти. Але, вибачте мене, одна річ для мене не зрозуміла: навіщо ви зробили свідоцтво про народження? Я стикаюсь з цим вперше... Чи зараз це є такою обов'язковою юридичною процедурою?
Вікторія, ваша реакція є абсолютно нормальною, як вже сказали колеги, переживання горя скаладається з декількох періодів і всі вони у кожного проходять індивідуально.Ваше бажання бути мамою та планувати вагітність знову, є ознакою готовності створення сім’ї, та життя в майбутньому..- а не закриття порожнечі.Все що ви описуєте, є доказом того, що ви все зробили,як вам підказував вам ваш інстинкт..порожнеча-відчуття, що не хватає дитини- є нормальним, бо так і є..Співчуваю вам та вашій сім’ї -як маєте ресурс та бажання запрошую до розмов.Бережіть себе
Мої співчуття, що вам довелося пройти через таку втрату. Те, що ви описуєте, — це не просто втрата вагітності, це втрата вашої дитини, яку ви вже любили, чекали, тримали на руках, дали їй ім’я і попрощалися з нею. Це справжнє горе.
Хочу сказати вам дуже важливу річ: з ваших слів я не бачу нічого ненормального. Почуття провини, думки «а раптом я могла щось зробити інакше», бажання якнайшвидше знову завагітніти, хвилі смутку, які особливо накривають увечері, — усе це дуже поширені реакції після перинатальної втрати. І те, що ви не плачете щодня, зовсім не означає, що ви сумуєте «неправильно». Скорбота не має графіка чи правил.
Водночас я бачу, скільки болю ви зараз несете сама. І мені дуже хочеться, щоб ви не залишалися з ним наодинці. Таку втрату не потрібно «пережити швидше» чи «бути сильною». Її важливо прожити так, щоб провина не стала вашим постійним супутником, а пам’ять про малюка могла залишатися поруч без нестерпного болю.
Якщо відчуєте, що вам потрібен безпечний простір, де можна говорити про все без страху осуду, я буду рада підтримати вас на консультації. Разом ми зможемо дбайливо пройти цей шлях, допомогти вам прожити втрату, зменшити почуття провини та поступово повернути опору під ногами. 🌿
Вікторія, мені дуже шкода, що Вам довелося пережити таку важку втрату. Деякі події в нашому житті, на жаль, не залежать від нас і трапляються без нашої волі.
Зараз дуже важливо не залишатися наодинці зі своїм болем. Зараз дуже важдиво не залишатись зі своїм болем на самоті та ділится своїми переживаннями з близькими. Сподіваюсь, що у вас є зараз підтримуюче середовище. Також важливо перебувати під наглядом лікаря, щоб подбати про фізичне та гормональне відновлення організму.
Не замикайтеся в собі та дозвольте собі звернутися по психологічну допомогу, якщо відчуваєте, що Вам це необхідно. Психотерапія допомогає прожити горе, знайти внутрішню опору, зменшити почуття провини, страху чи безпорадності, які нерідко виникають після такої втрати. За потреби можна також дослідити психологічний досвід вагітності та її втрати, але не для пошуку вини, а для того, щоб краще зрозуміти свої переживання та допомогти собі рухатися до відновлення. Ця робота є важливим доповненням до медичного супроводу. Бажаю скорішого відновлення.
Ви все зробили правильно, співчуваю вашій утраті. Зараз абсолютно нормально відчувати водночас пустоту і бажання активно діяти, як ви описали "Бажання як найшвидше во становити здоровʼя та завагітніти знову".
В питанні активних дій -- краще консультувась з лікарем.
В плані складних емоцій, колеги вище чудово описали різноманітний спектр від звинувачення себе (злість) до суму і пустоти -- їм потрібно багато часу, і полегшення буде наступати хвилеподібно, легше, потім знову може накрити -- це нормально, не дивуйтесь і лякайтесь.
Ви вже зробили важливі кроки, які описали + розділили свій біль на цьому форумі. Бажаю вам найшвидшого фізичного відновлення, а серцю потрібен час.
Звертайтесь, якщо будете потребувати більше інформації та підтримки.
Прийміть і мої співчуття, втратити дитину це саме страшно і болісне на мій погляд, взагалі у нашому житті. Це буде пам'ятатись, а горювання потроху, протягом тривалого часу буде перетворюватись с болю на глибокий сум. Але головне щоб ви себе не звинувачували, бо тоді затягнеться біль ще й себе можете довести до поганого емоційного стану. Бережіть себе.
Горювання складний процес, він включає 5 етапів: заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття. Вони можуть змінювати послідовність, іти одночасно та затягуватись на певний період часу. Дозвольте собі проживати цей біль, бажано поруч з кимось. Згодом стане легше.
Запрошую в терапію, пройдемо цей період разом 🤝
Співчуваю вашій втраті🙏
Ваш стан - це нормальна реакція на дуже болісну втрату. Ви зараз проживаєте горе і для нього немає якогось «правильного» сценарію. Те, що ввечері біль посилюється, що ви сумуєте, згадуєте малюка, дали йому ім’я, попрощалися - це усе природні способи зберегти зв’язок із тим, кого ви любите і чекали.
І ще одне - ваше бажання знову завагітніти не означає, що ви «заміните» цю дитинку. Це може бути природним прагненням знову відчути життя після великої втрати.
Будьте до себе зараз такою ж співчутливою, якою були б до близької людини в такій самій ситуації🙏
Бережіть себе
Це нормальна реакція на втрату. Ви втратили цілу дитинку, яку носили під серцем. Дайте собі місце і час на горювання. Будьте доброю до себе 🫂 Як гарно що Ви зробили всі ці дії і ритуали для дитини - це дійсно допомагає психіці відпускати і закривати цей досвід. Але робота горя - це і емоційний процес, в якому сльози, сум, відчуття порожнечі - все частина процесу.
Вікторія, дуже співчуваю Вашій втраті. Також Ви втратили багато сподівань, очікувань, мрій, повʼязаних з народженням дитини. І зараз Ваш стан, коли багато переживань, суму, печалі, спустошення, є нормальним. Ви маєте дати собі час і місце, щоб побути на самоті, прожити, вивільнити свої почуття, відгорювати цю втрату, прожити всі стадії горювання. Не звинувачуйте себе, не завжди все залежить від нас, не поспішайте з новою вагітністю, дайте собі час на відновлення фізичне та емоційне.
Буду рада підтримати Вас в цьому процесі проживання і відновлення.