Перенос і контрперенос: що коїться між вами під час терапії

Коротко про головне

Перенос пов’язаний із тим, як попередній досвід стосунків впливає на переживання в контакті з терапевтом.
Контрперенос — реакції терапевта, які він має осмислювати й відповідально використовувати в роботі.
Не кожне почуття до психолога є переносом: реальна поведінка фахівця також має значення.
Про симпатію, злість або страх осуду можна говорити на сесії у своєму темпі.
Сильні почуття не зобов’язують терпіти приниження чи порушення професійних меж.

Коли почуття до психолога стають темою терапії

ⓘ

Під час терапії можуть виникати симпатія, злість, сором, прив’язаність або страх відкидання. Їх можна обговорювати як частину роботи, враховуючи і попередній досвід клієнта, і те, що реально відбувається на сесіях.

Іноді під час психотерапії у клієнта виникають сильні почуття до психолога: симпатія, злість, роздратування, образа або навіть закоханість.

Водночас у самого психолога теж можуть з’являтися різні емоції у відповідь на клієнта.

Багатьох бентежить: чому виникають такі реакції, чи нормально так почуватися і що взагалі відбувається в терапії?

Насправді такі переживання є природною частиною процесу. У психотерапії їх називають переносом і контрпереносом.

Саме через них відкривається можливість глибше зрозуміти себе і змінити звичні способи будувати стосунки.

Що таке перенос і чому він виникає?

ⓘ

Перенос — це вплив почуттів, очікувань і способів реагування з попередніх значущих стосунків на контакт із терапевтом. У роботі можна досліджувати, що саме нагадує знайомий досвід, не припускаючи, що будь-яка реакція клієнта пояснюється минулим.

Перенос — це почуття і реакції клієнта до терапевта, які формуються на основі попередніх стосунків і проявляються в новому контакті як знайомі переживання.

Психолог починає відчуватися як хтось із минулого досвіду, наприклад, батьківська фігура, яка критикує, ігнорує або, навпаки, підтримує і розуміє.

Процес відбувається несвідомо: ми не просто реагуємо на реальну людину, а ніби «накладаємо» на неї свій внутрішній досвід — очікування, переживання та образи.

Так працює проєкція — коли в іншій людині помічається щось своє.

Наприклад, людина:

Очікує критики — і починає відчувати, що її оцінюють, навіть якщо цього немає.
Боїться відкидання — і сприймає дистанцію як холод або байдужість.
Потребує підтримки — і наділяє іншу людину роллю «того, хто має врятувати».

З точки зору психодинамічного підходу, труднощі людини пов’язані з внутрішнім досвідом стосунків, який продовжує впливати на її поведінку зараз. У взаємодії з іншими активуються звичні способи переживати близькість, дистанцію, відмову або залежність.

У терапії це стає помітним прямо у стосунках із психологом, де внутрішній досвід проявляється в реальній поведінці.

Тому перенос пов’язаний із минулим досвідом і розгортається як живий процес у стосунках «тут і зараз».

Клієнт може:

Перевіряти терапевта на прийняття або відкидання.
Напружуватися поруч і стримувати себе.
Намагатися бути «зручним» або правильним.
Віддалятися, коли стає занадто близько.
Прагнути більшої близькості та підтримки.

Як писав Отто Кернберг: «У терапевтичних стосунках пацієнт відтворює свої внутрішні об’єктні відносини».

Саме тому терапевт часто стає тією фігурою, з якою починає «відбуватися те саме», що і в інших важливих стосунках клієнта.

Варто враховувати: перенос виникає не лише в терапії.

Подібні процеси проявляються у дружбі, партнерстві, роботі — у будь-яких значущих стосунках. Різниця в тому, що в терапії з’являється можливість їх помітити та дослідити.

Приклад ситуації

Умовний приклад. Коли психолог уточнює, що означали слова клієнтки, вона відчуває: «Я відповіла неправильно, зараз мене сваритимуть». На сесії можна розглянути й сам спосіб, у який прозвучало запитання, і знайомий страх оцінювання. Терапевт не має наперед вирішувати, що проблема лише в минулому клієнтки.

Що таке контрперенос?

ⓘ

Контрперенос — це усвідомлені й неусвідомлені реакції терапевта на клієнта та їхню взаємодію. На них впливають і особистий досвід фахівця, і конкретний контакт; тому це матеріал для осмислення, а не безпомилковий висновок про клієнта.

Контрперенос — це почуття і реакції терапевта у відповідь на клієнта.

Серед них можуть бути симпатія, роздратування, бажання допомогти або, навпаки, дистанціюватися.

Іноді це проявляється і через тіло — напругою, втомою, сонливістю або тривогою.

Такі реакції не випадкові. Частково вони пов’язані з особистістю самого психолога, але часто є відповіддю на те, що клієнт приносить у контакт.

Наприклад, клієнт може не говорити прямо про свою злість, але психолог починає її відчувати. Або зовні все виглядає спокійно, але в терапевта з’являється внутрішня напруга.

У сучасній психотерапії контрперенос розглядається як важливе джерело інформації про те, що відбувається з клієнтом на глибшому рівні.

У методі трансфер-фокусованої психотерапії (ТФП) це один з основних інструментів роботи.

Я постійно звертаю увагу на свої реакції в контакті з клієнтом і використовую їх для розуміння того, які внутрішні об’єктні стосунки зараз проявляються.

Через аналіз того, що відбувається між клієнтом і терапевтом, стає можливим побачити та поступово змінити звичні патерни стосунків.

Саме так цей інструмент допомагає клієнту краще зрозуміти себе і свій спосіб будувати контакт з іншими.

Від редакції qui.help. Сонливість, роздратування або бажання допомогти у терапевта самі по собі не доводять, що клієнт «передає» йому певні почуття. Фахівець має враховувати власний стан, контекст і перевіряти свої припущення. Термін «контрперенос» та необхідність його осмислення пояснює словник APA.

Які емоції можуть з’являтися між клієнтом і психотерапевтом

ⓘ

Клієнт і терапевт можуть відчувати різні емоції: від довіри й тепла до роздратування та напруги. Почуття можна досліджувати, але за професійну поведінку й дотримання меж відповідає терапевт.

У терапії можуть виникати дуже різні почуття — і це нормально.

З боку клієнта:

сильна прив’язаність
ідеалізація
злість або розчарування
ревнощі
потреба у підтримці
закоханість

З боку психолога:

роздратування
співчуття
бажання «врятувати»
відчуття безсилля
втома або сонливість
внутрішнє напруження

Емоції можуть бути інтенсивними та незрозумілими. Але вони мають сенс і пов’язані з внутрішнім досвідом людини.

Як можна працювати зі складними почуттями

Називати переживання й досліджувати конкретну ситуацію.
Обговорювати незгоду з інтерпретацією психолога.
Уточнювати правила контакту й межі між сесіями.
Зберігати професійну відповідальність терапевта.

Що не варто виправдовувати переносом

Знецінення всіх зауважень клієнта словами «це лише ваш перенос».
Приниження або вимогу дбати про емоційний стан психолога.
Сексуальні пропозиції чи використання залежності клієнта.
Тиск із вимогою залишатися в терапії всупереч власному рішенню.

Право на повагу й безпечні межі зберігається незалежно від того, які почуття виникають у терапії. Наприклад, етичні стандарти BACP прямо забороняють сексуальні стосунки з клієнтами та їх експлуатацію. Якщо хочете оцінити свою співпрацю ширше, прочитайте про ознаки того, що психотерапія не працює.

Чому перенос і контрперенос — природна частина процесу

ⓘ

У нові стосунки люди приходять із уже набутим досвідом близькості, довіри та відмови. У психодинамічній роботі реакції, що виникають у контакті, можуть допомагати помічати знайомі способи взаємодії.

У взаємодії з новою людиною активуються звичні моделі стосунків, які сформувалися в досвіді з батьками (опікунами) та найближчими людьми.

Саме так психіка організовує контакт — через уже знайомі способи переживати близькість, дистанцію, залежність або відкидання.

Тому перенос і контрперенос виникають природно — як частина цього процесу.

У терапії такі моделі стають більш помітними завдяки стабільності та близькому контакту.

Частоту зустрічей узгоджують індивідуально залежно від методу, запиту й обставин. Регулярність може підтримувати послідовність роботи, але не визначає сама по собі наявність чи глибину переносу.

У стосунках стає видимим те, що зазвичай залишається неусвідомленим, і з’являється можливість працювати зі звичними внутрішніми об’єктними стосунками та поступово змінювати їх.

Реакції клієнта можуть бути дуже різними — від довіри до напруження, дистанції або очікування відкидання.

І всі вони є частиною процесу, з яким і відбувається робота. Фактично між клієнтом і психологом формується простір, у якому звичні способи будувати стосунки стають видимими та доступними для змін.

Як ці явища допомагають глибше розуміти внутрішній світ клієнта

ⓘ

Обговорення конкретної реакції допомагає досліджувати, чого клієнт очікує, боїться або потребує у стосунках. Інтерпретації варто перевіряти в діалозі, залишаючи клієнту можливість не погодитися або бачити ситуацію інакше.

Те, що відбувається в терапії, часто відображає те, що відбувається в житті людини.

Через перенос стає видно:

як людина переживає близькість
чого вона боїться
як реагує на відмову або критику
як будує контакт

У терапії досвід проживається в стосунках — і так стають можливими зміни.

Завдання психолога — не відтворювати старий досвід, а дати новий.

Наприклад:

бути стабільним там, де раніше була нестабільність.
не критикувати там, де очікується критика.
витримувати емоції клієнта, не відштовхуючи його.

З часом це змінює внутрішнє відчуття себе та інших людей.

Приклад ситуації

Умовний приклад. Після завершення сесії в узгоджений час клієнт відчуває образу й думає: «Мене позбулися, бо я набрид». На наступній зустрічі можна обговорити це відчуття та перевірити припущення. Завданням розмови може бути розуміння реакції, а не скасування домовлених часових меж.

Що робити, якщо емоції до психолога лякають або бентежать

ⓘ

Можна почати з простого опису: «Мені ніяково про це говорити, але після сесії я відчуваю образу». Не потрібно одразу пояснювати причину чи вживати професійні терміни; важливо мати можливість обговорювати переживання без тиску.

Якщо під час терапії з’являються сильні почуття до психолога, то така реакція є нормальною.

Важливо не лякатися і не намагатися їх прибрати. Навпаки, варто приносити такі переживання в терапію.

Саме через них:

стає зрозуміло, що відбувається всередині.
з’являється можливість щось змінити.
формується новий досвід стосунків.

Навіть злість, роздратування або сильна прив’язаність — не проблема, а частина процесу.

Перенос і контрперенос — основа терапевтичного процесу, через них проявляється внутрішній світ людини.

У цих переживаннях повторюються знайомі сценарії, і саме тут відкривається можливість по-іншому прожити свій досвід.

Сильні емоції можуть стати матеріалом для роботи, але самі по собі не доводять, що терапія поглиблюється чи є корисною. Важливо обговорювати їхній зміст, вплив на самопочуття та зв’язок із вашими цілями.

Якщо хочете дослідити складні переживання у стосунках, на qui.help можна обрати психолога, який працює з емоціями та почуттями.

Відгук клієнтки

«Ганна багато мене слухала, а потім задавала питання, які були просто розривом шаблону! Це допомогло мені побачити мої “сліпі зони”.» — Анастасія, клієнтка Ганни Думанської

Якщо хочете краще зрозуміти свої реакції, почуття і те, як ви будуєте стосунки — запрошую в терапію.

Працюю з темами стосунків, самооцінки, тривоги, внутрішньої напруги та складних емоцій.

Що в статті

FAQ

Не обов’язково. Закоханість можна обговорити на сесії, якщо ви почуваєтеся достатньо безпечно: що саме приваблює, чого ви очікуєте й як це впливає на роботу. Ви не зобов’язані соромитися почуття або негайно від нього позбутися. Водночас професійні межі залишаються відповідальністю терапевта.

Якщо контакт стає нестерпним або фахівець порушує межі, можна шукати іншу підтримку. Про це є стаття, як змінити психолога.

Можна почати з конкретного моменту: «Коли ви сказали це, я розізлився й потім довго про це думав». Не потрібно одразу визначати, перенос це чи реакція на реальний вчинок. Корисно разом уточнити, що саме зачепило й чого вам бракувало в розмові.

Якщо говорити вголос складно, можна заздалегідь занотувати думку й прочитати її на сесії. Про подолання ніяковості розповідаємо у статті про страх звернення до психотерапевта.

Вам не обов’язково знати кожну емоцію психолога. Чи ділитися певною реакцією, фахівець вирішує з огляду на мету роботи й користь для клієнта. Розповідь про його почуття не має перетворюватися на вимогу заспокоювати, підтримувати або втішати терапевта.

Зі складними реакціями психолог може працювати на супервізії, дотримуючись конфіденційності. Про значення підготовки й супервізій є більше в матеріалі про освіту психотерапевта.

Ні, інтенсивність почуттів до фахівця не є обов’язковим критерієм результативності. У різних підходах терапевтичні стосунки можуть обговорюватися по-різному, а клієнти не зобов’язані переживати закоханість, злість або сильну прив’язаність. Важливіше, чи відповідає робота вашим цілям і чи є помітні для вас зміни.

Це можна обговорити без пошуку «правильної» емоції. Додаткові орієнтири містить стаття про ознаки того, що психолог допомагає.

Це залежить від узгоджених правил роботи. Варто уточнити, для яких повідомлень призначений контакт між сесіями, у який час можлива відповідь і що робити, якщо підтримка потрібна раніше. Відсутність негайної відповіді сама по собі не означає байдужості чи відкидання.

Свою реакцію на очікування також можна принести на зустріч. Загальні питання про формат і організацію роботи розібрані у відповідях qui.help про психотерапію.