Як зрозуміти, що психолог допомагає? Реальні зміни, які не завжди видно одразу

Зазвичай, коли люди вирішують звернутися до психолога, вони вже перебувають у стані відчаю або виснаження щодо якоїсь сфери свого життя.

Вони вже багато чого перепробували, включно з намаганням самостійно «працювати над собою», але бажаного результату не отримали — проблеми нікуди не зникли.

Тому, коли вони наважуються все ж таки подолати свій страх перед невідомим та приходять в психотерапію, вони мають певні очікування, які часто містять в собі уявлення про те, що терапія швидко принесе покращення:

• стосунки налагодяться,
• фобія пройде,
• тривога кардинально знизиться,
• депресія розчиниться у повітрі,
• гроші потечуть рікою,

Треба тільки «зняти ментальні блоки», як-то кажуть інстаблогери. Але, на жаль, ці очікування здебільшого не виправдовуються.

В цій статті ми розглянемо, які є ознаки того, що психотерапія справді працює, хоч спочатку це може бути взагалі не видно ззовні.

Чому важко зрозуміти, що психолог допомагає

Це буває справді важко і не очевидно, особливо на початку терапії.

Нам хочеться бачити швидкий та вимірюваний результат психотерапії, щоб впевнитись, що час та гроші витрачені не дарма, і що не дарма ми відкриваємось малознайомій людині (а це буває дуже і дуже важко).

Але час іде, вже пройшло декілька зустрічей, а ми все ще ті самі, що були.

Можливо, ми сподівались на «діагноз» від психолога, щоб він розклав по поличках все наше життя та дав чіткі рекомендації про те, як жити далі, щоб все стало краще, готові рецепти та поради.

Можливо, ми сподівались на «мотиваційний чарівний пендель», а психолог не виправдав ці очікування.

І ось наче ніяких позитивних зрушень, а інколи й навпаки, наш настрій стає більш нерівним, нас долають непритаманні нам думки та емоції, щось дивне відбувається…

Але це і є початок справжніх, глибоких, внутрішніх змін, які у підсумку призводять до зовнішніх змін. Про це далі.

Ознаки, що внутрішня робота вже дає результат

На «правильний напрямок» часто вказують саме внутрішні зрушення: змінюється те, як ти думаєш, відчуваєш і реагуєш, ще до великих зовнішніх змін.

Внутрішні емоційні зміни

• Емоції все ще інтенсивні, але стають більш впізнаваними й в них з’являються чіткі назви. Ти починаєш розрізняти, де злість, де сором, де сум, замість загального відчуття дискомфорту та напруги.
• З’являється хоча б маленька пауза між тригером і реакцією: ти помічаєш, що в тих ситуаціях, де раніше просто миттєво вибухав і псував таким чином стосунки з важливими людьми, зараз вже можна на мить зупинитися та обрати, як саме реагувати.
• Після стресу стає трохи легше відновлюватися. Ти все ще вразливий і реагуєш емоційно на якісь речі або слова, але тепер ти набагато швидше повертаєшся у стан спокійного та гарного настрою.

Зміни у мисленні та самооцінці

• Внутрішній критик перестає мати владу над тобою. Тепер ти можеш його опанувати й не береш всі його слова на віру, як раніше. Можливо, навіть з’являються нотки співчуття до себе, яких раніше не було. І поряд з Внутрішнім Критиком з’являється Внутрішній Адвокат (який може навіть розмовляти голосом твого психотерапевта).
• З’являється трохи більше самоприйняття. Стає легше визнавати свої потреби, помилки й обмеження без тотального сорому.

Відчуття внутрішнього простору і контакту з собою

• Ти краще відчуваєш свої стани тілесно: помічаєш напругу, втому, голод, бажання усамітнитися, замість того щоб звично це проскакувати та уникати.
• З’являється більше внутрішнього простору: думки менш хаотичні, легше зупинитися, перевести подих, відчути свій внутрішній стан, емоції, помітити, чого хочеться прямо зараз.
• Власний досвід стає зрозумілішим і ціліснішим, це дає відчуття наповненості та сенсу. Його складно з чимось сплутати.

Мікрозміни у стосунках та кордонах

• Ти починаєш інакше реагувати на тиск або порушення особистих меж. Раніше мовчки погоджувався, а зараз можеш ввічливо сказати «ні» або попросити про інше. А головне те, що ти навіть знаєш тепер, що саме «інше» тобі хочеться замість того, що тобі пропонують.
• Легше помічати, що саме тобі неприємно, і не знецінювати це, а ставитись серйозніше до власних кордонів.
• У стосунках іноді з’являється більше чесності (спершу всередині себе): ти ясніше розумієш, що тобі у них критично важливо і починаєш бачити реальність, а не свої ілюзії.

Внутрішнє ставлення до самої терапії

• З’являється відчуття сенсу процесу, навіть якщо він болісний. Ти сприймаєш сесії як місце, де відбувається щось важливе, а не лише як можливість поскаржитися та знизити напругу.
• Ти починаєш довіряти терапевту більш глибокі теми, між вами формується довіра, ти вже не очікуєш від нього засудження або нерозуміння, як було на початку. В тебе можуть з’являтися нові спогади про своє минуле, про дитинство, і це здається (і є) важливим.
• Ти ловиш себе на тому, що між сесіями згадуєш якісь фрази, запитання або образи й по-новому переосмислюєш їх. Тобто твоя внутрішня робота продовжується.
• Поступово виникає більше довіри до власних відчуттів і рішень — не тільки до думки терапевта.
• Головне: з’являється справжня цікавість до себе, до того, як влаштований твій внутрішній світ, без бажання швидко все переробити й зробити себе «правильним», «нормальним» або «ідеальним»

Чому не варто чекати швидких трансформацій

На це є декілька цілком об’єктивних причин.

Потрібен певний час на вибудову так званого «психотерапевтичного альянсу» — стану довіри та співробітництва між психологом та клієнтом, коли вони з однаковим азартом та відповідальністю працюють на благо клієнта.

Так-так, відповідальність за зміни лежить і на клієнті також, бо, всупереч міфам про психотерапію, психолог нічого не може зробити з психікою клієнта насильно.

Треба діяльна участь клієнта, його готовність досліджувати свою психіку, не тікати від своїх почуттів, бути щирим, робити домашні завдання або експерименти між сесіями, які пропонує психолог тощо.

Перебудова нейронних зв’язків

Під час психотерапії відбувається поступова перебудова нейронних зв’язків у нашому мозку, що дає нам можливість діяти по-іншому, а також сприймати по-іншому навколишній світ та людей навколо.

Ця перебудова теж потребує часу, і чим довше ми маємо певний застарілий патерн поведінки, тим довше буде йти ця перебудова.

Цей процес неможливо прискорити штучно — це нейробіологія.

Це можна порівняти з широким шосе (це наші звичні думки, дії, відчуття) та ледве протоптаною стежечкою у високій траві (нові навички, нове знання про себе та інших тощо).

Щоб стежка стала широкою дорогою, потрібно багато повторень цього шляху та знов-таки час.

Досвід надійної прив’язаності

У багатьох напрямках психотерапії за допомогою регулярних зустрічей протягом достатньо довгого часу у клієнта фоново з основною терапією формується досвід надійної прив’язаності.

Тобто психолог виконує роль стабільної та надійної батьківської фігури, яка завжди на боці клієнта.

Ефект від цього можна буде побачити далеко не одразу, але він глибокий та довготривалий. Особливо рекомендована така терапія депресивним, тривожним людям та клієнтам з повторюваними проблемами у стосунках.

Як говорити з психологом про свої очікування та сумніви

На першій сесії бажано проговорити свої очікування від терапії, навіть якщо вам здається, що вони у вас доволі розпливчасті.

Задача психолога — допомогти вам сформулювати (в тому числі й для себе), що для вас буде результатом терапії і які будуть критерії того, що терапія приносить вам користь.

Якщо ви забули зробити це на першій сесії — не проблема, ви можете це зробити на будь-якій зустрічі. Це тільки допоможе психотерапевтичному процесу.

Про сумніви теж варто говорити. Щирість допоможе формуванню довірливих стосунків між вами, а це — основа та рушій усього процесу психотерапії.

Запрошую на консультацію

«Отже, психотерапія — це шлях поступового пізнання себе, який допомагає глибше розуміти свої почуття, потреби й досвід. Вона повільно, але вірно зміцнює внутрішні опори, дає відчуття рівноваги та підтримки», — Баширова Роксана, психологиня.

Якщо ви хочете досліджувати свій внутрішній світ у прийнятті й довірі, запрошую вас до терапії — простору, де зміни відбуваються м’яко, але помітно.

Я психотерапевт із понад 13 роками досвіду. Працюю з депресією, тривогою, соромом, самотністю, труднощами у стосунках, викликами адаптації до життєвих обставин та широким колом пов’язаних із цим питань.