Жити своє життя

 

В якийсь момент свого життя, можна опинитися в ситуації де чужого може стати більше аніж свого. Чужих зацікавлень, чужих інтересів, чужих способів жити. І можна йти за цими чужими інтересами, за чужими бажаннями, але тоді може виникнути відчуття що щось не так, відчуття штучного, відчуття роздратування, розгубленості, адже так мало вас в цьому. 

Можна очікувати що хтось – друг, сусідка, колега по роботі, дасть тобі чіткі інструкції як жити це життя. Але це будуть їхні інструкції, які можуть бути добрі для них. Але не обов’язково для Вас. Це їхні сценарії життя, вони виробили їх із свого власного досвіду, своїх цінностей і переконань. Якщо їх просто скопіювати і перекласти на себе, вони можуть не спрацювати, адже Ти інший/інша. Із своїми інтересами, переконаннями, цінностями, чутливістю, баченням світу. Але спочатку щоб зрозуміти, що у тебе є ти, із своєю інакшістю (дивися попереднє речення), потрібно пізнати, дослідити себе. 

Який ти є? Що насправді ти любиш? Що тобі подобається? Які у тебе власні погляди на певні речі? І це може бути страшно, страшно пізнавати себе, досліджувати, робити щось виходячи із своїх бажань, а не скопійованих (чи нав’язаних). Може бути страшно, хвилююче, робити саме свій вибір, адже і відповідальності за нього набагато більше і не вийде сказати, що хтось це він-вона винен/винна, бо так сказав/cказала роботи, а я послухав/послухала. 

Призначити себе головною людиною у своє життя, стати на свою власний персональний шлях не просто, але при цьому у Вас точно не виникне відчуття, що Ви не живете своє власне життя, яке буде сповнене вашими радостями, вашими досягненнями, вашими виборами, вашим способом долати труднощі (великих чи маленьких). Бути, а не здаватися.

 

Звісно, варто зазначити, що ми можемо приміряти чужі сценарії життя на себе, чужі вчинки чи вподобання. Так ніби шукати в них підказки, куди мені слід рухатися? Але тоді слід спитати себе, а що я відчуваю в цей момент, якщо я роблю саме так як моя подруга, мій колега, мій сусід? Як мені це? Чи це саме те що мені хочеться? Чи це про мене? Чи ці вчинки передають мою особистість і чи так я б хотіла/хотів взаємодіяти із світом? Яким людиною, яким чоловіком, якою жінкою мені хочеться бути?

На вміння чути себе і робити щось виходячи із власних бажань та інтересів, може піти також не мало часу. Це може не вдаватися одразу. Потрібно буде продертися крізь хащі чужих Треба і Мусиш, які так часто могли лунати в житті і які треба просіювати та шукати де ж моє  «Я » загубилося в цьому, куди зникло?

Особливих труднощів може зазнати особа, котра починає свій самостійний шлях: наприклад, раніше вона проживала з батьками, тож часто, більшість остаточних рішень, могло бути прийнято ними. Також в підлітковий час, є тяжіння до злиття, до того щоб бути схожим на інших і виділятися є певною мірою небезпечно. Треба бути схожим на групу, щоб група тебе прийняла. Пізніше, якщо людина опиняється в сприятливому середовищі (відсутність авторитарних осіб, які на тебе тиснуть і контролюють, або ж здатність долати цей тиск) вона може пробувати проявляти себе по різному. Або  ж  вона лише вчиться проявлятися, намагається. На те щоб зробити щось нове, чи по-новому, потрібно також багато часу. І звісно довгий-довгий шлях пізнавання себе (особливо якщо раніше чомусь, з певних причин, не можна було виражати себе).

Особливих труднощів може зазнати особа, котра починає свій самостійний шлях: раніше вона проживала з батьками, тож часто, більшість остаточних рішень, часто, могло бути прийнято батьками. А також в підлітковий час, є тяжіння до злиття, до того щоб бути схожим на інших і виділятися є певною мірою небезпечно. Треба бути схожим на групу, щоб група тебе прийняла. Пізніше, якщо людина опиняється в сприятливому середовищі (відсутність авторитарних осіб, які на тебе тиснуть і контролюють, або ж здатність долати цей тиск) вона може пробувати проявляти себе по різному. Або є ж лише вчиться проявлятися, намагається. На те щоб зробити щось нове, чи по-новому, потрібно також багато часу. І звісно довгий-довгий шлях пізнавання себе (особливо якщо раніше чомусь, з певних причин, не можна було виражати себе).